+4 Київ
Спецпроект
Distillery District, Торонто
Distillery District – "Горілчаний квартал" – зараз житловий і комерційний район у Торонто, найбільшому мегаполісі Канади. Квартал займає понад 5 га, на яких розташовані вікторіанські будівлі колишнього спиртзаводу Gooderham and Worts.
Завод із 1832 року випускав віскі, але до кінця XX століття виробничі потужності виявилися остаточно закинутими. Водночас іще з 1976 року будівлі визнали національним історичним об'єктом, їх охороняли законом про спадщину провінції Онтаріо. Наприкінці 90-х на околиці кварталу побудували два житлові кондомініуми. Вікторіанська архітектура Distillery в цей час працювала на кінематограф – там зняли понад 800 різних фільмів.
2001 року ділянку купила компанія Cityscape Holdings Inc., яка вже до 2003 року перетворила це місце на унікальну зону.
"Майже 20 років тому в невеликої групи далекоглядних розробників була мрія про Торонто. Вони подивилися на занедбану колекцію вікторіанських промислових будівель, які оголосили національним історичним пам'ятником, і уявили, як їх перетворять. Вони хотіли створити місце, яке розбурхує і надихає почуття. Де люди могли випробувати нові ідеї, нову їжу, новий дизайн і новий спосіб життя і роботи. Бачення полягало в тому, щоб об'єднати романтику і розслаблювальну атмосферу європейських прогулянкових районів і патіо з модною, прохолодною динамікою таких районів, як Сохо у Нью-Йорку або Челсі, де творчі уми збираються разом, і ви відчуваєте, що немає нічого неможливого", – так описують автори проєкту свою ідею на сайті кварталу.
Для відновлення 27 будівель винокурні девелопери залучили сотні фахівців із роботи з деревом, каменем і цеглою XIX століття. Під час реставрації вони поєднували старі матеріали із сучасними і екологічними технологіями, щоб зробити будівлі комфортними для життя, роботи, бізнесу та творчості.
Фото: depositphotos.com
Власники не здають приміщень мережам і франшизам, тому спільну частину будівель віддали оригінальним бутікам, галереям, ресторанам і кав'ярням. Тут орендують студії й офіси художники і представники інших творчих професій.
Puerto Madero
Пуерто-Мадеро в Буенос-Айресі – зараз один із найпрестижніших районів аргентинської столиці. Зовсім нещодавно тут був порт для великовантажних судів. 1887 року підприємець Едуардо Мадеро уклав контракт з урядом і за 10 років побудував сучасний порт, який давав змогу великим суднам швартуватися біля берега. Але вже десятиліття по тому порт застарів: з'явилися нові, ще більші судна, і можливостей нещодавно побудованих доків уже бракувало. Тоді побудували Новий Порт – до 1926 року його спорудження завершили, і він працює досі.
Порт Мадеро поступово спорожнів і став одним із найнебезпечніших районів Буенос-Айреса. Так тривало до 1990-х, коли для перебудови району площею 170 гектарів залучили інвестиції й почалося масове будівництво: реконструювали склади, частину з них знесли і побудували будинки, офіси, готелі, навчальні заклади. Коли в Пуерто-Мадеро відкрили готель Hilton, ситуація ще більше пожвавилася. Зараз це модний район, де в житло преміумкласу селяться заможні аргентинці. Квартири в житлових хмарочосах купують також іноземці, які інвестують у нерухомість.
Фото: EPA
Тут відкрили знаковий для міста об'єкт – відомий Міст Жінки, який з'єднує східну і західну частину району. Його будівництво ініціювала найбагатша жінка у країні Марія Амалія Лакросе де Фортабат.
Baku White City
На межі XIX і XX століть нинішня столиця Азербайджану, а тоді – центр Бакинської губернії Російської імперії – Баку пожинав перші плоди нафтового буму. У східній частині утворилося Чорне Місто, яке потім протягом понад століття було центром нафтової промисловості: тут переробляли, зберігали і звідси транспортували нафту. Назва є досить промовистою – це був украй забруднений район, просочений чорною нафтою, де небо завжди було застелене димом. Так було і після встановлення радянської влади, і якийсь час – після набуття Азербайджаном незалежності.
Але із 2006 року промислові об'єкти почали зносити або переносити за місто, очищати забруднені землі й будувати нові магістралі. На території 1650 га почали реалізовувати проєкт Baku White City.
"У ролі головного консультанта проєкту Baku White City виступила всесвітньо визнана міжнародна компанія з інженерного й архітектурного проєктування Atkins (Великобританія). Поряд із азербайджанськими фахівцями до роботи над проєктом залучили відому архітектурну компанію Fosters + Partners, засновану легендарним Норманом Фостером, і американське архітектурне бюро F+A Architects із визнаним досвідом в організації комерційних просторів", – зазначають на сайті проєкту.
Фото: bakuwhitecity.com
Влада стверджує, що Baku White City стане одним із найсучасніших проєктів у світі, які здійснюють в екологічно регенерованій промисловій зоні. Населення нового району становитиме 280 тис. жителів, загальна площа забудови становитиме 15 млн км².
Baku White City нараховуватиме 10 умовних кварталів, у кожному збираються побудувати свою знакову пам'ятку: це будуть виокремлені оригінальні поодинокі будівлі, структури, мости, а також композиції, що позначають в'їзди. На площі Фонтанів відкриють нову станцію метро, яка стане продовженням наявної гілки.
Водночас новий район розташований усього за 4 км від головної визначної пам'ятки Баку – Дівочої вежі.
Віденські газометри
Чотири газометри – резервуари для зберігання газу – побудували у Відні наприкінці XIX століття, вони стали найбільшими в Європі. Це чотири цегельні циліндри об'ємом по 90 тис. м³ кожен, висотою 70 м і діаметром 60 м. У сховищах запасали коксовий газ і звідси його подавали в міську мережу – спочатку тільки для вуличного освітлення, а потім і для приготування їжі, а також обігрівання будинків.
Але до кінця 70-х XX століття місто відмовилося від використання коксового газу і перейшло на природний, а для нього такі великі обсяги сховищ уже були не потрібними. Об'єкти перестали використовувати за прямим призначенням, і вони виявилися покинутими.
У 15-му фільмі бондіани "Іскри з очей", який вийшов 1987 року, агент 007 переправляє перебіжчика із СРСР у Європу – цю частину картини з Тімоті Далтоном у ролі Джеймса Бонда зняли на Віденських газгольдерах.
1995 року четверо учасників виграли конкурс ідей із перебудови газосховища. Це було архітектурне бюро Coop Himmelb(l)au, а також архітектори Жан Нувель, Вільґельм Гольцбауер і Манфред Ведорн. У підсумку всередині колишніх газосховищ побудували житлові квартири, офіси й магазини, тоді як зовнішній вигляд – зовнішні стіни і дахи – залишився практично незайманим. 2001 року комплекс офіційно відкрили.
Фото: depositphotos.com
Тепер у колишніх газосховищах – концертна зала на 3 тис. осіб, є кінотеатр. Тут також розташований муніципальний архів. Житлових квартир – приблизно 800, зокрема кімнати студентського гуртожитку. Постійно в газгольдерах живе приблизно 1600 людей.
Житлові газові сховища є не тільки у Відні, такий варіант редевелопменту застосували й у Лондоні. У столиці Великобританії у трьох газгольдерах, які перенесли з початкового місця, облаштували 145 квартир і відкрили комплекс 2018 року.
Creator City
У Києві територію Лук'янівки, що включає вулиці Дорогожицьку, Мельникова, Древлянську, Сім'ї Хохлових і Дегтярівську, поступово перебудовують із промзони в сучасний район.
Зараз на Дегтярівській зводять багатофункціональний житловий комплекс бізнес-класу з восьми будинків Creator City. Тут також буде ландшафтний парк площею 2 га і власна водойма, дитячі ігрові зони, прогулянкові алеї, спортивні майданчики й зони вигулу для собак. ЖК Creator City спроєктовано за принципом "місто в місті" – усе необхідне для життя буде розташоване на території комплексу, зазначають на сайті проєкту.
Будинки відрізнятимуться один від одного поверховістю і архітектурним різноманіттям – у кожної будівлі власний характер і стиль, об'єднані спільною концепцією. На перших поверхах розташують спортивний комплекс із басейном, супермаркет, дитячий сад, спа і салон краси, а також медичний центр.
Цей житловий комплекс ідеально підійде для майбутніх учнів і студентів, оскільки поруч розташовані чотири провідні виші – КПІ імені Сікорського, Київський національний економічний університет, Інститут міжнародних відносин, Національний медичний університет імені Богомольця.
Canary Wharf
Район Канері-Ворф розташований на березі Темзи в Лондоні, на Собачому острові. На цьому місці з початку XIX століття були доки "Вест-Індія", а 1936 року компанія, яка доправляла фрукти із країн Середземномор'я і з Канарських островів, побудувала свій причал, що дав назву району – Канері. Але до середини XX століття порт занепав, тому що перестав відповідати новим обсягам перевезень. Землю націоналізували, вона коштувала дешевше, ніж у західній частині Лондона, і першим тут вирішив заснувати свій бек-офіс Майкл фон Клем – керівник банку Credit Suisse First Boston.
1988 року будівництво тут розпочала канадська компанія Olympia and York, вона ж узяла на себе половину витрат на продовження лінії метро в район Канері-Ворф. На території колишніх доків побудували низку масштабних будівель, зокрема One Canada Square – найвищий хмарочос у Великобританії. 1992 року Olympia and York збанкрутувала через кризу на ринку нерухомості і зниження попиту на офісні будівлі.
Уже за три роки територію викупив консорціум, у який увійшли крім інших інвесторів і колишні власники Olympia and York. Із початком робіт із продовження лінії метро попит на приміщення в цьому районі різко зріс. Новий бізнес-квартал став серйозним конкурентом Лондонського Сіті.
Фото: depositphotos.com
У березні 2004 року Canary Wharf Group plc купила група інвесторів Songbird на чолі з банком Morgan Stanley.
Зараз у Канері-Ворф переважно розташовані банки, медіакомпанії (The Daily Mirror, The Daily Telegraph, Thomson Reuters тощо), юридичні фірми, зокрема одна з найбільших у світі – Clifford Chance.
Житлова нерухомість тут коштує від $1,8 млн за апартаменти. У самому кварталі багато магазинів, ресторанів, барів і пабів, торговельні пасажі з бутиками, фітнес-клуби і великі супермаркети.
Додатковий бонус – близькість до центру Лондона: до станції Bond Street усього 15 хвилин на метро. Неподалік розташований і аеропорт City, звідки літають як приватні рейси, так і регулярні.
