P.S.

Два дні у Покхарі пролетіли в приємному і щасливому байдикуванні.

З усіх можливих неприємностей найстрашнішою стала та, що грандіозну панораму всього масиву Аннапурни – від Нілгірі до Мачапучаре – ми побачили тільки на листівках у місцевих сувенірних крамницях. Засніжені вершини ховалися за щільним сизим серпанком і грозовими хмарами.

Наш літак вирулював на злітну смугу, коли Її Величності Аннапурні здалося якось не зовсім дипломатичним не попрощатись.

На кілька хвилин серпанок зник. Увесь грандіозний гірський масив замайорів над Покхарою. І знову зник у синій далечині.

Літак завів двигуни: ми поверталися додому. І я був щасливий сповна.