З іншого боку

З іншого боку – чи варто хвилюватися через розпад чергової тлінної оболонки в нескінченній низці реінкарнацій?! Колесо перевтілень сансари крутиться вічно і буде крутитися вічність.

І Кирило, і Женя під час наших обговорень місцевих традицій міркували, що час індуїсти і буддисти сприймають не як вектор – а як цикл.

Тобто, якщо треба щось зробити – то представник цієї цивілізації ставиться до завдання без європейської суєти.

Не вийде в поточному циклі – вдасться у наступному, не вистачить циклів власного життя – діти або онуки закінчать те, що було розпочато тобою. Час циклічний, а не лінійний. Тут немає дедлайнів, тому що немає лайнів.

Європейська цивілізація сприймає час векторно. Навіть агностики й атеїсти успадкували як шуруп, закручений у підсвідомість християнством та іудаїзмом, уявлення про те, що у всього є початок і є кінець. Тобто, якщо ти хочеш жити вічно – ти повинен зробити щось у земному житті. Другого шансу не буде. Дій! Поспішай!

І античні уявлення про потойбічний світ – це уявлення про щось позамежне. Життя має межу. Фінал. Вічну річку Стікс.

Хто не встиг – той запізнився. І запізнився назавжди. Цей підхід визначає єдине цілеставлення для усієї європейської цивілізації.

Ми весь час про це говоримо: лінія життя, життєвий шлях, "життя прожити – не поле перейти". У нас життя – це лінія: є початок і є кінець. У них – коло, яке кінця не має.

Як зрозуміти європейцеві цивілізацію, у якій інша геометрія світогляду?! Вона побудована на інших аксіомах.