Ми скинули відразу півтора кілометра за висотою і спустилися в запорошений, пустельний Муктінах – фінальну крапку пішої частини нашої гімалайської подорожі. Після перевалу у мене не було сил.
Я сів на терасі лоджа, замовив великий термос м'ятного чаю і довго пив, нічого не бачачи перед собою.
Десь через годину симптоми гірської хвороби почали відступати. Ще через якийсь короткий час я зрозумів: щоб бути щасливим, достатньо того, щоб не боліла голова.
Наступного дня ми вирушали місцевим автобусом до знаменитого Джомсома. Звідти – на мініатюрному літачку місцевих авіаліній – до Покхари, де нарешті склалися всі відповіді на головні питання подорожі.