І ось я відчиняю двері

І ось я відчиняю двері і бачу, як тихо і романтично на гори лягає сніг...

За сніданком слід вирішити: йти вгору або перечекати день. Наступний день міг принести як поліпшення, так і погіршення погоди. Це було головне питання в їдальні лоджа: йти чи не йти? Вирішили спробувати.

Штурм перевалу почався в досвітніх сутінках. Світ було намальовано грифелем простого олівця. Сіре небо. Сірий сніг. Темно-сірі мокрі камені. Світло-сірі силуети подорожніх у тумані. 20-30 кроків – зупинка для відпочинку. Чергові півкілометра вгору. І ця стежка на перевал нагадувала дорогу хоббітів у Мордор.