Стіни цих міні-фортець

Стіни цих міні-фортець перетворюють усе поселення в заплутаний лабіринт. Крізь кам'яні стіни і різьблені віконця було чутно звучання мантри "Ом мане падме хум!" Ось я і бродив у лабіринті і позачассі цього ритму.

Закутки лабіринту привели до будівлі храму. Із стіни стирчав метровий дерев'яний фалос із прилаштованими тестикулами розміром із людську голову. Дуже добре, що у цей час нікого не було поряд: я настільки обімлів від несподіванки, що якийсь час, не кліпаючи, дивився на цей оригінальний елемент архітектурного декору.

Архітектурний декор місцевих культових споруд. Фото автора

Усезнаючого Іхельзона під рукою, як назло, не було. І взагалі навкруги нікого не було, щоб спитати. Уже потім я попросив Женю роз'яснити місцеві традиції.

"Це такий оберіг у них, як вишиванка у українців! У мене також такий є. Із Бутану привезли", – відповів Іхельзон. Не можу сказати, що відповідь Євгена мене повністю задовольнила, але краще якесь пояснення, ніж ніякого.

Я спустився до білосніжної ступи, що виднілася ще знизу, з самого початку сходження. Дві місцеві леді жваво ходили колами по майданчику, де стояла ступа. У руках вони тримали чотки. Але судячи з інтонацій, вели між собою цілком світську бесіду. З такими інтонаціями точно не моляться в жодній культурі світу. Я так і не зрозумів, що це було: ритуал чи фітнес.