Ще напередодні я зрозумів

Ще напередодні я зрозумів, що справи мої не найкращі.

Акліматизація до висоти відбувалася вкрай погано. Ми йшли від Братанга до Дикур-Покхарі, де ми запланували ночівлю. Висота близько 3000 метрів. Останні кілька кілометрів шляху організм подавав тривожні сигнали. Знову не вистачало повітря, знову ноги стали важкими, знову кожні 20 кроків організм вимагав короткий перепочинок. Взагалі, все як під час сходження у Тиманг. Тільки гірше.

Мене охопило занепокоєння: якщо вже на 3000 метрів організм поводиться таким чином – що ж буде на більшій висоті? Максимальна висота, на яку ми збиралися піднятися, – 5416 метрів. Перевал Тронг-Ла, найвища відмітка нашого маршруту, – це приблизно на півкілометра вище, ніж Монблан в Альпах і тільки на пару сотень метрів нижче, ніж Ельбрус. Приводів для занепокоєння було достатньо.

У той день я так стомився, що заснув у лоджі з увімкненим світлом просто над недописаним щоденником. Як виявилося, мій випадок був не найтрагічнішим.