+9 Київ
Однак розмовний рівень англійської цієї непальської бізнес-леді був обмежений її бізнес-інтересами. Окрім того, акцент іноді повністю збивав з пантелику: впізнати те або інше слово в її виконанні видавалося надто складним. Наприклад, "лодж" вона вимовляла швидше як "лоль".
Питаю її про щастя. Бабця не розуміє. Я намагаюся пояснити, про що мова. Але вона цього слова не знає, а розтлумачити їй я не зміг.
У свою чергу вона намагається про щось спитати мене. Сенс питання повністю губиться в особливостях акценту, тут зі сміхом уже пасую я. Ось так, сміючись, ми і попрощалися.
Моє сходження мало тривати ще півгодини, я відійшов на кілька десятків метрів від "Боба Марлі", як раптом моя казкова співбесідниця знову матеріалізувалася за моєю спиною. "Це смачно!" – заявила вона і тицьнула у мою руку пару якихось драже.
Я розтиснув долоню – у моїй руці опинилися два маленьких пакунки жувальної гумки "Happydent" – "Щасливі зубки". Бабця покинула мене, радіючи вчасно відремонтованій кармі. Я важко пошкандибав далі уже зі "Щасливими зубками" у кишені.
