+10 Київ
Буквально через пару кілометрів дорога повернула і почала підніматися по схилу мініатюрної долини. Ми побачили залишки кам'яної кладки і зрозуміли, що колись тут було село, знищене землетрусом.
Дивлячись на зруйновані катастрофою будинки, ми дивувалися силі стихії. Я одразу згадав розмову з нашими добрими господарями у готелі: "Ніколи не боріться з природою. Природа сильніша. Природа переможе. Завжди".
Цими словами Бабурам застерігав нас від подорожей у негоду. Тут був інший контекст. Але короткі рвані фрази Бабу в цьому контексті, на цьому камінні звучали ще сильніше і чесніше, хоч і не без фаталізму. Природа переможе. Завжди.
Не знаю, можливо, щоденна близькість із такими потужними силами природи примушує не тільки ставитися до свого життя з часткою фаталізму, але і вчить цінувати кожну чарівну мить життя? Тут, на руїнах покинутого селища у Гімалаях, ти починаєш більш ясно розуміти, наскільки легко розтрощити крупинку життя.
