Ще одного разу нас затримала небанальна пригода – ми пропускали весілля. Це були два автобуси, на дахах яких сиділи приблизно 25–30 гостей нареченого та нареченої. Із відчинених вікон стирчали мідні труби, які видавали музику такого ритму і гармонії, що неможливо передати.
Сигнали спочатку сприймаються як какофонія. Але поступово ти починаєш розуміти, що це абсолютно чітка система комунікації на дорогах.
"Агов! Я їду! Бачиш?!" – це для пішоходів і мотоциклістів. "Ти чого мене ігнориш?!" – це для того випадку, коли хтось із колег по броунівському руху виконає надто вже неочікуваний маневр, або "Пропусти, я обганяю!". До речі, машини попереду (як правило, не дуже швидкісні автобуси) показують поворот праворуч – і це не означає, що він туди повертатиме, це він показує – "шлях вільний, обганяй!". Уходячи в поворот з обмеженою видимістю водій обов'язково дає сигнал, щоб уникнути лобового зіткнення.
Тобто какофонія звуків на непальських дорогах після уважного розгляду видається добре продуманою системою комунікації.