+12 Київ
Навколо місто жило своїм життям: хтось, присівши на парапет невеликого храму, обговорював якісь свої новини, поряд спали величезні жовті собаки, вулицею рухався безперервний потік перехожих, час від часу крізь натовп намагався прорватися хтось на велосипеді чи моторолері. І над усім цим велично сидів кравець зі своїм столітнім "Зінгером". Вуличні ремісники – це дуже характерна картина в Непалі.
Я намагався все це знімати.
Мій самозваний гід (ліворуч у рябенькому синьо-червоному светрі) провів мене всіма околицями та їх закутками
На переповнених натовпом вулицях цього міста фотозйомка – не найпростіше завдання: хтось перекриває собою твій об'єкт, і потрібно зробити величезну кількість дублів, щоб отримати "чистий кадр". А тут ще хтось під руку щось говорить, бажаючи попрактикуватись у своїй англійській. Взагалі, початок нашого знайомства з цим суб'єктом не був для мене приємним.
Щоб якось компенсувати нав'язливість нового знайомого і зробити спілкування корисним, я задав своє головне питання про щастя і отримав миттєву відповідь: "Так, я щасливий! Думаю, що і більшість непальців теж". І далі йшла розгорнута відповідь про те, що бути щасливим – це одна із складових національного характеру, яка часто допомагає пережити найтрагічніші сторінки історії.
