Бабурам, один із управителів готелю, в якому зупинилась наша група, якось по-домашньому тепло привітав нас на рецепції. Треба сказати, що перше враження про нього як про дуже просту і доброзичливу людину підтвердилось подальшим спілкуванням. Бабурам з радістю брався за абсолютно необов'язкові для адміністрації готелю питання: замовити квитки на автобус та місцеві авіаперельоти, викликати машину, поміняти гроші за найкращим курсом – усе це з бажанням, ентузіазмом і обов'язковою посмішкою.
Ясно, що Бабурам став першою жертвою мого імпровізованого соцопитування.
– Так, я щасливий! – відповів Бабу з невеличким подивом в очах і незмінною посмішкою.
– Але що робить вас, непальців, щасливими? Чому ви більш щасливі, ніж багато інших, більш багатших народів?
Неочікувано виявилось, що Бабурам іще і філософ:
– Щастя всередині нас самих. Ми самі вирішуємо, бути щасливими чи ні!