П'ятецька: Сенцов голодує четвертий тиждень, проте українські теленовини розпочинають день розповідями про те, скільки важить немовля Лободи G

Олег Сенцов: "Я не кріпак, мене не можна передати із землею"

8 грудня 1986 року в лікарні Чистопільського годинникового заводу (Республіка Татарстан, Росія) помер дисидент, правозахисник, письменник Анатолій Марченко. У лікарню його перевели з табору, де він відбував 10-річний строк за "антирадянську пропаганду й агітацію", а смерть настала через кілька днів після виходу із 117-денного голодування, вимогою якого було звільнення всіх радянських політв'язнів.

Загибель Марченка, якого, крім усього іншого, піддавали насильницькому годуванню, мала серйозний резонанс у СРСР і за його межами та була широко висвітлена світовими ЗМІ. Уже через тиждень Михайло Горбачов зателефонував Андрію Сахарову в Горький і повідомив, що той може повернутися в Москву, трохи більше ніж через місяць розпочався процес звільнення політзеків, а менше ніж через рік Горбачов підписав повну амністію.

Початок голодування Олега Сенцова співпав із днем народження Андрія Сахарова, із виходом у світ тритомника Анатолія Марченка, із Днем пам'яті жертв політичних репресій – загалом, багато подій замкнулось у черговій петлі часу. Благі наміри горбачовської відлиги, перебудови, демократії, гласності та плюралізму думок незбагненним чином виявилися кроками в нове пекло. "Коли я чую слово "добро", я беру шапку і йду", – говорив ще один політзек – Варлам Шаламов.

Олега Сенцова затримала в Криму на початку травня 2014 року Федеральна служба безпеки Росії за підозрою в тероризмі. ФСБ довго підозрювати не любить, і вже через добу після затримання Сенцова обвинуватили в низці злочинів як лідера диверсійно-терористичної групи, що діяла за завданням "Правого сектору".

До моменту затримання всіх нібито учасників – Геннадія Афанасьєва, Олександра Кольченка, Олега Сенцова й Олексія Чирнія – "терористи" встигли здійснити в Сімферополі два підпали (обгорілі двері "Русского единства" і вигорілі п'ять квадратних метрів кухні колишнього кримського офісу Партії регіонів. Було це вночі, будівлі були порожніми, і ніхто не постраждав), а також планували підірвати пам'ятник Леніну і "Вічний вогонь". Чирнія взяли вночі із саморобною вибухівкою під Леніним, відразу після затримання Олексій зізнається в підпалах, а Кольченко – у тому, що стояв на шухері.

За такі злочини Кримінальний кодекс України передбачає покарання в розмірі п'ять-сім років залежно від обставин, але це оформили як тероризм, а Сенцова, який не мав до того, що відбувалося, ні прямого, ні непрямого стосунку, зробили керівником. Чому саме його, сказати складно, можна лише припустити, що гучний показовий процес над "українськими терористами" планували заздалегідь, і Сенцов, як активіст Автомайдану, підприємець, кримчанин, кінорежисер і людина досить відома, на роль ватажка підходив найбільше.

П'ятецька: Неможливо уявити, що відчуває голодуюча людина в крижаній гробниці Лабитнангі і про що думає. Фото: detector.media

Трохи пізніше йому інкримінують ще і склад зброї, оскільки на пістолеті Макарова було знайдено ДНК Сенцова. Олег пояснить, що цим пістолетом його били, але зброю теж підшиють до справи. А "Правий сектор" у процесі слідства відвалився – від Сенцова так і не вдалося домогтися зізнання, що ним керували з Києва майданні ідеологи.

"Я багато разів бачив у кіно, ваша честь, як душать пакетом, і не розумів, чому люди ламаються. Зі мною це виконали рази чотири, це дуже страшно. Але найбільше мене вразило, що зграя садистів, яка мене катувала, виявилася співробітниками ФСБ", – розповів на суді Сенцов. Відразу після затримання його кілька годин били, душили, після чого дохідливо пояснили, що якщо він не погодиться назвати причетними до терактів керівників Майдану, то отримає 20 років. Якщо погодиться – сім. Він не погодився, Афанасьєв тортур не витримав і обмовив Сенцова, згодом на суді Геннадій зробить заяву, що давав свідчення під тиском.

"Сяду на 20 років, однозначно. Цей строк мені названо ще першого дня, до мого офіційного затримання, це вже вирішене питання, про це постійно говорять, моїм адвокатам натякають, що мене чекає дуже важке й цікаве життя в таборі, якщо туди взагалі доїду. Але я вже не боюся погроз, натяків. І цей строк – 20 років – мені не страшний. Тому що я знаю, що епоха правління кривавого карлика у вашій країні закінчиться раніше", – сказав Сенцов 8 квітня 2015 року.

Сенцов дістане 20 років колонії суворого режиму, як йому й обіцяли, Кольченко – 10, Чирній та Афанасьєв – по сім. Згодом Геннадій Афанасьєв напише прохання про помилування, і його з Юрієм Солошенком обміняють на одеських журналістів.

– Слово надається засудженому Сенцову.

– Мені нема чого вам сказати.

– Я нагадую, що коли говорите із судом, потрібно вставати.

– Я, коли дивлюся телевізор, не встаю звичайно, ваша честь. Мені нема чого сказати. У вас нудна телепередача.

На засіданні Верховного суду РФ, листопад 2015 року

У жовтні 2016 року міністерство юстиції Росії відмовилося видати Україні Олега Сенцова, заявивши, що, відповідно до закону про приєднання Криму до Росії, він став громадянином РФ. У лютому 2016-го етапований до Якутії, у вересні 2017-го – у селище Харп (Ямало-Ненецький автономний округ), за місяць – у Лабитнангі (той же округ), виправну колонію №8 "Білий ведмідь".

Якутія й Лабитнангі – різні кінці неосяжної країни, по якій людина проходить як господар, й ім'я цієї людини всесвітньо відоме. Від цієї людини, зокрема, залежить доля всіх українських політзеків, що перебувають зараз у Росії.

– Володимире Володимировичу, давайте вирішимо проблему Олега Сенцова. 20 років таборів. У північному таборі сидить хлопець. Мені соромно. Він – режисер, він повинен зі мною змагатися на кінофестивалях, а не сидіти у в'язниці, навіть якщо у нього інша політична точка зору.

– Річ не в тому, що він думає з приводу подій у Криму. Річ в його намірах і в підготовці протиправних дій, унаслідок яких могли постраждати наші з вами громадяни.

– Володимире Володимировичу, по-російськи і по-християнськи – милосердя вище справедливості.

– По-російськи і по-християнськи діяти в цій ситуації ми не зможемо без рішення суду.

Із бесіди кінорежисера Олександра Сокурова
з Володимиром Путіним на засіданні Ради з культури і мистецтва, грудень 2016 року

Про російське і християнське колись вичерпно зауважив Шаламов: "Це дуже російське щастя – радіти, що невинному дали п'ять років. Могли дати і 10, і навіть вишака".

Сенцов почав голодування в травні – цього місяця його арештували, місяця, коли все цвіте й колоситься в його рідному Криму. "Я був і залишаюся громадянином України. Я не визнаю анексії Криму та військового захоплення Російською Федерацією. Я не кріпак, мене не можна передати із землею".

Він сидить четвертий рік, без будь-якої необхідності його протягли через усю країну з однієї зони в іншу, надійно заховавши у ведмежий кут із моторошним кліматом (низькі температури плюс висока вологість). Відповідальні працівники колонії суворого режиму "Білий ведмідь" неодноразово відмовляли Сенцова від голодування, а зараз щодня пояснюють йому, якої шкоди це завдає. Навіть приблизно розуміючи, якою людиною є Сенцов, легко уявити його реакцію. "Мені нічого вам сказати. У вас нудна телепередача". До голодування він готувався заздалегідь, скорочуючи тюремну пайку, відмовляючись від продуктових передач. За словами адвоката Дмитра Дінзе, "голодування триватиме до переможного кінця: або він загине, або його вимоги почнуть виконувати".

"Я, Сенцов Олег, громадянин України, незаконно засуджений російським судом і поміщений в колонію міста Лабитнангі, оголосив безстрокове голодування із 14 травня 2018 року. Єдиною умовою його припинення є звільнення усіх українських політв'язнів, які перебувають на території Росії. Разом та до кінця! Слава Україні!"

В Україні досі немає уповноваженого в справах політв'язнів, які перебувають у РФ (понад 60 осіб). Хто з представників нашої влади назве зараз імена всіх цих людей, їхні справи і вироки? За весь час президент України Петро Порошенко жодного разу не зустрівся з їхніми родичами, які щодня чекають хоч якихось новин, які дають надію. Реакція світової громадськості, ЗМІ, правозахисних організацій і впливових західних політиків, які мають натиснути на Путіна, щоби той нарешті явив християнське милосердя, звичайно, аргумент чудовий. Мовляв, ну а що може зробити Україна в ситуації, яка склалася? До Сенцова не допускають навіть українського консула.

Я живу в Києві, по якому так і не скажеш, що зараз у російських в'язницях і зонах перебувають десятки людей, які захищали цілісність і незалежність країни. Зате Вадим Новинський вітає нас із білборда із Днем Перемоги. Зате зовнішня реклама щодня розширює свідомість неймовірними потоками жахливого спаму. Зате я знаю секрети успіху суперзірок, які не зробили в житті нічого корисного. Сенцов голодує четвертий тиждень, але українські теленовини незмінно починають день розповідями про те, скільки важить новонароджене немовля Світлани Лободи, як вийти заміж за принца і яким має бути здоровий сніданок.

Під час круглого столу "Як звільнити заручників Кремля", організованого громадським сектором на початку цього року, високий чин СБУ у зв'язку зі справою Сенцова висловив подяку "Раді церков, яка проголосувала за звернення до лідерів світових церков", і повідомив, що "було також пряме звернення до Кирила, нашого Блаженнішого". Дуже по-християнськи. Можна ще до Діда Мороза нашого звернутися. Із бородою з вати.

П'ятецька: Гасло "Свободу Олегу Сенцову!" – не те, з чим він входив у голодування. Єдина його вимога – звільнення всіх українських політв'язнів, він ніколи не став би голодувати лише заради себе. Інфографіка: Медійна ініціатива за права людини

Поки над Олегом четвертий рік знущаються, його двоє дітей ростуть під опікою 75-річної матері. Неможливо уявити, що відчуває людина, яка голодує, в крижаній гробниці Лабитнангі і про що думає. Він давно відмовився від побачень із близькими, оскільки бачив, що відбувається з людьми після таких побачень. Тому не намагайтеся уявити, що він відчуває. Просто пам'ятайте й не мовчіть.

Підписуйте петиції, колективні листи, беріть участь у масових акціях, виходьте з пікетами, пишіть у соцмережах. Пишіть Олегу в Лабитнангі. Мережева спільнота Save Oleg Sentsov щодня оновлює інформацію про Олега, про проведені заходи, про те, чим можна допомогти, у чому взяти участь, там же ви знайдете адресу колонії "Білий ведмідь". Із 1-го до 3 червня в 78 містах із 33 країн пройшла всесвітня акція на підтримку Олега Сенцова. Зараз будь-яка участь важлива. Будь-яке немовчання. Ніхто не знає, що може вдіграти вирішальну роль. Що стане останньою краплею в "справі милосердя". Не дай бог це буде випадок Марченка.

Немовчання взагалі вкрай корисний, необхідний людський навик, який, як і будь-який навик, виробляється поступово. Як, власне, і мовчання, наступає на горло не відразу. І який має  вигляд суспільство, розчавлене навиком мовчання, можна спостерігати на прикладі Росії, де сьогодні садять за одиночний пікет.

І ще. Гасло "Свободу Олегу Сенцову!", яким другий тиждень рясніє мережа, – не те, з яким він починав голодування. Єдина його вимога – звільнення усіх українських політв'язнів, він ніколи не став би голодувати лише заради себе. Не мовчіть, але й не знецінюйте те, на що він зараз кладе своє життя. Почуйте Олега Сенцова.