+9 Київ
10 березня Роберт Келлі спілкувався у Skype з ведучим BBC Джеймсом Менендесом про ситуацію в Південній Кореї (там оголосили імпічмент президенту через звинувачення в корупції) – але тут двері відчинилися, і в кімнату, пританцьовуючи, увійшла Меріон. Вона одразу попрямувала до батька, заглянула в монітор і сіла поруч на ліжку. За нею зайшов Джеймс на ходунках. Через кілька секунд у кімнату влетіла дружина доцента – Чона Кім, вона поспіхом зібрала дітей і вивела їх у коридор.
Запис інтерв'ю опублікували у Twitter BBC, пізніше про смішний випадок написала більшість ЗМІ у світі. За шість днів тільки на офіційних сторінках BBC у YouTube і Facebook ролик переглянули понад 100 мільйонів разів, більше ніж мільйон переглядів набрали ще й кілька републікацій.
Наступного дня Келлі довелося відключити телефон через велику кількість дзвінків і повідомлень, тому журналістам довелося шукати інших коментаторів для цієї історії.
Британському таблоїду The Daily Mail удалося зв'язатися з матір'ю доцента Еллен Келлі. Бабуся Меріон і Джеймса сказала, що частково могла стати причиною інциденту. Сім'я Роберта і Чони Кім живе в Південній Кореї та часто спілкується з родичами, використовуючи відеозв'язок: почувши звук із батькової кімнати, діти могли вирішити, що дзвонить бабуся, сказала Елен.
Але, крім розчулення, Роберту Келлі дісталася порція критики. У соцмережах і в ЗМІ (наприклад, у колонці видання The New Statesman) експерта звинувачували в тому, що він не звертав уваги на дітей, гадаючи, що з усім повинна розібратися дружина. У Los Angeles Times зі свого боку критикували тих, хто вирішив, що жінка, яка збирає дітей у кімнаті, – няня, а не дружина Келлі.
15 березня Роберт Келлі знову дав інтерв'ю, цього разу – дружина і діти приєдналися до нього відразу, а не в процесі.
Чона Кім розповіла, що дивилася інтерв'ю чоловіка в прямому ефірі в сусідній кімнаті. Щойно вона побачила як до кімнати заходить чотирирічна Меріон, то побігла рятувати ситуацію. Оскільки прямий ефір іде з невеликим запізненням, вона не здогадувалася, що в кабінет батька прийшов і дев'ятимісячний Джеймс.
Роберт розповів, що, відштовхуючи доньку, сподівався, що вона зацікавиться іграшками та книжками, які стояли за його кріслом.
"На відео видно, як я намагаюся заховати доньку за стілець, – це тому, що саме в цій кімнаті, яка слугує мені робочим кабінетом, ми тримаємо іграшки і дитячі книжки. Я сподівався, можливо, вона візьме якусь книжку почитати. Хоча б на півхвилини, щоб можна було швидко закінчити інтерв'ю. А от коли в кімнату ускочив син на ходунках – тут я вже зрозумів, що нічого зробити не зможу. Думав, може ви самі перервете інтерв'ю, а я посиджу, не змінюючи виразу обличчя і буду робити вигляд, що нічого не відбувається. Може пронесе", – сказав Келлі в інтерв'ю BBC 15 березня.
Те, що трапилося, Келлі назвав "комедією помилок", головна з яких – незамкнені двері. Але в інтерв'ю Wall Street Journal він показав, що навіть зачинені двері – не панацея.
[MULTIMEDIA][/MULTIMEDIA][MULTIMEDIA_DESCRIPTION]Наприкінці відео професор Келлі закрив двері в кабінет, але в них одразу постукали. "Ось так я живу, чуваче", – сказав він журналісту. Відео: wsj.com[/MULTIMEDIA_DESCRIPTION]
