RU
 
Публікації ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА"

Кива: У Порошенка сьогодні в руках незліченна кількість грошей. Він сидить на мішку з грошима. Треба? Зателефонував: надрукуйте мені ще півтора мільйона. Надрукували, роздали

Чи потрібно карати Леоніда Кравчука за Будапештський меморандум, що завадить Володимиру Зеленському та Анатолію Гриценку вийти у другий тур президентських виборів, як Михайло Саакашвілі пов'язаний із фарммафією. Про це, а також про те, чи доводилося вбивати на фронті, в авторській програмі Дмитра Гордона в ефірі телеканала "112 Україна" розповів лідер Соціалістичної партії України, кандидат у президенти Ілля Кива. Видання "ГОРДОН" публікує повну текстову версію інтерв'ю.

Кива: Уся ця складна історія народжує і загартовує сильних людей. Я сам виховуюся щодня: Кива 10 років тому і Кива сьогодні абсолютно різні люди
Кива: Уся ця складна історія народжує і загартовує сильних людей. Я сам виховуюся щодня: Кива 10 років тому і Кива сьогодні – абсолютно різні люди
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
У всьому потрібен баланс. Коли націоналісти домінують, вони перетворюються на нацистів

– Іллє, добрий вечір!

– Потисну вам руку!

– Радий.

– І я радий.

(Тиснуть руки).

Знаєте, для мене поява у вас – це наступний етап розвитку та становлення.

– У вас тривають етапи розвитку? По-моєму, ви досить розвинені.

– Спасибі велике. Думаю, ви мені лестите. Людина розвивається до нескінченності. Запрошення від вас, метра нашої сьогоднішньої журналістики, для мене як залік. (Малює пальцями галочку в повітрі).

– Спасибі вам. Ви одним із перших заявили, що підете у президенти України. Я це добре пам'ятаю, ми розмовляли на цю тему. Для початку поставлю вам запитання, які ставлю всім топ-кандидатам у президенти. Яким, на вашу думку, має бути президент України?

– По-чесному, я припускав, що ви поставите це запитання. Я є шанувальником вашої діяльності, переглядаю ваші інтерв'ю. Хочу вам сказати, що Україна має після всіх своїх поневірянь, страждань, важкого шляху отримати, можливо, уперше (не "можливо", а точно) людину, яка насамперед думатиме про народ.

– Які риси в нього мають бути? Яким він має бути? Добрим, злим?

– Чистоплотним.

– Гарне слово. Прийнято.

– Спасибі.

– Чому ви вирішили йти у президенти? Навколо так багато охочих.

– Я об'єктивно й адекватно усвідомлюю свою позицію, своє місце в політиці. Раніше це не звучало б так, було б недоречно. А сьогодні вже є місце в політиці, є такий політик, як Кива. Я виконую місію, покладену на мене партією. Моє завдання – і я про це заявляю чесно й відверто – сформувати правильний лівий рух, правильну ліву позицію в нашій країні. У всьому потрібен баланс. Коли націоналісти домінують, вони перетворюються на нацистів. Розумієте?

(Усміхаючись). За вами записувати треба. Гарна фраза.

– Тому я вважаю, що стабілізаційним полем якраз... Адже у природі все гармонійно. Певну роль в історії нашої держави, у подіях, що розгорнулися, відіграла відсутність повноцінної лівої позиції як у парламенті, так і в органах влади. Для мене саме баланс, формування, відродження, відновлення позиції лівих якраз і є зміцненням політикуму держави.


Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


– Спробуймо сформулювати, чому громадянам України саме вас потрібно обрати президентом. Чим ви кращий за інших, давайте так?

– Гарне запитання. Про себе, звичайно, добре складно говорити.

– Продайте себе красиво!

(Задумливо). Продати себе красиво? Я досить охайний, принциповий, це правда. Я не забруднений. Знаєте, яка сьогодні, у моєму розумінні, основна проблема політиків? У них занадто довга і брудна історія. Будь-які добрі вісті для народу України, які від них ідуть, перемішані із цим ось "чумацьким шляхом", який вони пройшли. Про себе я дійсно можу сказати, що я не забруднився.

– "Не був, не перебував, не брав участі..."

(Загинає пальці). Не був, не перебував, не брав участі. Для мене це новий шлях, на який я став. Чи вистачить у мене сил утримати себе в тому форматі, у якому мене виховали батьки? Про це сказати складно. Я все для цього роблю. Чому я маю прийти? Бо я вже прийшов. По-друге, хтось має взяти на себе найскладнішу на сьогодні функцію у країні: наведення ладу. Скажу вам чесно: і реформи, і зміна облич, і зміна ситуації на сході, і зовнішньоекономічна або зовнішньополітична діяльність марні до того моменту, поки на наших вулицях не буде закону й порядку.


Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


– Сто відсотків!

– А для цього потрібна повноцінна система покарань. Про це я сьогодні кажу. І знаю, що в кого, в кого, а в мене вистачить принципової позиції, виховання, сил, терпіння та наполегливості для того, щоб у цій країні панував закон. Догма. Релігія.

– Красиво. У моєму розумінні, у президенти йдуть для того, щоб перемагати. Ви ж максималіст, правильно?

– Так. Я Близнюк, а вони максималісти.

– Я бачу за вашими вчинками: ви максималіст, людина результату. У нас є кілька людей, які явно претендують на те, щоб перемогти.

– Фаворити.

– Так. Ви йдете перемагати чи взяти участь?

– Дмитре, перемога кується і формується. (Клацає пальцями). Відразу? Це неправда. Ти маєш це вистраждати, цим просочитися.

(Сміється). Добре!

– Ви бачили хоча б одного олімпійського чемпіона, який би прийшов на майданчик упереше [і переміг]? Це піт, кров, час, сили.

– Тобто ви йдете просочуватися?

– Я йду. Обов'язково настане час, коли перемога буде за нами. По-іншому й бути не може. Якщо, звичайно, не порушити правил. Я кажу про правила й мораль, яких ти маєш дотримуватися під час цього шляху. І результат обов'язково буде. Вода й камінь точить. Якщо ви питаєте: "Киво, ти переможеш?" – я скажу: "Так, Кива переможе. Але це шлях, який має Кива пройти".

– Клас!.. Для того, щоб пройти цей шлях, потрібні гроші.

– Дуже гарне запитання!

– Ах як багато грошей треба!

– Причому я вам чесно, Дмитре, скажу: я навіть не очікував, наскільки багато їх потрібно.

Капітани українського бізнесу? Це не Білли Гейтси. Це люди, які вчасно вкрали в українського народу і не відповіли за це

– Мені політологи, шановані люди, кажуть: від $100 до $250 млн, якщо хочеш виграти.

– Якщо хочеш бути фаворитом.

– Хто вас фінансує? Скільки грошей ви плануєте витратити?

– Зараз якраз це і є неповноцінна позиція, із якої ми почали ці перегони, участь. Поки розраховуєш тільки на себе, на свої сили. Але я знаю, що в дорозі обов'язково будуть з'являтися прибічники, які вірять у тебе. Мають повірити. Ви питаєте "хто". (Креслить лінії на папері). Що таке на сьогодні політик? Або – що таке країна? Це п'ять сімей. [Рінат] Ахметов, який домінує, [Петро] Порошенко, його компаньйон, який з останніх сил утримує владу в цій країні, [Дмитро] Фірташ, якого вигнали, але він досі має політичний та економічний вплив, звичайно, Ігор Валерійович Коломойський. Ці люди сьогодні грають у політику. Сьогодні... (усміхається) останні 27 років вибудовують...

– Ви чотири прізвища назвали.

– [Віктор] Пінчук. Його позиція трохи слабша, але вона є. Він трохи менший, я його хотів залишити на закуску. Пінчук насправді присутній у політиці, але його позиція трохи слабша, ніж у цих... (Завагався).

– ...Монстрів?

– Молодець! Монстри. Вони і є монстри.

(Усміхаючись). Із ким поведешся, від того й наберешся.

– Колись мені сказали: капітани бізнесу. (Іронічно). Капітани бізнесу? Це не Білли Гейтси. Це люди, які вчасно правильно вкрали в українського народу і не відповіли за це. Ви зрозуміли мене, так? Украли під дуже зручним на той момент формулюванням – "приватизація".

– Талановиті люди?

– Із пісні слів не викинеш. Про що й сьогодні доводиться говорити. Так, талановиті люди.

– Ви пішли по олігархах? Попросити багатих дядьків потроху скинутися вам на виборчу кампанію?

– Дмитре, є таке правило: коли ти сідаєш за стіл і за цим столом їси, то потім тобі буде дуже складно відсікти руку, яка дала тобі хліб. Тому...

– ...Ви не ходили?

– Не ходив. Думаю, що по такого, як я, звичайно, ще зайдуть. Обов'язково. Тому що я знаю свої сили, розумію, у що це може вилитися. Я розумію електоральну затребуваність лівого руху. Потім, якщо хочете, ми про це ще поговоримо. Обов'язково звернуть увагу.

– Тобто ви вірите, що вони по дорозі до вас прийдуть?

– Обов'язково до нас прийдуть, будуть із нами розмовляти. І саме тут постане питання твоєї совісті.

– Брати чи не брати?

– Пам'ятаєте про 30 срібняків і Юду?

– (Киває).

– До цього, найімовірніше, усі взяли.


Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


– Зараз, коли ви почали перегони, скільки у вас грошей із собою?

– Зараз у мене, скажімо так, приблизно 10...

– ...мільйонів?..

– ...ні, однопартійців. Важко їх назвати олігархами. Це люди, яких прищемила сьогоднішня влада.

– Скільки вони дадуть?

– На рахунку ще нуль.

– Так. Але обіцяли?

– Обіцяли. Думаю, $300–500 тис. дадуть.

– Кожен?

– Ні, усі разом.

– Що ж вони жадібні такі?

– Поясню. Грошам теж треба відповідати. Взувай розмір по своїй нозі.

– Скажу ще раз: за вами треба записувати. Уже третій афоризм протягом 10 хвилин розмови!

(Усміхаються).

– Петро Олексійович Порошенко як президент України вам подобається?

– Ні.

Кива проголосує і за чорта лисого, тільки щоб не переміг Порошенко

– Чому?

– У мене є питання, починаючи із 2014 року, коли я опинився на фронті. Я не голосував тоді, тому що в мене не було можливості, але я пам'ятаю все, що було сказано. А потім я бачив усе, що було зроблено. Що варте тисячі слів, мене вчив батько? Дії! Це є результат. Усього, чого не можна помацати, немає. Томос, мова, безвіз? Ану, покладіть мені в кишеню. Нагодуйте жінку. (Хитає головою). Нічого! Бачу тільки п'ятий рік країну у війні, бачу зубожіння українського народу і відчуваю – саме відчуваю! – знищення моєї нації. Кажу про це дуже серйозно. Я нещодавно сказав: сьогоднішня влада принесла набагато більше горя і втрат, ніж зробили б десятки Путіних. Там – зрозуміло; це противник, це ворог. Тут убивають свої.

– Хто з конкурентів у передвиборчих перегонах вам подобається найбільше? Хто вам ближчий за поглядами?

– (Задумався).

– Ніхто?

– Мені складно вибирати з тих, хто в усій цій каші проварився. Складно оцінювати їхні слова, тому що в їхніх словах немає ціни. Ціна слова така висока – так вчили батьки, зрозумійте.

– Розумію абсолютно. Сім'я у вас дуже шанована.

– А сьогодні виходить одна базікологія. Для мене сьогодні союзники ті, хто проти цієї влади. На якомусь ефірі мені поставили запитання: "Киво, от не потрапляєте ви у другий тур і вам доведеться як громадянину цієї країни виконати свій обов'язок і проголосувати. За кого?" Я сказав: "Кива проголосує і за чорта лисого, тільки щоб не переміг Порошенко".


Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


– Нас лякають фальсифікацією і масовим скуповуванням голосів. Думаю, що буде і те, й інше. Яка роль [міністра внутрішніх справ Арсена] Авакова в боротьбі із цим?

– Я розумію, що однозначно скажуть: "Що ж, він працював радником"... Так, я чесно виконував свою роботу. Сьогодні в його руках історична роль для держави. Наскільки ця людина зможе зберегти принциповість, охайність, наскільки його дії будуть маркером ставлення до українського народу...

– Чи зможе, на вашу думку?

– Я дуже на це сподіваюся. Щиро вам кажу: дуже на це сподіваюся. Для нього це, напевно, один із важливих етапів життя. Сьогодні ми насправді перебуваємо в найпереломнішому моменті всієї історії України. Це вже не боротьба за президентське крісло. Я це по-іншому бачу. Боротьба за життя – я це так називаю. І його роль головна. Саме його позиція дасть людям можливість або здобути результат, за який вони готові віддати свої голоси, або все полетить шкереберть. Дуже буду сподіватися, що правоохоронна система й керівник, на якому, ми знаємо, уся відповідальність, виконають свою, можливо, найголовнішу функцію.

– В Авакова й Порошенка досі погані стосунки?

– Знаєте, як... Думаю, так. Не буду викручуватися.

– Спрогнозуймо, хто у другий тур вийде. Хто ці двоє людей, по-вашому?

(Малює на аркуші паперу). Дмитре, у моєму розумінні – від Киви, так? – на сьогодні у нас є, звичайно, Порошенко, чинний президент... (продовжує креслити)

– ...Ви шульга, так?

– Так, шульга. У Порошенка сьогодні в руках...

– ...адмінресурс?

– Перше, Дмитре, це гроші. Незліченна кількість грошей. Послухайте, ну, він сидить на мішку з грошима. Треба? Зателефонував: надрукуйте мені ще півтора мільйона. Потім ми 0,2% спишемо по дорозі. Надрукували, роздали.

– Порошенко – раз.

– Звичайно. Юлія Володимирівна.

– Два.

– [Володимир] Зеленський – три.

– Це три.

– Однозначно.

– [Анатолій] Гриценко – ні?

– Я хоч і молодий політик, але дивлюся й читаю. У Гриценка ніколи не виходило. Він нефартовий. Думаю, що цього разу, зрештою, він навіть ті результати, які в нього будуть, не зможе утримати. Розмиють.

– Добре. Троє людей – Порошенко, Тимошенко, Зеленський. Хто у другому турі?

– Дуже велика ймовірність, що у другому турі будуть усе-таки Порошенко й Тимошенко.

– Ви не вірите в Зеленського?

– Він непоганий хлопець. Але я не впевнений, що він зможе зберегти... (Задумався).

– Відстояти вибори?

– Зараз, одну секунду, поясню... Як на мене, він дещо слабко тримає удар. Дається взнаки відсутність практики. Він звик виступати на сцені, коли його всі люблять. А політика – дуже брудна річ.

Господь для чогось же мені залишив життя, коли я був на фронті?

– Порошенко – Тимошенко. Хто президент?

– У моєму випадку – Тимошенко, кажу це щиро. Якщо мене запитають, я буду все робити для цього.

– Пропоную вам напівбліц.

– Пробіжімося, давайте.

– Ви за смертну кару корупціонерам і повний розрив із МВФ, так?

– Правильно. Коментувати?

– Так.

– Це основна частина програми, із якою я йду. Є чудова брошура, яку ми готували. Генеральний формат, із чим Кива йде до народу України.

– Найяскравіші тези назвіть. Смертна кара...

– Мене цікавить міцна, життєздатна держава, яка може захищатися. Але для цього нам потрібно почистити стайні. Смертна кара для корупціонерів, для державних чиновників – раз. Друге – ми повинні, нарешті, припинити годувати життями наших ненароджених дітей комерсантів із-за кордону, які видають нам нечувані кредити. Це не допомога!

– Згоден.

– Це кабала, яка вбиває мою країну. Сьогодні вони забрали в нас ліс, заберуть землю...

– ...заберуть і поле...

– ...правильно, і України не буде.. Тому – розрив із МВФ. Багато хто мене, звичайно, буде лаяти, мовляв, забрати в багатих, роздати бідним. Ні, мої любі. У жодному разі. Я за охайність. Я кажу про реприватизацію, про перегляд договорів, які було злочинно підписано. І я кажу про стратегічні підприємства, віддані в руки ось цим (саркастично) "капітанам бізнесу". Металургійні заводи, заводи хімічної промисловості мають бути під контролем держави і давати прибуток не офшорному рахунку одного, другого або третього, а наповнювати бюджет. Обов'язково контроль над природними ресурсами, розрив монополій.

– Ви не боїтеся, що вас уб'ють?

– Ну, Господь для чогось же мені залишив життя, коли я був на фронті? Тому повторю: роби, що мусиш, і роби це чесно.


Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


– В АТО ви багато смертей бачили?

– Бачив. Більше ніж досить. Більше смертей серед цивільного населення.

– Ви багатьох самі вбили?

– На війні вбивство, якщо це противник, воно трошки по-іншому звучить. Чи знищував супротивника? Знищував.

– Багато?

– Щодо кого? Покришкіна?

(Усміхаються).

– Ні, кількість?

– Чи щодо свого діда, Героя Радянського Союзу? Думаю, ні. Міг би більше? Думаю, так.

– Убієнні противники сняться?

– Ні.

– Ви бачили їхню смерть особисто?

– Так.

– Що ви відчували в цей момент?

– Відразу?

– Відразу.

(Задумався). Чесно скажу: азарт.

– Блискуча відповідь! Як досягти миру й закінчити війну, ви знаєте?

– Так.

– Двома словами, як?

– На вас будуть зважати, коли ви буде рівним. До того моменту ви будете їсти недоїдки.

– Сто відсотків.

– От і все. Війна не закінчиться рівно до того моменту, поки не буде країни, нам її потрібно зібрати. Я вам так скажу, Дмитре: це штучно створена ситуація. Ніхто ніколи не нападе на 40-мільйонну націю.

– Ядерну зброю потрібно повернути Україні?

– Так. Обов'язковий факт. Не тільки повернути ядерну зброю, а й покарати тих, хто нас позбавив її. Насправді сьогодні це єдиний фактор стримування агресії.

– Хочете карати Леоніда Макаровича Кравчука? Він гарна людина.

– Перепрошую, давайте будемо... Він, можливо, гарний батько, чудовий дідусь, ідеальний чоловік і прекрасний співрозмовник. Але моя країна і мій народ залишилися голими після його дій. Це призвело сьогодні до агресії і втрати частини території. Жодного злочину не буде нікому забуто.

Щоб повернути Крим і Донбас, нам потрібно створити умови всередині країни. Чого ж ми кличемо їх на нашийник і порожню миску?

– Розвіймо страшилку. Ви хотіли насильницької українізації Донбасу?

– Що ви маєте на увазі, говорячи про насильницьку українізацію Донбасу? Я хочу, щоб на території України був український закон. Майорів український прапор. Це для мене догма як для громадянина цієї держави.

– Який любить свою країну...

– Любить країну не тільки своїми висловлюваннями, а своїми діями, довівши свою позицію. У моєму розумінні – любиш? Захищай!

– Як повернути Крим і Донбас?

– Це дуже складний процес. Я постараюся коротко відповісти на ваше запитання. Перше: ми маємо зрозуміти, що на території, яку сьогодні окупували російські війська, живуть українці. Ми маємо пам'ятати про це. Ми маємо, звичайно ж, набратися мужності й сил, переступити гординю і щось прощати одне одному. Але для того, щоб повернути [Крим і Донбас], нам потрібно створити умови всередині країни. Перепрошую, але ви захочете повернутися в розвалену хату?

– Ні.

– Ось! Копітка робота всередині країни з переселенцями, перегляд ставлення до людей на Донбасі й у Криму! І це не передвиборча програма. Звичайно, коли я повернувся з війни, це все відчувалося трохи гостріше, але потім починаєш приміряти все на себе: як би я хотів, щоб до мене ставилися? Хтось має почати розмовляти. Але не з терористами – у жодному разі! – не з тими, хто вбиває українських солдатів. [Для повернення Криму і Донбасу] насамперед потрібно створити умови всередині країни!

– Економічні.

– Економічні, так. Чого ж ми кличемо їх на ось цей нашийник і порожню миску?!

(Сміється). Ви собі уявляєте ваші переговори з Путіним один на один? Пам'ятаєте, як у Маяковського? "Двоє в кімнаті. Я і Ленін – фотографією на білій стіні"...

– Та спокійно! Адже неважлива кількість грошей...

– Стрижень!

– ... важлива кількість совісті.

– Так.

– Коли ти знаєш, що маєш рацію, ітимеш до кінця. І якщо ти знаєш, що це твоя земля... а це моя земля!

– І що ви дядькові Вові скажете?

– Сідай за стіл тоді, коли ти до нього доріс.

– Добре.

– Хочу на цьому наголосити: прийти, щоб тебе не помітили, – не треба! Сідай тоді, коли всередині країни порядок, закон, армія. І ось тоді ти приходиш і кажеш: ця війна обійдеться тобі занадто дорого, і навіть якщо ми програємо, ти пам'ятатимеш решту всього свого жалюгідного життя.


Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


– Михайло Саакашвілі назвав вас кримінальним авторитетом у погонах. Чому?

– Ой, та Михайло Саакашвілі насправді ідіот.

– Та ви що?!

– Угу.

– Чи міг ідіот зробити Грузію успішною?

– А чи робив він її?

– Він був президентом.

– Був...

– У нього була політична воля.

– Була політична воля... У нього була команда.

– Так.

– Будь ласка, чотири мільйони осіб (імовірно, ідеться про населення Грузії; за даними Світового банку на 2017 рік, у Грузії проживало 3,7 млн осіб. – "ГОРДОН")... І все, що він там зробив, досі переробляють. Я вам більше скажу: він зайшов у нашу країну на запрошення нашого президента і вляпався в низку неприємних історій. Моя боротьба з фармакологічною мафією, яка фінансувала... А я зараз говорю про це дуже серйозно і з усією відповідальністю за кожне своє слово. Так от, фармакологічна мафія, фірма "Інтерхім", фінансувала безпосередньо його фонд та давала йому змогу робити ці вояжі Україною. На той момент я був начальником департаменту [МВС] із протидії наркозлочинності і моїм завданням було звузити їхні можливості... Так, перебороти їх дуже складно, і це мені обійшлося посадою, але я ввійшов у цю гру, у цю боротьбу. Чи програв я той бій? Так. Але битва в нас ще попереду. І тепер вони вуха притиснули, тому що я йду, і я нікому нічого не прощаю.

– Коли Саакашвілі проривався через кордон, ви заявили, що будете розстрілювати на місці тих, хто поїде його зустрічати. А саме: Тимошенко...

– Тимошенко.

– Лещенка...

– Лещенка.

– Семенченка...

– Семенченка.

– Парасюка...

– Парасюка.

– ... і Мураєва.

– І Мураєва.

– Тимошенко не шкода було б?

– Я солдат. Сьогодні сиджу перед вами в сорочці, у костюмі, але я ж солдат свого народу, і для мене є догма – це державний кордон. Через те, що його було порушено у 2014 році, я взяв зброю в руки. І незважаючи на свою політичну безграмотність (я щиро це кажу), незважаючи на те, що відчуття країни в мене на той момент ще не було... Я народжений у Радянському Союзі, виховувався в комуністичній сім'ї... Але є догмати для кожного чоловіка. Так от, кордон порушувати нікому не можна. Сьогодні вони порушили кордон, завтра вони прийдуть до тебе додому.

– І ви б стріляли в Тимошенко?

– Ну, послухайте... Звичайно, вона жінка...

– Гарна.

– Гарна жінка. Розумна, сильна жінка...

– Тобто скажімо: я б у неї не стріляв.

– А тут я вам по-іншому скажу. Під час перетину кордону у вас немає статі, роду занять і особистих рис, ви є порушником державного кордону. І це догма.

– Навіщо ви підпалювали телеканал "Інтер"? "Абдулло, підпалюй".

– Цю історію розгорнув телеканал "Інтер", тому що на той момент потрібно було знайти того, на кого можна це вивантажити. Так було зручно [Сергію] Льовочкіну... Це давній конфлікт і давня боротьба... Він, мабуть, відчуває, що коли ми прийдемо – із нього шкіра злізе. Звичайно! Ми ж пам'ятаємо! Пам'ятаємо, із чого починався Майдан, як він уміло перекинувся, злив усіх, із ким їв, спав – і ось тобі, будь ласка! Де він? Досі у Верховній Раді сидить? Так от, це історія Льовочкіна, який оббрехав мене, оббрехав моїх батьків – і я нічого не пробачу... Чесно кажучи, я тоді не розумів, як протистояти цій махині інформаційного лайна. Це зараз я розумію, як можна захищати свою позицію, як можна висловлювати й відстоювати її... А тоді я півроку як повернувся з фронту... і був дуже зручною [мішенню]: м'язистий, сильний, поряд із міністром – "він буде палієм". Ви, мабуть, теж помітили: я досі вишу в них на сайті (на головній сторінці сайта "Подробности" опубліковано банер із фотографією Киви і написом "Підозрюють в організації нападу на телеканал "Інтер". "ГОРДОН")... Так от, я можу бути незгодним із позицією каналу, із його контентом, але там – люди, а людей ми маємо захищати, наражати життя українських громадян [на небезпеку] – це прямий злочин.

– Ви накачаний, брутальний. Дівчата вас люблять?

– Так.

– У вас багато дівчат?

– Ні!

– Чому?

– Тому що я добре вихований.

Я не проти геїв. Але якщо ви будете нападати, ми будемо боротися

– У вас одна дівчина?

– Так. Насправді в цьому сенсі я дуже скромний. Звичайно ж, із молодості... Це було, напевно, становлення характеру...

– Як гартувалася сталь...

– Як тільки вона не гартувалася! Але на сьогодні пріоритети й цінності зовсім інші. Сьогодні це діти. Це забирає всю мою увагу. Я скажу вам чесно: я, напевно, так люблю своїх дітей, що не готовий цю любов ділити ні з ким.

– Ви стали батьком уперше в 16 років, так?

– Так.

– Скільки дітей у вас?

– Двоє.

– Дівчинка?

– Дівчинка. Катерина. Ну як дівчинка... Дівчинкою її складно назвати. Це вже офіцер поліції.

– О!

– Звичайно, так. Я колись сказав, що віддав цій державі найдорожче: свою дитину на служіння народу. І мені дуже приємно, що вона пішла шляхом, який вимагає самовіддачі. Це велика гордість. Коли мене питають, що у вас викликає гордість, я кажу, що це мій дід і моя дочка. І я знаю, що життя прожив точно не даремно, тому що виховав людину! Саме людину, громадянина! Це її свідоме рішення. Коли я був на фронті, вона перевелася на заочне і вступила в добровольчий батальйон у системі Міністерства внутрішніх справ. Після того як відслужив два роки, вона закінчила юридичну академію, закінчила академію МВС і сьогодні працює у департаменті кадрового забезпечення. Вона молодий лейтенант, принциповий, досить жорсткий. Заради них ми маємо забрати весь цей бруд, тому що, Дмитре, вони бачать по-іншому, у них очі інші – вони не зіпсовані життям... Вони одержали Україну, одержали Батьківщину!

– Зараз ми прискорюємося...

– Відчуваю.

– Чому ви проти геїв?

(Зітхає). Так, Дімо, відповідаю.

– Як на духу.

– Завжди. Я не проти геїв, я проти їхньої агресивної політики, яку ведуть усередині нашої країни. Я проти популяризації гомосексуалізму, проти нав'язування, проти ламання наших засад, принципів, моралі. Я насамперед, Дімо, за відновлення інституту сім'ї. Розумієте?

– Звичайно.

– Ось це для мене догма. Якщо ви будете нападати, звичайно, ми будемо боротися.

– Тобто ви не агресивно налаштовані проти геїв?

– Рівно до того моменту...

– Поки вони не будуть нападати...

– Звичайно! А сьогодні вони використовують агресивну політику насаджування своєї культури, яка нам чужа.

– Кілька генералів міліції (не поліції) говорило мені, що ви наркоман. Ви наркоман?

(Сміється). Тоді я хочу, щоб кожний був таким наркоманом, як я. Ласкаво просимо в моє життя, і ви тоді зрозумієте, скільки ви зможете зробити.


Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


– Можете випити?

– Ні. Я вже дуже довго... Слухайте, мій друже, та я живий [із фронту] повернувся знаєте чому?

– Не пили?

– Не пив. І це моя релігія. Тому що чоловік, який п'є, – це слабкий чоловік. Бо коли чоловік випиває, він втрачає контроль, отже, дає супротивнику можливість скористатися цим. Ми говорили про дочку, але в мене ще росте син, якому вже шість років. Найкращий приклад для сина – це його батько.

– Звичайно.

– І це догма.

– Мені говорили спільні знайомі, що на Майдані ви, за вашими словами, надивилися на п'яних лідерів Революції гідності. Кого ви мали на увазі?

– Мене, мабуть, за це засудить наше патріотичне товариство, але з пісні слів не викинеш... Їхні п'яні оргії на другому поверсі...

– Оргії?!

– П'яні морди, варнякання... Я в принципі погано ставлюся до п'яних, а коли на кону стоїть... Адже що таке командир, який п'є? Це небезпека для всього підрозділу. Так от, це було всього-навсього п'яне бидло, яке використовувало самопожертву справжніх людей.

– У фільмі "Посттравматична історія" ви зіграли роль батька Махна. Що у вас спільного з Нестором Івановичем?

(Сміється). Бажання справедливості. Режисер картини Дмитро Корчинський – мій друг, із яким ми познайомилися на фронті. Я цю людину глибоко поважаю за стійкість, за позицію, якої він не змінює протягом всього життя. Він може помилятися, може мати рацію, але він чоловік, і я це поважаю. Він мені запропонував зіграти цю роль, тому що, у його розумінні, я найбільше на неї підходив. І, звичайно ж, я не зміг відмовити своєму бойовому товаришеві.

– Ви увійшли в образ?

– Ну звичайно! А як можна грати в кіно або грати на сцені, не просякнувши енергетикою цієї людини?!

– "Батька Махно смотрит в окно"?

– "Батька Махно смотрит в окно", батько Махно рубає добре (усміхається).


Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


– Чи буде в Україні торжество справедливості?

– Буде. Однозначно буде. Війна, уся ця складна історія народжує і загартовує сильних людей. Я сам виховуюся щодня: Кива 10 років тому і Кива сьогодні – це абсолютно різні люди. І я знаю, що таких принципових, як я (а я дуже принципова людина), досить для того, щоб навести у країні лад. І він буде, тому що в цій країні живуть наші з вами діти. Ми зобов'язані це зробити.

– Оскільки ви непитущий, приїду додому і вип'ю сам за справедливість і принципи.

– Дмитре, я вам дякую (тиснуть руки).

ВІДЕО
Відео: 112 Україна / YouTube

Записали Микола ПІДДУБНИЙ і Дмитро НЕЙМИРОК

Дмитро ГОРДОН
Засновник проекту
Додайте «ГОРДОН» в свої обрані джерела ⟶ Google News підписатися
МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ
 
Отримуйте оповіщення про найважливіші новини на нашому каналі в Telegram читати
 

 
Вибір редакції