+9 Київ
Майже три десятиліття тому відбулася подія, відлуння якої струшує світ зараз. П'ять ядерних держав зобов'язалися перед Україною поважати її незалежність та територіальну цілісність. Надання гарантій безпеки (а саме ці слова були в назві Будапештського меморандуму, під яким поставили свої підписи супердержави) стало умовою добровільної відмови України від її ракетно-ядерного потенціалу. На той момент він був третім у світі, перевершуючи потенціали Франції, Великої Британії та КНР.
Тепер Україна може згадувати урочисті обіцянки "великої четвірки" (ми були вдячні за те, що до меморандуму приєднався Китай) хіба що як знущання. Ще у 2014 році Росія зруйнувала нашу територіальну цілісність, окупувавши Крим та частину Донбасу. Сьогодні з трьох сторін в Україну направлена загроза подальшого військового вторгнення. Ми опинилися перед перспективою економічної блокади – енергетичної з півночі, морської з півдня. Між тим неприпустимість економічного тиску на Україну також була зафіксована як один із пунктів Будапештського меморандуму.
Що ж ми чуємо у відповідь на такі дії від тих учасників угоди, на чий захист та на чию рішучість ми маємо розраховувати? Тільки заклики до їхніх громадян та дипломатів тікати з небезпечної України якнайшвидше. Тільки жахливі попередження про вторгнення якщо не сьогодні, так завтра, які завдали величезної шкоди нашій економіці та сіють паніку серед населення.
Тільки суворі попередження агресору, що він заплатить якусь "ціну" (яка, правда, не включатиме "Північний потік – 2" та SWIFT).
І це – усе?
Коли у 1994 році великі держави укладали угоду з Україною, вони фактично говорили: ми не хочемо, щоб ти стала з нами рівною. Ми хочемо зберегти свою монополію. Але ми пропонуємо тобі в обмін на справжній захист нашу справжню підтримку. Ось тобі наше слово – чесне слово сильного.
Ми тоді повірили, хоча в тому ж 94-му один із підписантів Будапештського меморандуму в приватній розмові сумно попереджав: вас дурять.
Сьогодні – вирішальний момент, коли ще можна довести, що Будапештський меморандум не був простим обманом. Що сильний може бути чесним та сміливим. Що сила – не лише в можливості погрожувати тим, хто слабший, але й в умінні тримати власне слово.
Так доведіть свою справжню силу. Реально, дійсно допоможіть тим, хто вам колись повірив. Зробіть нарешті ті кроки, які здатні зупинити агресора, а не підкріпити його віру в безкарність. Скажіть, нарешті, ті слова, які змусять його замислитися, а не глузливо посміхатися.
Якщо сьогодні ми програємо, жодних Будапештських меморандумів більше не буде. Дивлячись на наш досвід, жодна країна, яка може отримати ядерну зброю, за жодних обставин від неї вже не відмовиться. Тому на кону зараз не лише доля України й ваш світовий авторитет. На кону – майбутнє безпеки всього світу.
Усвідомлюйте це. І майте силу бути відповідальними та мужніми!
Леонід Кравчук, президент України (1991–1994)
Леонід Кучма, президент України (1994–2005)
Віктор Ющенко, президент України (2005–2010)
