RU
 
Публікації ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА"

Фельштинський: Подавати в суд на мене "за наклеп" Саймсу небезпечно, це для нього рівносильно самогубству

В інтерв'ю "ГОРДОН" відомий історик і розслідувач Юрій Фельштинський прокоментував скандал у пропагандистському російському ток-шоу "Большая игра", коли на першу вимогу американського експерта Дмитра Саймса з ефіру вимкнули українського журналіста Дмитра Гордона. Викласти свою позицію редакції "ГОРДОН" експерт зі США категорично відмовився, зате Фельштинський розповів, хто такий Саймс, чому на російському "Первом канале" миттєво виконують його вказівки і чому саме цим експертом активно цікавився спецпрокурор Роберт Мюллер, який розслідував втручання Кремля в американські президентські вибори, на яких переміг Дональд Трамп.

Фельштинський: Путіну були настільки важливими результати виборів президента у США, що він пішов на безпрецедентний крок засвітив одного зі своїх агентів, упроваджених у Вашингтон ще в 1970-х. Мовою спецслужб це називається "спалити агента"
Фельштинський: Путіну були настільки важливими результати виборів президента у США, що він пішов на безпрецедентний крок – засвітив одного зі своїх агентів, упроваджених у Вашингтон ще в 1970-х. Мовою спецслужб це називається "спалити агента"
Фото: Yuri Felshtinsky / Facebook

Кілька днів тому в ефірі російського "Первого канала" був випуск суспільно-політичного ток-шоу "Большая игра", традиційно, як для пропагандистського інформаційного простору РФ, присвяченого винятково подіям в Україні. Як запрошений гість за допомогою відеозв'язку в програмі взяв участь відомий український журналіст, засновник інтернет-видання "ГОРДОН" Дмитро Гордон.

Під час ефіру відбувся несподіваний діалог між Гордоном і одним зі співведучих програми Дмитром Саймсом – американським політологом, головою вашингтонського Центру національних інтересів. Саймс вимагав від Гордона вибачень за опубліковану на сайті статтю і, не почувши їх, попросив "відключити цю людину" з ефіру, що "Первый канал" негайно виконав.

Незадоволення Саймса викликала стаття, точніше – масштабне розслідування відомого російсько-американського історика та письменника Юрія Фельштинського "Хто такий Дмитро Саймс і чому він намагається потопити Mayflower?", опубліковане на сайті "ГОРДОН" ще в серпні 2018 року. Автор матеріалу скрупульозно, із посиланнями на першоджерела, свідчення очевидців, матеріали слідства, розслідування журналістів навів низку фактів, які прямо вказують, що Дмитро Саймс, на думку Фельштинського, є агентом Кремля, впровадженим у Вашингтон ще на початку 1970-х. Саймс у прямому ефірі назвав автора розслідування "напівбожевільним наклепником".

ВІДЕО
Фрагмент політичного ток-шоу "Большая игра" на російському "Первом канале" від 23 квітня 2019 року за участю Дмитра Саймса і Дмитра Гордона. На 12 хвилині 40 секунді Саймс порушує тему розслідування Фельштинського щодо себе, опублікованого на сайті "ГОРДОН", і після короткого діалогу вимагає негайно відключити Гордона з ефіру. Відео: Дмитрий Гордон / YouTube

Редакція "ГОРДОН" зв'язалася із Саймсом, щоб почути його аргументацію, що з викладеного Фельштинським, на його думку, не відповідає дійсності. Політолог знову вимагав особистих вибачень від Гордона, поцікавився "коли ви ці матеріали публікуєте на своєму сайті, ви це робите безкоштовно?" і, почувши ствердну відповідь, запропонував публікувати статті "про єврейські погроми". Після цього Саймс у розмові із журналістом заявив: "На вашому конкретному сайті я жодних позицій озвучувати не буду, тому що я до вашого сайта наразі ставлюся з презирством. Спасибі, до побачення".

У новому інтерв'ю "ГОРДОН" автор розслідування Юрій Фельштинський розповів, чому Саймс чекав понад вісім місяців, щоб висловити своє незадоволення розслідуванням про нього, а також пояснив, чому спецпрокурор Роберт Мюллер, який розслідував втручання Росії у президентські вибори у США 2016 року, особливу увагу приділив безпосередньо Дмитру Саймсу.

Запрошення Гордона в російське ток-шоу спочатку було задумано як спецоперацію з метою дискредитувати моє розслідування і ваш сайт

– Які у вас враження від ефіру на російському "Первом канале", коли посеред програми американський експерт Дмитро Саймс наполегливо вимагав від українського видавця Дмитра Гордона вибачень, що на сайті "ГОРДОН" було опубліковано ваше розслідування про топ-агентуру Кремля у Вашингтоні?

– Запрошення Дмитра Гордона взяти участь у цьому російському ток-шоу спочатку було задумано як спецоперацію з метою дискредитувати моє розслідування і ваш сайт, який його опублікував. А головне – змусити Дмитра Гордона в прямому ефірі вибачитися за мою змістовну і переконливу публікацію, яка викрила Саймса як кремлівського агента. Засновник вашого видання на провокацію не піддався. У підсумку Саймс наказав "відключити цю людину" з ефіру. Можливо, Дмитро Гордон зробив помилку, погодившись увійти в цей російський телевізійний гадючник.

– Розслідування було опубліковано понад вісім місяців тому. За цей час Саймс не опротестував викладені вами факти. Чому ж саме зараз раптом згадав про вашу статтю?

– Відповідь очевидна: Саймс чекав оприлюднення доповіді спецпрокурора Роберта Мюллера про втручання РФ у президентські вибори у США. Дочекався і перейшов у наступ. Щоправда, тільки на російському майданчику, де був більш ніж агресивним. А ось наступного дня, 24 квітня, в інтерв'ю CNN Саймс був "шовковим" і перейшов до оборони, оскільки відома американська журналістка Крістіан Аманпур ставила йому конкретні запитання, що стосуються Саймса і що ґрунтуються на матеріалах доповіді Мюллера.

– Мої джерела у Вашингтоні стверджують, що саме після виходу в серпні 2018 року вашого розслідування на сайті "ГОРДОН" Саймс терміново покинув США, побоюючись арешту, і повернувся в Росію, де став співведучим нового політичного ток-шоу "Большая игра" на "Первом канале".

– Зрозуміло, Саймс надавав перевагу відсиджуватися у безпечнішому місці, яким зараз для нього є Росія. У доповіді спецпрокурора Мюллера його згадано 49 разів. Багато разів згадують і його вашингтонський Центр національних інтересів (The Center for the National Interest). І за кількістю згадок, і за цитованістю Саймс посідає одне з перших місць у звіті Мюллера. Це означає, що він був одним з основних блоків російського втручання у президентські вибори у США на стороні Трампа, що теж неодноразово підкреслювала Аманпур, інтерв'юючи Саймса.


simes00
"У доповіді Мюллера Дмитра Саймса згадано 49 разів. Багато разів згадують і його вашингтонський Центр національних інтересів. І за кількістю згадок, і за цитованістю Саймс посідає одне з перших місць у звіті Мюллера. Це означає, що він був одним з основних блоків російського втручання у президентські вибори у США на стороні Трампа". Фото: Yuri Kochetkov / ЕРА


– Але Саймс наполягає, що Мюллер ні в чому його не звинувачував, цитую: "От що зазначено стосовно моєї ролі в контактах між російським урядом і кампанією Трампа у щойно виданій доповіді спецпрокурора Мюллера: "Розслідування не виявило доказів того, що під час виборчої кампанії передавали будь-які повідомлення російському уряду або від нього через Центр національних інтересів або Дмитра Саймса".

– Після виходу доповіді Мюллера президент Трамп теж усякий раз підкреслює, що "no collusion" (англ., "змови не було". – "ГОРДОН"). Саймс зі свого боку заявляє, що його теж "не визнали винним", і вдає, що доповідь Мюллера його виправдала. Насправді це не так. Його не визнали винним, тому що контррозвідувальна частина розслідування взагалі не входила в завдання, поставлені перед Мюллером міністерством юстиції США.

По суті розслідування Мюллера базується тільки на інтерв'ю із численними людьми, частину з яких початково вважали свідками, але потім їх перевели в розряд обвинувачених. Відповідно, цим обвинуваченим комісія Мюллера висунула обвинувачення. На наступному етапі суд має вирішувати, справді винні ці люди чи ні. Стосовно кількох обвинувачених суд уже постановив, що вони винні, і засудив їх до ув'язнення.

– Інакше кажучи, спецпрокурор Мюллер мав не російську агентуру у США виявляти, а тільки розслідувати факт імовірної співпраці штабу Трампа з Кремлем під час президентських виборів у США 2016 року?

– Приблизно так. Доповідь Мюллера призначена для Конгресу. Це не судове рішення. Винуватість або невинуватість тієї чи іншої людини встановлюють не звітом комісії Мюллера, а судом.

На першому етапі (і на цьому зупинилися) Саймса допитували як очевидця. Свідчення він давав довго і докладно. На запитання ведучої CNN Аманпур про те, як довго його допитували, він відповідати відмовився – йому дуже невигідно було говорити, що дуже довго. А от що буде далі із цими свідченнями, покаже час. Думаю, що до них ще повернуться. Просто це будуть уже не люди з комісії Мюллера, а якісь інші американські правоохоронці. Недарма ж Саймс найняв групу адвокатів і платив їм сотні тисяч доларів під час своїх допитів.

Подавати до суду на мене "за наклеп" Саймсу небезпечно, інакше доведеться під присягою відповідати на запитання моїх адвокатів. А це для нього рівнозначно самогубству

– Чи правда, що після виходу вашого розслідування і з публікацією звіту Мюллера репутація Саймса серйозно похитнулася? Мої знайомі у США стверджують: "Саймс тепер вигнанець у Вашингтоні, його не запрошують ні на обговорення, ні на вечері, ні на конференції. Весь Вашингтон знає, що він – кремлівський агент".

– Після всього, що сталося, спілкуватися із Саймсом охочі можуть знайтися тільки в його програмі російського телебачення. У Вашингтоні від нього мають тепер тікати, як від прокаженого. Це б'є по фінансах і самого Саймса, і його структур.

Через те, що Саймс потрапив під ковпак спецпрокурора Мюллера, він утратив можливість фінансово забезпечувати діяльність свого центру у США. Донори від нього відвернулися. Bloomberg днями повідомляв, що один із великих жертводавців, який щорічно перераховував мільйон доларів Саймсу, цього разу дав йому лише $50 тис., а на рахунку самої організації було $5,3 млн, а залишилось $1,2 млн.

Коли Саймс в інтерв'ю CNN говорить, що останні події обійшлися дуже дорого, він має на увазі особисто себе: йому дуже дорого обійшлося російське втручання на стороні Трампа. Саймс втратив на цьому великі гроші, які, за його уявленням, йому може компенсувати тепер тільки Росія. У США грошей йому ніхто вже не дасть.

Думаю, створення програми "Большая игра" – це і є спроба російського керівництва компенсувати Саймсу втрати, яких він зазнав через виплату гонорарів за участь у телевізійній програмі "Первого канала". Гонорари в усьому світі можна виплачувати будь-які і кому завгодно. Відмиванням грошей, якщо із цих грошей не платять податків, виплату гонорарів не вважають, навіть якщо ці гроші платять за участь у пропагандистських програмах ворожої держави.

– Усе одно не розумію, чому Саймс не подав до суду чи хоча б на сторінках свого журналу не опублікував статтю із детальним спростуванням вашого розслідування?

– Бо із самою статтею сперечатися він не в змозі, не може заперечити жодного факту, наведеного в розслідуванні. Сперечатися із моєю статтею на сторінках свого журналу йому вкрай невигідно. Подавати до суду на мене "за наклеп" ще небезпечніше. Тоді в суді йому доведеться під присягою відповідати на запитання моїх адвокатів. А це для Саймса рівносильно самогубству: він сам на себе даватиме свідчення, які потім проти нього самого і використають, оскільки у США за давання неправдивої інформації під присягою загрожує в'язниця. А давати правдиві свідчення – останнє, в чому Саймс зацікавлений.

До речі, про звіт. Якби Мюллера серйозно цікавило, є Саймс агентом Кремля чи ні, він залучив би мене як свідка. Але Мюллер у принципі не розглядав цього питання, як не намагався він відповісти на це запитання і щодо генерала Флінна. Це, повторюю, стосується діяльності контррозвідки, а не комісії Мюллера (Майкл Флінн, колишній радник Дональда Трампа з нацбезпеки, подав у відставку після обвинувачень у незаконних контактах із послом РФ у США Кисляком. Флінн став першим фігурантом слідчої комісії спецпрокурора Мюллера. – "ГОРДОН").

Під час виборів президента у США Саймс перестав їздити в Росію, оскільки активно брав участь у кампанії Трампа і не хотів, щоб на нього падали підозри

– В ефірі російського телеканала Саймс назвав вас із Андрієм Піонтковським "конспірологами" і "напівбожевільними наклепниками". Чи не збираєтеся подавати на нього до суду?

– В Америці подати до суду за наклеп – справа досить безперспективна. Це стосується і ситуації, коли Саймс подає на мене, і ситуації, коли я подаю на Саймса. Він заявить, що наклепу в його заяві немає, а є висловлена думка. І суд із ним погодиться. Інша річ, що це єдиний рівень захисту Саймса від спрямованої на нього критики – сказати, що автори статей "напівбожевільні". Більше Саймсу сказати просто нічого. Я до такого рівня у своїх публікаціях та виступах не опускаюся. У мене все-таки диплом доктора історичних наук Російської академії наук. Це до чогось зобов'язує.

Що стосується "конспірології", то коли ми з Литвиненком у 2001 році написали книгу "ФСБ підриває Росію", було багато людей, які, як і Саймс, називали нас конспірологами і наклепниками. Із часом їх майже не залишилося. Саймс тут (навіть якщо він так щиро вважає) в абсолютній меншості. Аргументації в нього жодної немає, тому йому залишається вдаватися до вигадок і підтасовувань.

Наприклад, в ефірі російського ток-шоу він обурювався, що я називаю Генрі Кіссінджера і Джеймса Бейкера "агентами Кремля". Але це абсолютна неправда: у публікації я взагалі не пишу про Бейкера, а Кіссінджера згадую чотири рази в цитатах інших людей. І навіть там немає вказівок, що він російський агент. Тож ця заява Саймса є класичним щодо мене наклепом.

До речі, наказ Саймса відключити Гордона від ефіру – витівка не так дика і хамська, як самогубна. Якщо Саймс лише запрошений із Вашингтона експерт програми, то яким чином на його вимогу "Первый канал" відключає іншого запрошеного учасника програми?

– І про що це свідчить?

– Про те, що Саймс –  агент Кремля. Це перше, чим він себе 23-го і 24 квітня видав. Саймс в ефірі пропагандистської програми кремлівського керівництва віддає накази, які навіть Ніконов зобов'язаний виконувати, оскільки, напевно, Саймс вищий чином. Залишається тільки гадати, який чин у Ніконова.


nikonov
В'ячеслав Ніконов – ведучий ток-шоу "Большая игра" на російському "Первом канале", депутат Держдуми РФ від партії "Единая Россия", онук В'ячеслава Молотова – сталінського наркома і міністра закордонних справ СРСР, та син Олексія Ніконова – співробітника НКВС, професора МДІМВ, редактора журналу "Комунист". Фото: Vyacheslav Nikonov / Facebook


Удруге Саймс видав себе вже під час інтерв'ю з американською ведучою Аманпур. Ведуча зачитала Саймсу уривок із його свідчень, де він радить Кушнеру (радник і зять Трампа. – "ГОРДОН") не засвічувати Росію і російські зв'язки, щоб у передвиборчій кампанії Трампа не стирчали вуха Кремля. "Ви попереджаєте Кушнера, що треба поводитися акуратно, щоб ролі Росії не було помітно, а зараз стверджуєте, що не маєте зв'язків із Росією?" – запитує Аманпур Саймса.

Саймс на це відповів, що потрібно було дотримуватися обережності. Каже, що сам перестав їздити в Росію, щойно Трамп став кандидатом у президенти, і в Москві знову з'явився тільки у 2017 році, коли Трамп став президентом. Але якщо Саймс не російський агент, а незалежний американський політолог, отже, жодного зв'язку між кампанією Трампа та поїздками Саймса в Москву начебто бути не повинно? У тому-то і річ, що Саймс перестав їздити в цей період до Росії, оскільки активно брав участь у кампанії Трампа і не хотів, щоб на нього падали підозри через поїздки у РФ.

І коли Саймс стверджує, що розслідування Мюллера "не виявило доказів того, що під час виборчої кампанії передавали будь-які повідомлення російському уряду або від нього через Центр національних інтересів або Дмитра Саймса" – він лукавить. Ішлося про перевірку інформації, що Москва передала Саймсу компромат на Гілларі Клінтон для подальшого передання цього компромату у штаб Трампа. Ось із цього конкретного пункту Мюллер не зміг довести провини Саймса. Та й усе. Ішлося не про зв'язки Саймса з російським керівництвом з одного боку і штабом Трампа з іншого. Ці зв'язки очевидним чином були, заперечувати їх безглуздо.

У Мюллера не було достатньо часу, штату і коштів на повноцінне розслідування. На нього тиснули, квапили, заважали працювати постійною загрозою припинення фінансування

– Вас не розчарувала доповідь Мюллера, який, через два роки розслідування, не виявив доказів змови між Кремлем і штабом Трампа?

– Шпигунство взагалі дуже важко доводити. Крім того, нас усіх, частково через американську пресу, було введено в оману. Ми спочатку не зрозуміли, в чому полягало завдання Мюллера, що конкретно він намагався визначити.

Мюллер готував доповідь Конгресу США і виявляв факти порушення американського законодавства у зв'язку з вихідними підозрами, що Росія втрутилася у президентські вибори у США на боці Трампа. Жодних інших завдань, як виявилося, міністерство юстиції США перед Мюллером не ставило. За межі своїх повноважень Мюллер не вийшов, контррозвідувальною роботою і слідством не займався. Він просто опитував свідків, переводячи частину з них в обвинувачених. На жаль, як мені здається, Мюллер підійшов до доповіді занадто формально.

– Що означає "занадто формально"?

– Саймс був серед головних свідків, якого могли перевести в обвинувачених, але не перевели. Із Кушнером сталося те саме. Дональд-молодший теж був свідком із загрозою стати обвинуваченим. Але не став, оскільки у Мюллера не було достатньо часу, штату і коштів на повноцінне розслідування. На нього тиснули, його квапили, йому заважали працювати постійною загрозою зняття і припинення фінансування діяльності комісії.


55075078
У квітні 2019 року спецпрокурор Роберт Мюллер завершив своє розслідування, що тривало майже два роки. 448-сторінковий документ має назву "Доповідь про розслідування російського втручання в президентські вибори 2016 року". Комісія Мюллера шукала відповіді на кілька запитань: чи було втручання Росії у президентські вибори у США, чи просив Дональд Трамп або його команда підтримки в Москви і чи намагався Трамп після обрання президентом США перешкоджати розслідуванню про втручання Росії. Під час розслідування було висунуто обвинувачення проти 34 осіб. Серед них – шестеро помічників і радників Трампа, їх обвинуватили в злочинах, не пов'язаних із російським втручанням. 25 осіб – росіяни, їх обвинуватили у зламі акаунтів електронної пошти членів Демократичної партії або проведенні кампанії з поширення дезінформації у соціальних мережах. Фото: Michael Reynolds / ЕРА


Утім, дуже важливо розуміти: всі свідчення було дано під присягою. А це означає, що в майбутньому не треба доводити, наприклад, що Саймс – російський агент. Досить довести, що в попередніх своїх свідченнях він брехав під присягою. І в тюрму його відправлять не як російського агента, а як злочинця, який брехав під присягою.

Згадайте історію з росіянкою Марією Бутіною. Її засудили у США за те, що вона шпигун. Повторюю, це дуже важко довести в американському суді. Але вона одержала реальний строк за незаконну лобістську діяльність у США в інтересах Росії. Флінна теж садять не за те, що він став агентом Кремля, а за те, що не зареєструвався як лобіст турецької компанії. Те саме і з Полом Манафортом: його засудили не за те, що він є агентом Дерипаски, допомагав Януковичу і був пов'язаний з імовірним агентом російського ГРУ Килимником, а за те, що не заплатив податків і вводив в оману банки.

– Тобто невідворотність покарання в американській судовій практиці важливіша, ніж доведення конкретних складних злочинів, яке може розтягнутися на роки?

– Абсолютно правильно. Найяскравіший приклад – всесвітньо відомий мафіозі Аль Капоне, якого посадили не за вбивства і мафіозну діяльність, а за несплату податків.

До речі, деякий час тому в пресі було повідомлення, що ФБР веде розслідування щодо Трампа, щоб з'ясувати, чи є він агентом Кремля. Це незалежне від комісії Мюллера розслідування ФБР. Таких розслідувань щодо Трампа і його людей проводять кілька, всі йдуть паралельно. Але основна проблема з усіма цими справами в тому, що ніхто не знає відповіді на головне запитання: чи можна засудити чинного президента.

За замовчуванням уважають, що не можна. В Америці діє прецедентна система. Випадків, щоб президента судили, в історії США ще не було. Уважають, що спочатку президент має перестати бути президентом (не важливо як: через імпічмент, добровільну відставку або після закінчення президентського строку), а після цього його можна вже судити за скоєні злочини. Саме так, думаю, буде з Трампом. Щойно він перестане бути президентом, йому висунуть численні судові позови.

Путіну були настільки важливі результати виборів у США, що він вдався до безпрецедентного кроку – засвітив одного зі своїх найбільших і найрозумніших агентів, упроваджених у Вашингтон ще в 1970-х

– У своєму розслідуванні ви дуже прискіпливо, із фактами, аргументами, хронологією доводите, що Саймс – російський агент, упроваджений у США понад 45 років тому. Якщо це правда, чому за весь цей час він не потрапляв у зону уваги американських спецслужб?

– Саймс займається політичною діяльністю, а не фізично усуває ворогів Москви. Це інша агентурна діяльність. Ми історію розвідки знаємо з провалів. Коли затримують якогось шпигуна, нам здається, що це і є той самий айсберг агентурної мережі, якого було помічено і викрито. Насправді більшу частину айсберга ми не бачимо, вона залишається під водою.

Так вийшло і з Саймсом: він працює у США з 1973 року, але звернули на нього увагу кілька років тому, коли він почав активно співпрацювати зі штабом Трампа. І на штаб Трампа звернули увагу через російське втручання у президентські вибори 2016 року на боці одного кандидата. Якби не це, Саймса і сьогодні б ніхто не чіпав.

Путіну ж були настільки важливі результати президентських виборів у США, що він вдався до безпрецедентного кроку – засвітив одного зі своїх найбільших і найрозумніших агентів, упроваджених у Вашингтон ще в 1970-х. мовою спецслужб це називається "спалити агента".

У підсумку Трамп став президентом. У цьому сенсі кремлівська операція "Трамп" пройшла успішно. Але ціна за успіх операції виявилася високою: засвічено групу агентів (не тільки Саймса), викрито інструменти і технології втручання російських спецслужб у виборчі кампанії інших держав (не тільки США), не кажучи вже про політичний ефект: сьогодні у США всі розуміють, що Путін не суперник, а ворог.


simes01
Вересень 2013 року. Зустріч президента РФ Путіна з членами Міжнародного дискусійного клубу "Валдай". На знімку (зліва направо) колишній міністр оборони Німеччини Фолькер Руе, колишній прем'єр-міністр Франції Франсуа Фійон, Володимир Путін, екс-прем'єр-міністр Італії Романо Проді та президент Центру національних інтересів Дмитро Саймс. Фото: Mikhail Klimentyev / ЕРА


– Саймс в ефірі стверджував, що у США за шпигунство і державну зраду на користь іноземної держави обвинуваченим загрожує смертна кара.

– Він, м'яко кажучи, перебільшує. За такі злочини до смертної кари в Америці не засуджують. Але ув′язнення, зокрема довічне, у рідкісних випадках можна дістати.

– Чи є загроза вашому життю зважаючи на те, що за останні кілька років ви випустили серію резонансних розслідувань про злочинну діяльність Кремля і російської агентури?

– За моїми спостереженнями, КДБ, ФСБ, ГРУ усувають людей у трьох випадках. Перший – коли людина, із погляду російських спецслужб, є зрадником. Це випадок, наприклад, Литвиненка або Скрипаля.

Другий – усунення яскравих опонентів Кремля, що претендують на владу і мають авторитет у суспільстві. Це випадок Нємцова, який претендував на владу Путіна, і Політковської, яка протистояла Кадирову і тим підривала його владу.

Ну і третій випадок – коли йдеться про дуже великі гроші.

Із погляду Путіна і російських спецслужб, до жодної з цих категорій я не належу. Хочеться вірити, що мій аналіз правильний.

– Протягом усіх цих років, особливо із 2014-го, який головний меседж проштовхував Саймс та його центр у США щодо України?

– Це легко простежити за його публікаціями. Проукраїнську позицію Саймс ніколи не посідав. Він пропонував американцям розібратися в ситуації, не робити поспішних висновків і враховувати історичні та геополітичні інтереси Росії, із якою Америці за будь-яку ціну потрібно зберігати дружні або хоча б конструктивні відносини, оскільки РФ може знищити США, якщо захоче, за 30 хвилин.


simes02
Вересень 2017 року, Москва. Дмитро Саймс (крайній ліворуч) на зустрічі з главою МЗС Росії Сергієм Лавровим (крайній праворуч). Фото: Yuri Kochetkov / ЕРА


Узагалі, агентів найкраще і найлегше відловлювати в момент кризи, тому що "центр" у кризових ситуаціях завжди ставить перед ними жорсткі завдання, які ризикують засвітити і "спалити" агента. Наведу приклад. Можна нічого не знати про минуле та сьогодення Саймса. Досить прочитати, що він писав про отруєння Литвиненка, – і все стає зрозумілим. Саймс змушений був за наказом із Москви висувати безглузді версії про вбивство Литвиненка, чудово усвідомлюючи, що сам себе цим підставляє. Я описую цей сюжет докладно у своїй серпневій статті 2018 року про Саймса.

– До 2016 року, поки Кремль не розгорнув операцію щодо втручання у вибори у США, наскільки впливовим був Саймс в аналітичних центрах Вашингтона?

– Складне запитання. Його використовували всі сторони як цінний канал зв'язку між Москвою і Вашингтоном. Сьогодні, після розслідування Мюллера, Саймс цю нішу втратив, думаю, назавжди.

Свого часу, щоб надати йому вагу у США, піднести як авторитетного експерта з Росії, Кремль запрошував Саймса на Валдайський форум, садив його поруч із Путіним, організовував йому зустрічі з Лавровим. Цього було досить, щоб у Вашингтоні вважали Саймса найкоротшою стежкою до вух вищих кремлівських чиновників.

Тепер усе змінилося. Після допитів у Мюллера Саймс усвідомив, що його може легко бути переведено з розряду свідків у розряд обвинувачених. Думаю, саме тому "цент" створив для нього в Москві інформаційний майданчик у вигляді програми "Большая игра" на російському ТБ. На випадок, якщо Саймсу остаточно доведеться покинути США.

***

P.S. Публікуємо відкритий лист Юрія Фельштинського в редакцію інтернет-видання "ГОРДОН", який він написав після виходу програми "Большая игра" на російському "Первом канале" за участю Дмитра Саймса і Дмитра Гордона.

Юрій Фельштинський. Відкритий лист до редакції "ГОРДОН" у зв'язку з провокацією Дмитра Саймса у програмі "Большая игра" на російському "Первом канале" 23 квітня 2019 року

– Насамперед, якщо пан Саймс дійсно збирався обговорювати мою про нього публікацію "Хто такий Дмитро Саймс і чому він намагається потопити Mayflower", запрошувати на програму "Большая игра" він мав не Дмитра Гордона, а мене. Очевидно, що обговорювати мою статтю Саймс не збирався. У найкращих традиціях путінської пропаганди він організував Дмитру Гордону низькопробну провокацію.

До речі, це була вже друга спроба Саймса обговорити висунуті мною проти нього звинувачення. Перша, від 25 березня 2019 року, теж закінчилася невдачею: фотографію мою він на екрані вивісив, але сперечатися зі мною не зважився навіть в односторонньому порядку. Не зробив він спроб оскаржити аргументи і факти моєї статті у своєму власному журналі The National Interest, який випускає у Вашингтоні. Так що не варто перебувати в омані, що Саймс дійсно зацікавлений у дискусії щодо висунутих мною у виданні "ГОРДОН" проти нього звинувачень у тому, що він є засланим у США агентом СРСР/Росії.

Нинішня атака Саймса звелася до того, що він вивалив на Дмитра Гордона якісь цитати і став вимагати негайних вибачень за наклеп. Нагадую, що у своїй досить великій і аргументованій статті, де наведено і витяги з документів, і свідчення, я доказово стверджував: Саймс є радянським агентом, засланим у США ще в 1970-ті роки. Статтю було опубліковано в серпні 2018 року, задовго до щойно оприлюднених результатів розслідування комісії Мюллера.

На доказ мого "наклепу" російський "Первый канал" навів редакційну цитату з моєї публікації про Саймса: "Створені у США вихідцем із СРСР Дмитром Саймсом журнал і Центр The National Interest якщо і стоять на сторожі чиїхось інтересів, то не американських, а самого Саймса і Кремля, стверджує російсько-американський історик Юрій Фельштинський. В ексклюзивному матеріалі для видання "ГОРДОН" Фельштинський написав про особливості діяльності Саймса, його вплив на американську політику, а також про його зв'язки з вищим керівництвом Росії та США".

Будемо відверті, нічого "наклепницького" в цьому тексті немає. Це мій висновок, який ґрунтується на аналізі ситуації. Факт "зв'язків" Саймса з вищим керівництвом Росії та США теж нерозумно заперечувати: є багато фотографій Саймса і з Путіним, і з Лавровим. А причетність Саймса до виборчої кампанії Трампа спеціально розслідував Мюллер. Я не полінувався і роздрукував те, що сказав про цей сюжет у програмі "Большая игра" 23 квітня Саймс:

"Ось щодо російських агентів у мене з паном Гордоном є чим поділитися. Ось що говорять стосовно моєї ролі в контактах між російським урядом і кампанією Трампа у щойно виданій доповіді спецпрокурора Мюллера: "Розслідування не виявило доказів того, що під час виборчої кампанії передавали будь-які повідомлення російському уряду або від нього через Центр національних інтересів або Дмитра Саймса". От у мене до вас запитання, пане Гордон: коли ви цитуєте таких людей, як пан Фельштинський, Андрій Піонтковський, ви в курсі того, що, окрім мене, вони звинувачували в тому, що вони – агенти Кремля, Генрі Кіссінджера, іншого колишнього секретаря Джеймса Беккера, що вони мають великий послужний список чи то як конспірологи, чи то як напівбожевільні наклепники... Ви звинувачуєте американських громадян у державній зраді, злочині, який карають смертною карою... Вимкніть, будь ласка, цю людину!"

Насамперед, Трампу нічого й не потрібно було передавати Путіну через Саймса, на той момент Саймс якраз і був представником Путіна зі зв'язків із виборчою кампанією Трампа. В інтерв'ю CNN 24 квітня, тобто наступного дня після ефіру на "Первом канале", Саймс сам розповів, як радив Кушнеру не засвічувати зв'язки з Росією і поводитися в цьому питанні максимально обережно, на що в доповіді Мюллера було звернуто особливу увагу:

"Simes raised the issue of Russian contacts with Kushner, advised that it was bad optics for the [Trump's s] Campaign to develop hidden Russian contacts and told Kushner both that the campaign should not highlight Russia as an issue and should handle any contacts with Russians with care".

Український переклад: "Саймс порушив перед Кушнером питання про російські зв'язки, висловив думку, що налагодження таємних контактів із Росією для кампанії [Трампа] має поганий вигляд, і сказав Кушнеру, що кампанія не має виділяти Росію як окрему тему, а має діяти дуже обережно, щоб не засвічувати зв'язків із росіянами".

Як доказ, що ця обережність була дійсно необхідною, бо й сам він обережний, Саймс навів зовсім убивчий (щодо себе самого) аргумент, не дуже усвідомлюючи в запалі розмови, що ця фраза є доказом його діяльності як російського агента: "I myself was not even a single time in Russia since Trump became a candidate and until 2017 when he was already president".

Український переклад: "Я сам після того, як Трамп став кандидатом, і до 2017 року, коли він уже був президентом, жодного разу в Росії не був".

Інакше кажучи, залучений у таємну операцію Путіна і Кремля щодо просування Трампа на посаду президента США, Саймс у межах конспірації навіть відмовився в цей період від поїздок у Росію. До речі, Саймсу в доповіді Мюллера приділено велику увагу. Його згадано в доповіді 49 разів, а за цитуваннями його свідчення стоять на восьмому місці.

Але ми зараз не обговорюємо доповідь Мюллера, тому що у своїй статті за серпень 2018 року я не торкався цього питання, як і того, чи передавали через Саймса якісь матеріали або повідомлення від Трампа Путіну й від Путіна Трампу. Я про це нічого не писав. Не обговорював я й питання про те, чи є "агентами Кремля" Генрі Кіссінджер і Джеймс Беккер. Беккера я у своїй статті взагалі не згадую, а Кіссінджера згадую, але в зовсім іншій ролі. Тому які можуть бути претензії у Саймса до моєї публікації і до Дмитра Гордона через Кіссінджера і Беккера – мені не зрозуміло. Саймс, як завжди, бреше і підтасовує. Знову ж таки, висувати йому рахунок складно. Який рахунок можна висувати агенту Кремля, який перебуває на службі під час виконання ним своїх обов'язків?

А те, що Саймс – агент ФСБ/Кремля, як зазвичай у таких випадках, продемонстрував він сам, від′єднавши Дмитра Гордона від ефіру. Річ у тім, що за наказом "американського незалежного експерта" Саймса ведучий передачі В'ячеслав Ніконов – онук Молотова і син партсекретаря КДБ, названий на честь дідуся, – від′єднати Гордона від ефіру не міг. Він міг вимкнути його тільки за наказом високопоставленого співробітника російської політичної розвідки: "Вимкніть, будь ласка, цю людину". І Гордона справді в ту саму секунду зняли з ефіру (і продовжували поливати брудом вже за його відсутності).

Тож просити вибачення не Гордон має в Саймса, а "Первый канал" російського "незалежного" ТБ –  в Гордона, за нечуване грубіянство, здійснене у прямому ефірі на очах у мільйонів глядачів. Заодно Саймс може попросити вибачення й у мене за те, що назвав мене у прямому ефірі "напівбожевільним наклепником" і "конспірологом". Це, мабуть, стосувалося й моєї та Олександра Литвиненка книги "ФСБ підриває Росію", виданої у РФ в "Новой газете" у 2001 році, а потім ще у 20 країнах. І до моєї та Володимира Прибиловського монографії "Корпорація: Росія і КДБ за часів президента Путіна", виданої в низці країн, зокрема й у США (у 2008-му), Росії (у 2010-му та 2012-му), Великобританії кількома виданнями (днями в Лондоні виходить нове – уже оголошено в Amazon, раджу Саймсу придбати).

Справедливості заради зазначимо, що шансів перемогти в цій сутичці в Гордона не було. Він був в очевидній меншості, один проти трьох високопоставлених агентів КДБ/ФСБ: Ніконова, Міграняна і Саймса. У зоні ризику з цієї трійці сьогодні перебуває тільки Саймс.

Я опублікував на сайті "ГОРДОН" кілька статей про російське втручання в американські президентські вибори 2016 року. Моя перша стаття була про адвоката Трампа Майкла Коена. Відтоді його визнано винним і засуджено. Моя наступна стаття була про генерала Майкла Флінна. Його також визнано винним і теж засуджено. Я писав про Трампа і Риболовлєва. Дмитра Риболовлєва відтоді було заарештовано в Монако, потім випущено під заставу, але він перебуває під слідством. Я писав про Бутіну та її зв'язки із Саймсом і Антоном Федяшиним. Її теж засуджено до 18 місяців ув'язнення.

У програмі "Большая игра" Саймс сказав, що я звинувачую його у злочинах, караних у США стратою. Смертна кара Саймсу у США не загрожує. Навіть Еймса (ЦРУ) і Ганссена (ФБР), які шпигували на користь СРСР/Росії, було засуджено у США до довічного ув'язнення, а не до смерті. Але я щиро рекомендую Саймсу зробити для себе майданчик "Большой игры" постійним, оскільки розслідування його діяльності у США далеко не закінчено, а дні його Центру національних інтересів полічені.

Наталя ДВАЛІ
Редактор, журналіст
Додайте «ГОРДОН» в свої обрані джерела ⟶ Google News підписатися
МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ
 
Отримуйте оповіщення про найважливіші новини на нашому каналі в Telegram читати
 

 
Вибір редакції