+5 Київ
Приватизація в Україні – справа складна, не зовсім прозора й не завжди передбачувана. Принаймні так уважають фахівці, які зіштовхуються з приватизаційним законодавством і практикою його застосування. Зараз в Україні понад три тисячі державних підприємств, утримання яких для держави і платників податків – тягар. Проте Фонд державного майна систематично не виконує планів із приватизації об'єктів держвласності. Одна з причин – об'ємне, суперечливе і нетранспарентне приватизаційне законодавство.
9 листопада минулого року Верховна Рада нарешті ухвалила в першому читанні законопроект "Про приватизацію державного майна" (реєстраційний номер 7066), який кардинально змінює процедуру і спрощує правила гри. За словами спікера Верховної Ради Андрія Парубія, уже цього тижня депутати розпочинають розгляд законопроекту у другому читанні.
Замість семи законів залишиться один. Інвесторам буде простіше отримати інформацію про об'єкти, які підлягають приватизації, узяти участь у процедурі й приватизувати підприємство.
Чотири принципові зміни
Зрозуміла класифікація. Зараз усі об'єкти приватизації розділено на групи за низкою критеріїв: вартість і вид майна, сфера його використання, кількість співробітників тощо. За новими правилами залишиться лише дві групи: об'єкти великої і малої приватизації.
Порядок визначення, яке саме майно може бути віднесене до об'єктів великої приватизації, ще має затвердити Кабінет Міністрів України. Перелік визначає Фонд держмайна й затверджує уряд. Очевидно, у ФДМУ є пропозиції щодо таких об'єктів. Але сама процедура їх затвердження запрацює тільки після ухвалення закону.
Усе інше державне майно – це об'єкти малої приватизації.
Завдяки такому підходу інвестор дістає чітке уявлення, до якої групи належить об'єкт, який його цікавить, і в який спосіб його продаватимуть.
Спрощення приватизації. Замість великої кількості способів приватизації (в одному тільки базовому законі їх п'ять, ще кілька – у спеціальних законах) пропонують лише два: аукціон і викуп. Усі об'єкти малої приватизації будуть продавати виключно через інтернет-аукціони, а великої – через аукціон або викуп. Це робить процес приватизації прозорим і доступним для всіх охочих. А простота й прозорість процесу, як відомо, найбільш дієвий метод боротьби з корупцією.
Положення нового закону про приватизацію, безумовно, захищають від корупційної складової. У продажу через аукціон можна прописати умови під конкретного покупця, як це було у випадках із конкурсами.
Тому кожен, хто захоче взяти участь у приватизації, зможе вибрати для себе підхожий об'єкт і поборотися за нього на відкритому інтернет- або процедурному аукціоні.
Далі справа знову за Кабміном. Він має затвердити нормативні акти, що регулюють порядок:
- проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації;
- відбору операторів електронних майданчиків і їхньої авторизації;
- продаж об'єктів великої приватизації.
Створення інституту радників. У процесі приватизації з'являється нова постать – радники. Вони визначать інвестиційну привабливість підприємства й запропонують способи її підвищення, дадуть письмові рекомендації за стартовою ціною продажу і допоможуть знайти потенційних інвесторів. Радників будуть вибирати за конкурсом. Кабміну ще належить розробити положення про порядок проведення конкурсу та критерії відбору радників. Головні з них уже визначено законом: досвід радника у виконанні аналогічних завдань, компетентність (кваліфікація, знання та навички). Серед завдань радників можуть бути:
- збір інформації та аналіз економічних, технічних і фінансових показників діяльності підприємства;
- узгодження основних показників бухгалтерської звітності підприємства зі стандартами бухгалтерського обліку;
- проведення аудиту;
- надання письмових рекомендацій за стартовою ціною та готування інформаційного пакета щодо об'єкта приватизації та інші.
Приватизація без землі. Законодавець запропонував відмовитися від продажу об'єктів приватизації разом із земельною ділянкою. З одного боку, це спростить і прискорить приватизаційний процес. Раніше саме через подальше оформлення землі процес затягувався на місяці й іноді роки. З іншого боку, це закриє можливість придбання землі у власність, адже багато об'єктів приватизації приваблювало інвестора через земельну ділянку та її розташування.
Якщо законопроект буде ухвалено в цілому, це означає тектонічні зміни у сфері приватизації та позитивно вплине на інвестиційну привабливість України. Із таким твердженням не згодні багато інвесторів, фахівців у галузі приватизаційного законодавства, експертів ЄС, які високо оцінили зміни принципів приватизації в Україні.
Але диявол, як відомо, криється в деталях: подивимося, у якій редакції законопроект піде на розгляд після врахування інтересів усіх сторін і як саму процедуру опише Кабмін після ухвалення закону.
А ще далі тільки практика покаже, які недоліки є в закладеному механізмі. Але, як видно вже сьогодні, нові правила приватизації, закріплені законом, можуть створити всі умови для максимального залучення покупців і спрощення переходу до них права власності на державне й комунальне майно. Результат має бути позитивним. Якщо система ProZorro завдяки відкритості процедур публічних закупівель забезпечила економію мільярдів гривень, то така сама відкритість у приватизаційних процесах дасть можливість швидше й дорожче продавати об'єкти, що виставляють на приватизацію, знаходити ефективних власників і поповнювати державний і місцеві бюджети України.
