$39.60 €42.44
menu closed
menu open
weather +10 Київ

Боєць ЗСУ Волощенко: У Бахмуті немає інтернету, зв'язку і людей хтось постійно дезінформує

Боєць ЗСУ Волощенко: У Бахмуті немає інтернету, зв'язку і людей хтось постійно дезінформує Волощенко: Росіяни день і ніч поливають Бахмут вогнем
Фото: Петро Волощенко / Facebook
Боєць Збройних сил України Петро Волощенко (Стоун), який воює в Донецькій області, в інтерв'ю KyivPost розповів, що відбувається зараз на фронті в цьому регіоні, про тактику окупаційних військ, перебіг боїв поблизу Бахмута і про те, як місцеві жителі виживають під хаотичним вогнем російської армії. Видання "ГОРДОН" публікує головне.

Як діє армія РФ під Бахмутом

Зараз Бахмут стає фортецею, основним театром бойових дій не лише на Донбасі, а й по всій Україні. Те, що відбувається в Бахмуті, логіки не має. Вони день і ніч поливають Бахмут вогнем. Наші військові мужньо відбивають десятки атак на день.

Ворог кидає своїх "чмобіків", зовсім не підготовлених людей, просто хвилями. Він у такий спосіб намагається подолати наші укріпрайони. Їм цього не вдається. Уже котрий місяць триває бійня, я б сказав, м'ясорубка. Ми їх там потихеньку утилізуємо. Упевнений, місто ми відіб’ємо.

Як живуть люди в Бахмуті

Росіяни б'ють по всьому, що є, без вибору. Ракети, "Гради", артилерія – усе прилітає в житлові будинки, школи, дитячі садки, немає людям, де сховатися. Вони живуть у підвалах. Нині там до 15 тис. людей залишається. До війни було понад 70 тис. Мені було боляче бачити на позиціях дітей. Малі, середнього віку. Десь до 300 дітей у Бахмуті є.

Умови жахливі – води немає, антисанітарія, у будинках немає вікон, дверей. Вони в будинках палять багаття просто на підлозі. Звісно, пічок, буржуйок бракує. Люди готують їжу на вулиці. Погода... Хто знає регіон, це немає із чим порівняти: вітер і -7 °C відчувається як -20 °C. Люди мучаться. На жаль, і гинуть, тому що відбувається хаотичний обстріл міста.

Чому місцеві жителі не виїжджають

Я запитував, чому не їдуть, пропонував допомогу. Але чую: "Куди я поїду? Я нікому ніде не потрібен". Це ще одна проблема: люди почуваються непотрібними.

Можливість евакуації є. Є групи, які вивозять людей. Потихеньку виїжджають, часто до родичів, недалеко, туди, де тихіше, – Краматорськ, Костянтинівка, Дружківка, Слов'янськ.

Ми робимо все, що можемо. Привозимо, що можемо. Перше питання – вода, сірники, свічки й найелементарніше. Потрібно більше допомоги для міста.

Ми допомагали волонтерам проїхати туди, провезти хоча б один автобус допомоги – це вартує великих зусиль. Великий ризик і волонтери не готові до цього. Я їх попередив, що це зовсім не те, що вони бачили в Херсоні, Харківський області. Ризикну сказати, що це набагато гірше, ніж Маріуполь. Там просто відбувається тотальне знищення міста.

Про дезінформацію

Ми заїжджаємо в місто, люди вибігають із підвалів, питають: "Хлопчики, нам сказали, що на тому краю вже зайшли війська російські, то що нам робити?" Людей хтось постійно дезінформує. У них немає інтернету, зв'язку жодного. Вони всю інформацію можуть отримувати лише від військових – те, що ми можемо їм сказати.