$39.22 €42.36
menu closed
menu open
weather +11 Київ

Барна: Щоб Україна росла, ми повинні продавати Росії все! Залити їх спиртом і горілкою! G

Барна: Щоб Україна росла, ми повинні продавати Росії все! Залити їх спиртом і горілкою! Олег Барна: Партійні коаліції, соратництво – це гірше ніж проституція, вибачте
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

Чому потрібно заборонити виявляти сексуальну орієнтацію на публіці, чи стало менше корупції в Україні, навіщо Україні необхідно торгувати з Росією. Про це, а також про те, скільки разів його били і чому він називає активістів "Автомайдану" "автозасранцями", в авторській програмі головного редактора інтернет-видання "ГОРДОН" Олесі Бацман на телеканалі "112 Україна" розповів народний депутат України від Блоку Петра Порошенка Олег Барна. Видання "ГОРДОН" ексклюзивно публікує текстову версію інтерв'ю.

Якщо ми виносимо сімейні, інтимні стосунки на публіку, то, вибачте, перетворюємо Україну на публічний дім

Олегу Степановичу, добрий вечір.

– Дай боже вам щастя.

– Одразу поставлю вам запитання в лоб: чи не тоді вам спало на думку подати на розгляд парламенту законопроект, що забороняє демонструвати будь-яку сексуальну орієнтацію, коли ви за причинне місце виносили з-за трибуни Верховної Ради Арсенія Яценюка?

– Причини зовсім різні, точно не тому. У програмі [Романа] Скрипіна майже рік тому я оголосив, що дійсно готую такий законопроект і вивчаю питання. Ми бачимо, що коїться в суспільстві з моральними цінностями, і моя позиція як українця, як батька, як чоловіка, що інтимні стосунки – це щось сокровенне, таємне, тому на публіку їх не варто виносити. Тому що, якщо сімейні, інтимні стосунки ми виносимо на публіку, то, вибачте, перетворюємо Україну на публічний дім.

– Ваш законопроект викликав справжній скандал, і його досі всі обговорюють. Ви розумієте, що якщо його ухвалять, ви можете постраждати першим, тому що картинка була дуже показовою (вона облетіла практично всі світові ЗМІ)...

– Я хотів би спростувати...

– Почекайте... Спочатку один дорослий чоловік дарує іншому дорослому чоловікові троянди, а потім за причинне місце виносить його із зали... Розумієте? (Сміється). Скільки вам загрожує, за вашим законопроектом?

– По-перше, там передбачено тільки штрафи. По-друге, я розчарую вас дико, тому що закон зворотної сили не має. І по-третє, там були інші, як кажуть, підходи... Квіти – це знак подяки, це не вираження якої-небудь сексуальності. Чітко було сказано: усе, що вже зробив, – одступися по-доброму. Це вже інше питання, це вже історія. (Усміхається).

– Ви як представник української еліти розумієте, що такі картинки не дають нічого доброго для іміджу України у світі? Про нас починають говорити як про країну, яка не може цивілізованими методами вирішувати питання. Думаю, наступного дня після того, як ви винесли Яценюка, ви прокинулися знаменитим не тільки в Україні, але й у світі. Ви це відчули, автографи почали брати?

– Ні. Суть не в цьому. Мене навіть деякою мірою злило, що люди підходили і казали: "О, правильно зробили з Яценюком..." Поясніть мені, як так сталося, що ви спочатку проголосували і дали найбільшу кількість голосів партії Яценюка, цим балаболам, у результаті чого він став прем'єром, [Арсен] Аваков – міністром внутрішніх справ...

– Так це ж ваші партнери по коаліції, ваші соратники!

– Партійні коаліції, соратництво – це гірше ніж проституція, вибачте...

– Але це політика, і ви в ній берете участь.

– Мої товариші і соратники були зі мною в АТО і на моєму окрузі. Це звичайні, прості люди. Для простих людей і я простий... Треба було цих мажорів поставити на місце...

– Якби ви були проти коаліції, то, напевно, треба було вийти з коаліції, фракції БПП, правильно? А якщо ні, то вас ця політика влаштовує?

– Вона не мене влаштовує... Я як політик повинен насамперед влаштовувати своїх виборців і Україну. Тому зараз пріоритет – не власні амбіції, а відстоювання інтересів держави, особливо в нинішній ситуації. А щодо того чи іншого випадку... Знаєте, іноді потрібно зробити невелике зло, щоб у кінці перемогло велике добро. Тим більше ми знаємо, куди котився уряд, які були претензії у депутатів, що на знак протесту покидали сесійну залу... Я думаю, є питання важливіші...

– Про яке велике добро ви говорите?

– Позитивні зміни, реформи – і тільки на користь і благо України, насамперед підвищення добробуту людей.

– Я вам поставлю запитання від жіночої частини редакції видання "ГОРДОН": чи підпадатимуть під дію вашого законопроекту про заборону пропаганди сексуальної орієнтації опубліковані вами фотографії, де ви лише в сімейних трусах, і якщо так, яким буде покарання?

– Не пам'ятаю, коли я викладав фотографію в сімейних трусах.

– На цій фотографії ви лежите під машиною...

– А, ну ясно... Це, здається, 2015-й чи 2016 рік, коли ми їхали в АТО, везли нашим хлопцям із 128-ї бригади підтримку, за Ізюмом (місто в Харківській області) бус влетів у яму, і ми міняли колесо, а оскільки всюди було болото... очевидно, що найдешевший одяг – це власна шкіра, яку легко вимити... Ось така ситуація. Хлопці сфотографували і виставили... Тут немає агресивної реклами або публічного представлення свого сексуального напрямку. Тож тут нічого страшного немає...

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– Чому ви так не любите геїв? Вони вас чимось образили?

– А хто сказав, що я їх не люблю? Із чого ви це взяли?

– Любите?

– Я як українець, дуже толерантний до всіх, повірте. Незважаючи на те, що я дотримуюся християнських моральних традицій, в України, українців тисячолітня історія, багатовікова історія формування моральних цінностей... І ми толерантні до всіх, зокрема й до тих, хто орієнтований неправильно. Тому я чітко заявляю: орієнтуйтеся як бажаєте, правильно, неправильно, уздовж, упоперек, зверху, знизу, традиційно чи нетрадиційно. Але я дуже прошу – як батько, як громадянин, як чоловік і як учитель – не виставляйте це на публіку, особливо коли люди не хочуть цього бачити, і не показуйте це дітям. Є закриті клуби, там – будь ласка.

– Серед ваших друзів є геї?

– Здається, ні.

– Не знаєте?

– Я не цікавлюся. Це свідчить про мою толерантність. Для мене цікава внутрішня сутність людини, і повірте, традиційної чи нетрадиційної орієнтації вона, якщо це нормальна людина – будь ласка.

– Серед ваших колег-політиків є геї?

(Сміється). Не знаю, я цим не цікавлюся. Але те, що деякі політики показали деякі свої судження, і це набуло резонансу... Тут нічого дивного немає. Ще раз кажу: інтимні стосунки не виносьте на публіку, особливо не треба цього показувати дітям. Якщо в Україні, у нашій столиці повинен бути парад, то це має бути виключно парад нашої перемоги над ворогом. Я думаю, є набагато глобальніші проблеми, а тут – мозкова, навіть не атака, агресія на свідомість нормальних людей. Цього не має бути, я вважаю.

Якщо людина виходить на публіку і розповідає, що робить зі своєю дружиною або близькими, або показує свої, вибачте, геніталії – невже таку людину можна назвати нормальною?

– Ви вважаєте людей, які перебувають в одностатевих стосунках, ненормальними?

– Вони, може, і нормальні, а ті, хто виходить на вулицю і показує все це, – точно ненормальні! У них психічне відхилення!

– Та ладно!

– Ну я ж не виходжу на вулицю і не кричу, що я традиційної орієнтації. Ще раз кажу: інтимні стосунки мають бути сокровенними і таємними, не потрібно їх виносити на публіку. Якщо людина виходить на публіку і розказує, що робить зі своєю жінкою або близькими, або показує свої, вибачте, геніталії – невже таку людину можна назвати нормальною?

– Ви знаєте, що на гей-паради виходить дуже багато людей традиційної орієнтації, просто щоб підтримати гомосексуалів?

– А навіщо їх підтримувати?

– Тому що вони зазнають утисків...

– Хто їх утискає?

– Можливо, люди з поглядами, подібними до ваших.

– Ті, хто ображає, – значить, у них теж психічні відхилення. Ні, знаєте, про що це свідчить? Це свідчить про соціальне збочення або сексуальну стурбованість.

– Ви про кого?

– Про всіх. Якщо це виноситься на публіку... Заради бога, ідіть і займайтеся зі своїми друзями в закритих клубах...

– Ви б полізли в бійку, щоб захистити гея?

– Я готовий захищати будь-яку людину, якщо її ображають несправедливо. Наприклад, якщо напало кілька [людей] на одного, якщо сильний б'є слабкого без причини, якщо ображають дитину, я завжди захищаю.

– Є геї, яким ви не подасте руки?

– Я не подам руки паскудній людині. Я довіряю багатьом, але якщо людина зрадник чи цинічний брехун, я з нею привітаюся, але руки не подам. Її просто викреслено з мого життя.

– Серед політиків багато людей, із якими доводиться так спілкуватися?

– Трохи є...

– Розкажете, хто це?

– Ні.

– Чому?

– Я не звик повністю відкривати душу, тому що багато хто цим зловживає, і, на жаль, я на цьому вже не раз обпікся.

– Ви служили в Радянській армії. Служба була важкою?

– Ну-у-у... "Учєбка", готували десант в Афган, штурмові бригади. Комісії, правда, не пройшов через зір – відправили в залізну дивізію... Яворів, полігони, артрозвідка... Я був підготовлений, скажімо так.

– Є випадки, коли саме в армії дехто з хлопців стикається із проявами сексуального насильства, особливо з боку старших товаришів по службі. Чи був у вас такий досвід, або, можливо, ви про таке знали?

– Про таке точно нічого не знав. Дідівщина була, так. Як себе покажеш, так і до тебе будуть ставитися.

– У чому проявлялася дідівщина?

– Ті, хто довше служив, над новачками могли знущатися... Змушували прати онучі, прибирати туалети чи замінити на службі.

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– Як ви на це реагували? Билися?

– У мене такого не було, чесно кажучи. Я прийшов у лінійну частину молодим сержантом, один "дєд" підійшов... Але він був "дєд", а я сержант. Мені погони дозволяли щось робити. Було таке, що довелося дати... А потім вони мене вночі "запросили" в туалет. Їх, правда, було багато – семеро людей, а я один. Двом я встиг влупити, а після цього... Мене віднесли на ліжко, але поважали.

– Сильно побили?

– Ну що таке бійка для сільського хлопця, який ходив у чужі села на танці? Усе нормально... Бійка – це коли поламані щелепи, руки...

– До Майдану ви довгий час працювали вчителем у рідній Тернопільській області. Ви були вчителем математики, учителем фізики, учителем інформатики, також викладали допризовну підготовку...

– І малювання.

– Любите дітей?

– Надзвичайно.

Дитину потрібно карати, дитині потрібно давати не те, чого вона хоче, а те, що їй необхідно

– А діти вас любили?

– Це вам треба у них питати. Але коли я висунув свою кандидатуру [на виборах у Верховну Раду], мої випускники мені допомагали. Але суть у тому, що дитину треба відчувати, дитину потрібно карати, дитині потрібно давати не те, чого вона хоче, а те, що їй потрібно. На жаль, одразу вона не готова це сприйняти, але з часом, коли виросте, зрозуміє. І мої випускники це зрозуміли. Навіть батьки, які скаржилися директору школи на моє викладання, на мої методи... Наприклад, на [уроках] захисту Вітчизни скасували кроси по три кілометри – у мене цього не було, бігали! Кажуть: "У програмі цього немає". – "Підете в армію – у вас ніхто не питатиме. Бігали чи не бігали – дадуть бойове завдання..." І найцікавіше: ті батьки, які скаржилися на мене, через три роки, коли їхні сини пішли в армію, мене кликали і виставляли могорич. У секціях, коли готувалися до змагань, [діти займалися] замість трьох днів сім днів на тиждень (тільки в неділю графік змінювали, тому що служба в церкві) – і посідали призові місця.

Діти дуже відчувають фальш. Я не вважаю вчителем людину, яка може пройти повз учня, що п'є пиво. Чи вчитель, який "стріляє" сигарети в учня, – це нонсенс. Я собі такого ніколи не дозволяв, і учні знали дисципліну. Я за два роки викорінив тютюнопаління в школі.

– Що робили? Били по губах? (Усміхається).

– Ні, не бив. Є у мене методи... Нормативи здавали... Якщо він не міг здати норматив із фізкультури, із допризовної підготовки або з фізики, а водночас курив, то для нього були вирвані роки. Діти нормально сприймають покарання. Вони не пробачать, тільки якщо їх було покарано задурно, тобто вчитель не розібрався і покарав безневинного.

– Що ви маєте на увазі під покаранням? Ви кричали, пасок іноді діставали?

– Паском не бив, не кричав. До речі, до дітей звертався на "ви" завжди... Упор лежачи, по-пластунськи тощо...

– Це покарання для хлопчиків. А дівчаток як карали?

– Є різні нормальні методи.

– Наприклад?

– Батьків запрошував... Можете поїхати і запитати в школі... Знаєте, коли в прокуратуру на стажування приходить молодий співробітник, його скеровують – куди? "Ну, іди, знайди якісь порушення в школах". Ідуть вони по школах – і що знаходять? Десь у туалетах курять. Заходить один такий молодий співробітник у туалет у білобожницькій школі, дивиться: бичків немає. Він запитує: "Чому?" – "Так немає". – "Ви що, не курите?" – "Не куримо". – "А чому ви не курите?" А той старшокласник йому каже: "Якби у вас був такий учитель, як Олег Степанович Барна, ви б теж не курили". Але головне – що діти завжди повинні показувати результат праці. І я завжди їх навчав: у праці й тільки в праці можна досягти успіху, халявного, легкого хліба ніде не буває.

– Діти вас боялися?

– Ні, ми були дружні. Ви не уявляєте, як вони іноді плакали на тренуваннях... Ми постійно вигравали районні змагання з туризму, і юних інспекторів руху, юних рятувальників, і юних пожежників, і з військового багатоборства. Але коли вони перемагали, як вони підскакували, кричали, обнімалися – це треба було бачити. Коли їхали на районні змагання, наприклад, із туризму, і всі 23 школи тренуються, і тут – оп! – приїжджає білобожницька школа. І всі вже впали духом, бо із 23 нагород ми брали приблизно 19.

– Про ваші бійки з колегами-політиками можна знімати серіал. Запитаю вас про найперший відомий випадок, коли ви побилися з Юрієм Чижмарем і зламали ребро. Через що це сталося?

– Та нічого там не було. Давайте до іншої теми...

– Чому ви не хочете про це говорити?

– Я не думав, що в тому кабінеті стоять приховані камери. (Сміється). Там нічого страшного не було.

– Ну як? Ребро йому зламали.

– А в мене суглоб вилетів, у мене перелом тазу, три вкручені шурупи із 2007 року... Просто людина була головою [Тернопільської] облдержадміністрації, коли я був селищним головою в Нагірянці... Цинізм, брехня про те, що вони витворяли, разом із Деревляним із "Батьківщини" організували перевибори, тому що, напевно, хотіли дерибанити землю, чого я не дозволяв... А тут на ефірі почав ляпати, що я нібито не виплачував людям зарплати п'ять місяців, а сам отримував гроші... Але вони ж самі заблокували мені рахунки на п'ять місяців, ніхто взагалі не отримував зарплати! Тобто йде маніпуляція і брехня...

– А навіщо в бійку лізти?

– Тому переходимо [до наступного запитання]... Він же тупо брехав! Він гарний політик, шикарний, у нього підвішений язик... Я не можу говорити неправду... І, повірте, правда завжди програє брехні, тому що люди хочуть слухати брехню.

– Другий раз вам дісталося, коли ви виносили Яценюка з-за трибуни Верховної Ради...

– Тоді була шарпанина, махання руками. Назвати це бійкою я не можу, я і не в таких ситуаціях бував...

– Я вже зрозуміла. (Сміються).

– І зверніть увагу, що того вечора я був на "Шустері". Якби мене побили, я б не міг встати.

– Вас під Верховною Радою закидали яйцями. За що?

– Це було явно політичне замовлення. "Автомайдан". Я, до речі, з "Автомайданом" дуже співпрацював...

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– Під час Майдану?

– І під час Майдану. Його засновник після Майдану став міністром у справах сім'ї та молоді...

– Дмитро Булатов.

– Булатов, саме так. Я, до речі, організував підвезення шин на вулицю Грушевського, коли вітер змінився в той бік. Ми підпалили [шини], і вітер дув на "Беркут" – і вони відступали... І після Майдану, коли ми займалися волонтерством... Правда, у мене тоді була перебита рука і тут (показує на брову) шрам... Я не міг навіть підняти руку, але залікували...

– Це поранення, яке ви на Майдані дістали?

– Так, 18 лютого [2014 року]. Півроку лікувався. У липні раз підтягнувся на перекладині – і відразу записався добровольцем до 128-ї бригади. А це не "Автомайдан"... Це, вибачте, автозасранці. А коли деякі тернопільські [активісти] почали розповідати про мій законопроект, то я їх уже назвав, вибачте, "автоп...дараси". Це не ті люди. Чому? Я скажу дуже просто: на одній передачі керівник "Автомайдану" Олексій Гриценко почав кричати "зрада". Я кажу: "Шановний, перед тим, як кричати "зрада", поцікався, хто у 2005–2007 роках дерибанив військові частини, продавав військові території, продавав зброю за ціною металобрухту, у тому числі найкращий військовий аеродром Західної України у Чорткові було знищено..." Плити почали вивозити у 2006 році. Хто тоді був міністром оборони? Його батько. Відтоді він почав скакати, намовляти, "Автомайдан" приїхав під будинок тещі, у якому я живу, пікетувати в лютому цього року...

– У Тернопільській області?

– Так, за 100 кілометрів [від Тернополя]. Як же вони сказали?.. "Ми приїхали заявити про свої наболілі питання..." У суботу вони приїхали, приурочили до річниці Майдану, хоча основні заходи було заплановано на 20 число, а вони приїхали 17-го. Я сказав: "У понеділок, робочий день, зустрінемося". Зустрілися. Знаєте, які наболілі питання? Чому до них ніхто з влади не прийшов на мітинг? "Раз не прийшли, запитуйте міського голову..."

– Із ким саме ви говорили?

– Із представниками "Автомайдану" і місцевими активістами із Чорткова. "Так вам треба було їхати [до мене] за 14 кілометрів у Чорткові запитати?" Друге питання: чому я не приїхав? "А я вам зобов'язаний? Зрештою, у кожного з вас є мій телефон, чому не передзвонили?" І третє наболіле питання у них було серйозне: чому день [народження] Степана Бандери святкували не 1 січня, а 2-го? Ось це рівень тих активістів. Я після цього сказав: "Шановні, якщо ви не вибачитеся перед моєю дружиною..." Коли вони приїхали, мені поліція передзвонила, а я був на перев'язці в хірургії: мені перед цим в одеському госпіталі тут робили операцію (показує на праве око)... Я приїхав, дружина в хаті, плаче... Вона поводилася дуже коректно... Я сказав: "Якщо ви не попросите вибачення у моєї дружини і дітей, то ви для мене будете виключно автозасранцями". Це є мразь. Така сама мразь, як деякі активісти під гучними назвами, які пікетували Верховну Раду і до мене тоді скакали. Я ж тоді після аварії прийшов, у мене був повністю розбитий череп...

Я займався громадською діяльністю, але в мене була основна робота, учительська. Зараз активіст, автомайданівець тернопільський, без роботи, розлучився, у нього нова дружина в Києві, щотижня їздить у Київ і назад, купив собі Porsche Cayenne

– Це коли ви в'їхали в трамвай?

– Так. 20 шурупів, чотири пластини, у мене півроку не зросталися кістки, тому що їх там не було, але я ходив [у Верховну Раду], тому що я повинен виконувати свої функції. Мені мали лікарняний на рік дати, але я ходив [на роботу]. Точно так само, як у мене мав бути річний лікарняний, коли у мене був зламаний таз, але я приїжджав до селищної ради, тому що там витворяли чудеса в селищі, лежав на столі (довше ніж 15 хвилин я сидіти не міг; вісім місяців на милицях, три місяці на витяжках і чотири роки ходив із паличкою). Але суть не в цьому, я біль переношу добре...

– Як багато часу ви в лікарнях проводите?

– Мало.

– Я вас слухаю – і мені здається, що у вашому житті постійно присутні лікарі.

– Ну всі ми під Богом ходимо, ніхто від цього не застрахований.

– У вас уже є улюблені травматологи?

– Ні (усміхається), куди-небудь. Тут Коротченко робив [операцію], в одеському госпіталі робили [операцію] в Інституті ока, у Чорткові нормальні хірурги є, у Тернополі. Усе нормально.

– Ще один конфлікт, у якому ви брали участь, стався під будинком генпрокурора Юрія Луценка: ви приїхали його захищати, коли до нього приїжджали, я так розумію, "Автомайдан" та інші активісти...

– Так, "Автомайдан".

– Тоді вам бризнули в обличчя з газового балончика. Чи правда, що тоді ви підбили око одній з активісток?

– Ні, це виключно брехня і наклеп. Вона потім приходила [під Верховну Раду] через два дні... Я сказав їй: "Дякую, не знаю, що там було, тому що не бачив, я був засліплений, але ви добре виглядаєте, вмієте добре кричати – значить, усе з вами добре". А те, що бризнули, – та... (Сміється). Останнього разу я на Майдані так гарно отримував по очах сльозогінним газом. Це до питання, хто такі активісти... Так, є активісти... Я займався громадською діяльністю, але в мене була основна робота, учительська, а після неї я йшов і допомагав людям. Створили білобожницьку правозахисну групу, пенсіонерів захищали, інших людей, яким не платили зарплати. Я це робив. Безкоштовно. Тут активіст, автомайданівець тернопільський, без роботи, розлучився, у нього нова дружина в Києві, щотижня їздить у Київ і назад, купив собі Porsche Cayenne.

– Ви зараз про когось конкретно говорите?

– Є конкретний, так. Другий тернопільський активіст, який тут скакав під Верховною Радою... Є активісти на грантах, я не сперечаюся, які отримують чималі гроші, декларують більше ніж президент у три рази. Питань немає, вони отримують гранти. На кого вони працюють – інше питання, але вони отримують гроші. А є ті, хто не отримує грошей, не має роботи. На що ж вони живуть? Є такий активіст Михайло Іваненко, активіст тернопільської обласної організації "Громадський супротив корупції", другий активіст – з "Ідеї нації". Як заробляли? Дуже просто. У січні цього року правоохоронці затримали їх за здирництво 71 тис. з підприємця. Просто займаються рекетирством...

– Це більше, ніж стягнули всі наші антикорупційні органи за весь рік. Вони стягнули 60 тис. грн (Сміється).

– Ну про це не буду говорити. Але такий факт є, тому те, що ці 10 "мразєй" напали, смикали і штовхалися під Верховною Радою...

– Восени ви знову потрапили в бійку, і тоді вже ви ходили з підбитим оком...

– Коли?

– Восени ви ходили з підбитим оком. Здається, у жовтні...

– Такого не було, ви глибоко помиляєтеся.

– Ви пам'ятаєте всі бійки, у яких брали участь? (Усміхається).

– Стоп. Бійки як такої ніколи не було, була шарпанина. А те, про що ви говорите, – мені зробили операцію у 17-й лікарні, і тут (під правим оком) у мене був синець п'ять місяців. Тому що були перерізані всі судини, у мене ж був відкритий перелом. Я, правда, цього не бачив. Сам вийшов із машини, свідомості не втрачав...

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– Як ви взагалі в'їхали в той трамвай?

– Ну... Одночасно стежив за двома машинами, а там не додивився... Одна різко переді мною загальмувала, я розумів, що в'їду в неї, тому спробував її обігнати і стежив, щоб нікого не підрізати... Вийшло так, що в'їхав [у трамвай]. В останній момент устиг ще трохи вивернути кермо, щоб не в лоб, а в бік... Що тут сказати? Хто лежить на дивані, в аварію точно не потрапить. Колись я переганяв машини з Німеччини, тоді нічого не сталося, а тут сталося...

– Після того як ви пішли у велику політику, скільки разів вас били?

– Ще раз кажу, за цей період не було випадку, щоб мене били. Шарпанина була...

– Ви називаєте це шарпаниною, добре.

– Ну трамвай побив...

– Така собі шарпанина, якщо на лікарняному чотири місяці...

– Почекайте. Коли? Якщо ви про ДТП із трамваєм, то мені казали, що на лікарняному треба бути рік, не менше. Я казав, що в мене півроку не зросталися кістки. Але через тиждень я пішов у Верховну Раду, тому що знаю: мене люди обрали не для того, щоб я лежав у 17-й лікарні.

– Чому так стається, що із 450 депутатів у новинах кажуть тільки, що б'ють вас? Ви думали над цим?

– Хто мене бив?

– Активісти, політики... Ми ж з вами зараз перерахували.

– Давайте так. Хто з політиків мене побив?

– Чижмарь.

– Він мене побив?

– Ви – його, він – вас. Немає значення.

– Шарпанина – це не бійка. Бійка – це коли щось ламають... Бризнули в обличчя сльозогінним газом...

– Тобто це нормально?

– Із "Беркутом" таке теж було. Але це не означає, що ми билися. А коли була бійка і протистояння з "Беркутом" на Інститутській, коли вони перли – ось це була серйозна сутичка. Це було, здається, ще 12-го чи 13 грудня [2013-го]. А коли була бійка 18 лютого [2014 року], мене тоді вперше в житті відрубали. Це правда. І рука була перебита, і [брова] розбита – тоді я вперше в житті втратив свідомість. Якби медики мене не засунули в Будинок офіцерів у Кріпосному провулку, то навіть не знаю, що б зі мною було. Це факт. А коли з натовпу до мене простягають руки, шарпають... На цьому все й скінчилося. Бійка – це коли людина принаймні лежить у лікарні після цього, у неї зламано...

Щоб Україна росла, ми повинні продавати Росії все! Залити їх спиртом, горілкою! Це означає, що ми працюємо, ми поповнюємо бюджет, ми викачуємо з них фінансові ресурси, а вони індустріально деградують, тому що в них немає виробництва

– Повернімося до ваших законодавчих ініціатив.

– Прошу.

– Ви пропонували, щоб Верховна Рада офіційно визнала Володимира Путіна *** (неефірне слово, не буду його вимовляти).

– Це не було законодавчою ініціативою, бо законопроекту такого не було.

– Так, ви виступали з трибуни і запропонували, щоб Верховна Рада офіційно визнала...

– Ні-ні. Це була просто заява. Усі депутати повинні визначитися у своєму ставленні до Путіна, а це означає, що ви всі повинні публічно назвати його так і так. А не показувати тут патріотизм, а потім їздити туди на переговори і щось своє крутити. Біда України в тому, що у нас дуже багато політиків, але мало державників, які вболівають за країну.

– Ви – учитель, мудра людина. Вам не здається, що такі...

– Це все відносно. Моя дружина, наприклад, мудріша за мене.

– Про дружину теж обов'язково поговоримо... Вам не здається, що такі заяви – це маніпуляція, яка відволікає увагу народу від реально важливих проблем? Від того, що на п'ятому році війни у нас війну так і не названо війною, що ми торгуємо з країною-агресором (і нарощуємо обсяги торгівлі), що в нас досі не розірвано дипломатичних відносин із Росією, що в нас страшенна корупція у владі. Ви це розумієте?

– По-перше, залишмо питання діяльності професіоналам. Кожен до чогось має талант, але біда країни, коли вчитель учить медика, як лікувати, медик учить механізатора, як працювати. Такого й серед політиків дуже багато. І головна проблема політиків у тому, що вони люблять давати оцінки. Оцінку діяльності корупціонерів повинні давати правоохоронні органи, суд. Наприклад, коли ми говоримо про корупцію, я можу з упевненістю сказати, що її [стало] менше. Будь ласка, запитайте підприємців. Я на окрузі питаю, чи вимагають хабарів служби контролю. Такі факти є, але їх набагато менше. А якщо вимагають – погоджуйтеся і пишіть заяву [у правоохоронні органи].

– Не знаю, із ким ви спілкуєтеся, але люди, із якими ми спілкуємося, говорять, що вимагають так само, як і раніше, а іноді й більше. І заяви у правоохоронні органи не допомагають.

– Нехай звернуться до мене, і ми будемо розробляти схеми, тому що корупціонера треба ловити на хабарі...

– І кого в нас в країні спіймали із великих хабарників?

– Дуже багатьох, повірте. Того ж [екс-голову Держфіскальної служби Романа] Насірова, але він співпрацює [зі слідством].

– Назвімо по прізвищах, раз ви кажете, що багатьох спіймали.

– Наприклад, у прокуратурі Тернопільської області – трьох людей...

– І вони сидять у в'язниці?

– Розслідування проводять. Одного посадили. Корупційні злочини розслідують тривалий час, це не так просто – узяти й кинути [за ґрати].

Коли ми говоримо про те, чому війну не названо війною, ми повинні виходити з того, як ми можемо отримувати допомогу світової спільноти, якщо самі не в змозі протистояти російській агресії. Щоб обвинуватити Росію в агресії, потрібно було спочатку мати факти. Уперше Росія відкрито вторглася [в Україну] під час Іловайська. Оголосити війну Росії? Давайте, може, відразу в наступ підемо? А вони потім пройдуться по всій Україні? І дали б у такому разі треті країни якусь допомогу Україні? Мабуть, ні. Тому що ніхто б не хотів уплутуватися в цей конфлікт. Тому давайте виходити з нинішніх обставин, щоб зберегти Україну, тому що легко наламати дров... Третій момент, щодо торгівлі. Найбільше про це говорять дилетанти і популісти...

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– Це статистика. Підніміть статистику за обсягами торгівлі за 2017 рік.

– Ви мене не зрозуміли. Я поясню. [Популісти і дилетанти] роблять на цьому піар. Я говорив, що ніколи не буду голосувати за будь-яку дурню, навіть якщо її прикрито національно-патріотичними гаслами. Моя позиція – Україна має зростати економічно, це основа відродження держави.

– Як допоможе економічному зростанню України те, що Путіна назвуть "ла-ла-ла-ла"? І всі про це говорять замість того, щоб говорити про інші важливі речі, які ви обговорюєте зараз.

– Приклад Китаю: він із середньовічної країни перетворився на державу із шикарними інвестиціями та найбільшими золотовалютними запасами у світі, навіть більшими, ніж в Америці. Чому так сталося? Завдяки ширвжитку, який кинули на експорт. І тому я заявляю: щоб Україна зростала, ми повинні продавати Росії все! Залити їх спиртом, горілкою. Усе продавати! Крім того, що вони можуть використати проти нас, і крім високих технологій. Це означає, що ми працюємо, ми поповнюємо бюджет, ми викачуємо з них фінансові ресурси, а вони індустріально деградують, тому що в них немає виробництва. Це економічна війна, яка...

– А купувати в Росії?

– А купувати треба поменше. Але, на жаль, є питання національної безпеки... Ідеться про товари, без яких ми не можемо обійтися. Наприклад, нафта, газ, енергетика – стрижні ядерного палива...

– Чому тоді не купувати газ безпосередньо в Росії, а не накручувати ще $30–40 на те, що ми начебто купуємо європейський газ? Перед вами тут сидів Олексій Кучеренко, і він розповідав про схему, як це зараз роблять...

– Я відповім просто, зокрема й Олексію Кучеренку. Він, здається, був міністром ЖКГ? От нехай би тоді реформи і робив. А зараз легко критикувати. Кучеренку я відповім так (хоча я і не фахівець у цьому питанні): раніше "Нафтогаз" брав із бюджету більше ніж 120 млрд на рік, а якщо індексувати за цим курсом – більше ніж 200 млрд грн із державного бюджету за те, що українці нібито отримували дешевий газ, але ним користувалися всі. І бідні, і багаті, у яких палаци були... Зараз же ми скоротили вдвічі споживання газу, а "Нафтогаз" став отримувати прибуток, і за ці гроші фінансують інші державні програми...

– А куди ці гроші йдуть? Не на премії в розмірі 20 млн грн керівництву "Нафтогазу" за те, що вони нібито виграли у "Газпрому"? А "Газпром" поки не збирається платити...

– 20 млн – це, вибачте, не 48 млрд прибутку...

– А де ж вони їх узяли, якщо виграшу ще немає? 46 млн на премії вони вже виписали, 20 уже взяли.

– У них є прибуток.

– Із підвищених тарифів для населення? І ви зокрема оплатили їх...

– Якщо ми будемо говорити про ціну газу, нам насамперед потрібно поговорити про економію. Мені кажуть, що у Європі великі зарплати, а я завжди відповідаю: подивіться, як економлять у Польщі чи Німеччині за їхніх високих зарплат. Може, тому вони й багаті, що економлять?

– Може, вони там не крадуть так, як у нас?

– Давайте закінчимо. $56 млрд, які "Нафтогаз" виграв у "Газпрому"...

– 2,6 млрд...

– Ні, $56 млрд, які "Газпром" виставив "Нафтогазу" за "газовими угодами" Тимошенко 2009 року (насправді позовні вимоги "Газпрому" до української сторони становили $37 млрд. – "ГОРДОН"). Якби ми програли цей суд, Україна б просто перестала існувати фінансово. Це півторарічний бюджет! Ми виграли цей суд. Другий суд – це 4,5 млрд за транзит, із яких 2 млрд ми беремо як рахунок оплати боргу і віддаємо "Газпрому", а 2,5 млрд вони нам повернуть. Кажете, не повернуть? Але вже Швейцарія та інші країни на підставі [рішення] міжнародного суду арештовують майно Росії. Тому ми послідовно до цього йдемо, і лад будуть наводити...

Якщо не пройду до Верховної Ради, може, буду малювати, може, машини переганяти, сільським господарством можу займатися, може, у школу повернуся... Досвіду в мене багато

– Будемо в це вірити. Нещодавно на вашому місці сидів Іво Бобул і заявив, що планує йти у президенти України. Ви не збираєтеся почати передвиборчу кампанію?

– Я думаю, є люди мудріші за мене, які там можуть бути. І щодо вашого попереднього запитання про дипломатичні відносини з Росією: суть не в тому, щоб обрубати мости. Як тоді вирішувати питання наших трудових мігрантів, наших військовополонених, наших політичних [ув’язнених]?.. Тому залишмо питання зовнішньої політики фахівцям.

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com

– Вам не здається, що нашій зовнішній політиці й дипломатії буде трошки заважати, якщо Верховна Рада буде офіційно називати Путіна так, як ви хотіли? (Усміхається).

– Я не говорив про законопроект! Я ще раз хотів би спростувати, ви такого ніде не побачите, такий [законопроект] не написано і не зареєстровано...

– Не зареєстровано. Я посилалася на стенограму вашого виступу, коли ви сказали з трибуни, що Верховна Рада повинна офіційно визнати...

– Депутати повинні визнати, щоб визначитися у своїх відносинах із Росією!

– Тобто це буде допомагати дипломатії у звільненні заручників? Останнє коротке запитання: якщо раптом наступних парламентських виборів ви не виграєте, що будете робити?

– Заради бога... Широкий спектр діяльності... У мене три освіти... Може, буду малювати, може, машини переганяти, сільським господарством можу займатися, може, у школу повернуся... Є посади в місцевому самоврядуванні... Досвіду в мене багато.

– Я вам дякую за інтерв'ю.

– Усього найкращого. Але про дружину так і не запитали!

– А це вже наступного разу.

– Дай боже, щоб він був.

Відео: 112 Україна / YouTube

Записав Дмитро НЕЙМИРОК