+6 Київ
Вісім років тому, у вересні 2011 року, колишньому голові Львівського апеляційного адміністративного суду Ігорю Зваричу ухвалили вирок у вигляді 10 років позбавлення волі за обвинуваченням в одержанні хабаря в особливо великих розмірах. Згідно з матеріалами кримінальної справи, порушеної ще наприкінці 2008 року, він отримав $100 тис. за ухвалення потрібного судового рішення.
У січні 2016 року, за сім із половиною років ув'язнення, Зварич вийшов на волю відповідно до "закону Савченко" і дав своє перше інтерв'ю на волі інтернет-виданню "ГОРДОН". У розмові колишній суддя звинуватив топполітиків і чиновників України у фабрикуванні своєї кримінальної справи, а також дорікнув ЗМІ в підігруванні владі.
Улітку цього року Зварич звернувся до Оболонського районного суду Києва, який ухвалив йому вирок, із заявою про перегляд вердикту з огляду на нововиявлені обставини. У новому інтерв'ю "ГОРДОН" він розповів, що це за нововиявлені обставини, чому на збір цих доказів пішло майже 11 років і чим, на його думку, це загрожує відомим політикам та ексчиновникам, яких Зварич називає "замовниками" справи проти себе.
Ющенко, Медведько, Кузьмін, Пшонка, Наливайченко, Онопенко, Матіос. Усі разом і кожен окремо фальшували справу проти мене
– У вересні 2011-го Оболонський районний суд Києва оголосив вам вирок – 10 років позбавлення волі. Наразі, вісім років потому, ви знову в Києві і знову в Оболонському райсуді, хоч і не на лаві підсудних. Що трапилося?
– Нічого, усе за планом.
– Тоді чому ви знову з'явилися в цій судовій установі?
– У вересні 2019 року в Оболонському суді мало відбутися засідання за моєю заявою у зв’язку із нововиявленими обставинами, що стали мені відомі.
Ще із 2008 року (щойно проти мене почалася брудна кампанія) я постійно стверджував, що тодішній президент України Віктор Ющенко зі своїм оточенням інспірували кримінальну справу проти мене. Не просто інспірували – сфабрикували! Я весь час говорив: справа проти мене замовна та фальшива, але ніхто цьому не вірив.
Лишень тепер, за 11 років, зібравши письмові докази, я подав у суд заяву. Закон свідчить: якщо встановлюють нові факти та обставини – їх скеровують у той суд, який першим припустився помилки. Таким був Оболонський районний суд Києва. Саме туди я подав свою заяву.
– Чого саме ви вимагали у своїй заяві: перегляду справи та скасування вироку?
– І під час судового процесу, і сидячи за ґратами було майже неможливо зібрати реальні докази фальсифікації справи проти мене з боку високопосадовців. Бо ці докази були у розпорядженні тільки таких установ, як Генпрокуратура, СБУ та суди. Уявляєте, хто був замовником моєї справи?
– Ви називали прізвища тих, кого вважаєте замовником, у нашому першому з вами інтерв’ю, яке дали одразу після звільнення.
– Так! Це тодішні президент Ющенко, генпрокурор Медведько та його заступники Кузьмін і Пшонка, голова СБУ Наливайченко, голова Верховного Суду Онопенко. 11 років поспіль, ще із 2008-го, я скрупульозно, помаленьку збирав докази фальшування справи і виклав їх у своїй заяві до суду. Це маленька атомна бомба, яка от-от вибухне в нашому цікавому суспільстві.
У моїй заяві сформульовано та викладено факти проти злочинної організації, не вершині якої Ющенко, Медведько, Кузьмін, Пшонка, Наливайченко, Онопенко. Це вершина піраміди, нижче – судді, прокурори і слідчі ГПУ та СБУ. Усі, включно з Матіосом, який на той час очолював Управління СБУ у Львівській області, та головою Апеляційного суду Чернівецької області Олексієм Черновським.
– Щось підозріло багато тих, кого ви вважаєте "замовниками" справи проти себе…
– До речі, Матіос, Онопенко і Черновський – кожний свого часу – працювали у Чернівцях. На початку я не міг зрозуміти, як вони пов’язані, але тепер цей пазл склався: вони, так би мовити, "чернівецькі".
Усі разом і кожен окремо вони фальшували справу проти мене. Це я можу чітко зараз заявляти з відкритим забралом, не боячись, що хтось із них мені заявить, що я брешу. Упродовж цих років вони й не заявляли. Але, нарешті, я зібрав докази.
Я 75 діб безперервно голодував. Це було дуже тяжко. Пам’ятаю, як тоді іронізували ЗМІ: так він же голодний, от і з'їв 1629 аркушів справи
– Що саме ви називаєте "доказами", які начебто зібрали проти зазначених вище колишніх високопосадовців?
– Мене було засуджено на підставі доказів у кримінальній справі, яких ані я, ані суд в очі не бачили. Навіть у нашій державі, щоб засудити, треба мати хоча б якийсь мінімум доказів. Законно зібраних. Наприклад, щоб прослуховувати телефон або вести таємну відеозйомку – потрібне судове рішення. А в ті роки для цього вимагали постанову чи рішення голови апеляційного суду (наразі це робить слідчий суддя).
У кримінальній справі щодо мене впродовж багатьох років належних судових рішень (аби СБУ у таємному режимі могла все це збирати) не було. Тоді система пішла легким шляхом. Із поданих мною до суду доказів вбачається, що начальник УСБУ Львівщини Матіос домовляється з головою Апеляційного суду Чернівецької області Черновським про фальшування листа до Оболонського районного суду міста Києва, яким було "узаконено" дії співробітників СБУ щодо голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича. Але самих рішень суду на проведення прослуховування та відеоспостереження ніхто не бачив. Навіть більше, їх не було й у матеріалах справи! З’ясувалося, їх не існувало взагалі.
– Під час суду над вами ви або ваш захисник звертали на це увагу судді?
– Постійно! Я свого часу хотів ознайомитися із цими рішеннями, але мені заборонив той же голова Апеляційного суду Чернівецької області. Я ніяк не міг розуміти: чому саме до Чернівців звернулися слідчі по судове рішення на проведення таємних дій щодо мене? Чому вони не звернулися, наприклад, до Одеси, Харкова тощо?
Ігоря Зварича було заарештовано 9 березня 2009 року і за два роки засуджено до 10 років за ґратами. Він вийшов на волю за "законом Савченко" 11 січня 2016-го, після семи з половиною років ув'язнення. Фото: Олександр Синиця / УНІАН
Пізніше зрозумів: тодішній голова Верховного Суду Онопенко та голова Управління СБУ у Львівській області Матіос були знайомі з головою Апеляційного суду Чернівецької області Черновським ще по роботі у Чернівцях. Надійні кадри, так би мовити. І лише тепер виявилося, що жодних рішень – жодного із судів України, зокрема Чернівецької області! – стосовно мене щодо дозволу на проведення таємних дій СБУ не було. Зараз це викладено у письмових доказах, які я надав Оболонському суду.
– Думаю, читач резонно зауважить, що викладене вами вище – лише процесуальні порушення, які не скасовують суті висунутих вам обвинувачень щодо одержання хабарів.
– Добре, бог із ними, із цими доказами. Можна їх відкинути і запитати: може, інші докази були? Наприклад, покази свідків. Замовники справи чудово знали, що плівки, де я був зафіксований начебто під час скоєння злочину, були змонтовані. Для того, щоб аудіо- та відеоплівки були визнані в суді належними доказами, треба провести їх експертизу, як і інших письмових і речових доказів.
Розуміючи це, що робить слідство в обличчі ГПУ та СБУ? Вони роблять досі простий крок: забирають із матеріалів справи та знищують усі – абсолютно всі! – оригінали і речових, і письмових доказів. А замість них вкладають у матеріали справи ксерокопії доказів із сумнівними підписами, а це майже вісім томів, або 1629 аркушів. До речі, копії речових та письмових доказів експерти ніколи не беруть на дослідження, тільки оригінали.
Потім генпрокурор Медведько виходить на брифінг і каже: люди добрі, сталася біда у справі Зварича, він ознайомлювався з матеріалами справи у приміщеннях СБУ та львівського ізолятора і знищив сам усі докази. І люди повірили йому! Повірили в те, що я – перебуваючи в режимних об’єктах під постійним наглядом! – знищив 1629 аркушів справи.
Щодо мене одразу рухають іншу кримінальну справу за "знищення матеріалів справи". А Оболонський суд засуджує мене на підставі всіх цих ксерокопій, а не оригіналів доказів, і визначає покарання – 10 років за ґратами. І суди вищих інстанцій також не беруть до уваги, що у справі проти мене немає оригіналів доказів!
Я тоді оголосив голодування на знак протесту. Дійсно, 75 діб безперервно голодував. Це було дуже й дуже тяжко. Пам’ятаю, як тоді іронізували ЗМІ: так він же голодний, от і з'їв 1629 аркушів справи.
Починаючи із президента і закінчуючи Верховним Судом України, діяло злочинне угруповання, жертвами якого стало щонайменше декілька сотень громадян
– Ви стверджуєте, що вам удалося знайти якісь підтвердження викладеного вище. Які саме?
– Наприкінці липня 2019 року випливає інформація, що вісім років тому – у липні 2011 року – я був виправданий в обвинуваченнях про начебто знищення мною матеріалів справи. Кримінальне провадження щодо мене було закрито ще у 2011 році, до ухвалення стосовно мене вироку!
До речі, я сидів у тюрмі, коли ознайомлювався із матеріалами справи. Ознайомлювався за присутності слідчих ГПУ та спецпредставника СБУ чи ізолятора. Плюс факт ознайомлення знімали на відеокамеру. Я просто фізично не міг знищити аркуші, на що постійно звертав увагу і суду, і ЗМІ, але ніхто мене не чув.
І тут раптом ГПУ за моїм черговим запитом дає відповідь: справу стосовно вас щодо знищення доказів закрили ще у 2011-му. Я таких запитів упродовж останніх років зробив сотні, аби вони дали мені відповідь "Що із цією справою? Чим вона завершилася?" На жодний запит відповіді не було. Лише в липні 2019 року відповідь надали.
– Чому Генпрокуратура лише зараз, за вісім років, надала офіційну відповідь на ваш запит?
– Міняються часи, міняються люди у системі, зокрема у ГПУ. Набагато важливіше інше: якщо я не знищував доказів – і це давно доведено! – то хто тоді? Хто знищив, якщо матеріали справи постійно були в цитаделі СБУ Львова і доступ туди мали тільки співробітники Управління СБУ під керівництвом Матіоса і ГПУ? Це питання лишилося без відповіді.
"Я хочу, щоб моя справа стала своєрідним лакмусовим папірцем у розумінні того, як діяла злочинна організація, починаючи із президента і закінчуючи Верховним Судом України". Фото з особистого архіву Ігоря Зварича– Підсумуємо. Серед доказів, що ви зібрали на свою користь, по-перше – відсутність належних судових постанов, які б давали слідству змогу вести щодо вас оперативно-розшукові заходи. По-друге, офіційна відповідь Генпрокуратури, яка доводить: ви не знищували матеріалів справи проти себе, а навпаки – там від початку не було цих документів. Правильно?
– Є ще й третій доказ, який я подав до Оболонського суду. А саме: хабародавців було допитано у моїй справі як свідків і до сьогодні їх не притягнуто до кримінальної відповідальності. Чому? Як виявилося, тільки тому, що була домовленість між ними і слідчими ГПУ: ми вас не рухаємо, а ви говорите те, що нам потрібно під ті плівки, за якими не проведено експертного дослідження незалежними експертами.
Усе це я виклав у своїй заяві. Тепер суд має це дослідити. Упевнений: на цьому судовому розгляді всі побачать, як – за інспірування президента Ющенка – діяли всі державні установи, фабрикуючи кримінальну справу. Певно, їм би це зійшло з рук, якби вони не перетнули певної червоної лінії – втягнули в незаконні дії суддів, зокрема суддів Верховного Суду України. І це стосувалося не лише мене, а сотні справ.
– Тобто – "втягнули суддів Верховного Суду України"?
– Коли справа щодо мене потрапила до Верховного Суду України, де працювали досвідчені судді зі стажем 20–30 років, вони чудово бачили фабрикування. Але аби справа пройшла через їхню інституцію, вони зробили такий крок. Усередині Верховного Суду України було створено – абсолютно незаконно! – маленький суд, який раптом почав розглядати справи, що мали особливий статус.
Тобто судді Верховного Суду України (розуміючи, що їхнє рішення вже ніхто в Україні не може оскаржувати) взяли і передали функції правосуддя судам, які самі почали створювати поза законом. Прокуратура міста Києва два роки проводила розслідування і нічого не зробила. Наразі справа щодо суддів Верховного Суду України у Державному бюро розслідувань.
Коли я зібрав усі ці докази – пазл склався. Стало зрозумілим: починаючи із президента і закінчуючи Верховним Судом України, діяло злочинне угруповання, жертвами якого стало щонайменше декілька сотень громадян. І я хочу, щоб моя справа стала своєрідним лакмусовим папірцем у розумінні того, як діяла ця злочинна організація. Бо інакше це не держава, бо там діють не закони, а поняття бандитського угруповання. І чи варто після такого західній спільноті інвестувати в Україну гроші?
Я не бачу лідерів, які можуть вивести судову систему зі ступору, у якому вона опинилася. А опинилася вона там зі своєї вини
– Чим закінчилося судове засідання щодо розгляду вашої заяви, де викладено нові обставини справи?
– Нічим, оскільки один із суддів судової колегії у відпустці. Наступне засідання призначено на 8 жовтня.
– Якщо суд візьме до уваги нововиявлені обставини, як це відобразиться на вашому вироку?
– Це вже не до мене, а до суду. Я не пророк, я лише подав ці докази і знаю, що хочу довести цією справою. А решта – проблема суду. От який у нас суд, ми зараз і побачимо.
– За "законом Савченко" ви вийшли на волю у 2016-му. Згідно з вироком, не маєте права обіймати посаду судді протягом трьох років. Цей строк сплив у 2019-му. Плануєте знову ставати суддею?
– Це не зовсім точно. По-перше, зараз суд буде переглядати вирок. Так що жодні закони савченків, бондаренків тощо мене не цікавлять. По-друге, я не маю права обіймати посаду, оскільки допоки діє вирок суду, я вважаюся судимим. Я не можу бути суддею як раніше засуджена особа. По-третє, я не знаю, ким треба бути, щоб хотіти стати сьогодні суддею саме в Україні.
– Чим же ви заробляєте на життя?
– Я юрист. Якщо думаєте, що негарний юрист – ви помиляєтеся. Чи можу я сьогодні працювати суддею? Можу! Але чи хочу – ось питання.
– У нашому минулому інтерв’ю ви говорили: "Ні в судовій системі, ні в усій Україні немає харизматичного лідера, який у змозі повести людей за собою і зламати корупційну систему". Зараз бачите такого лідера?
– Окрім цього я в тій бесіді вам казав: "Стадо баранів на чолі з левом – це стадо левів. Але стадо баранів на чолі з бараном – це барани".
Мені не хотілося ображати своїх колишніх колег, але я не бачив і не бачу тих лідерів, які можуть вивести судову систему зі ступору, у якому вона опинилася. А опинилася вона там зі своєї вини. І це погано. Не для суддів та їхніх керівників, а для мене, вас, усіх громадян України і країни загалом.
– Замовниками справи проти себе ви назвали дуже відомих у минулому високопосадовців. Ви точно вірите, що зможете довести їхню провину?
– Моя віра – то добра справа, але марно покладатися лише на це. Я знаю, що ті, хто вчинив злочин у цій справі, має за нього відповідати. Чи за ґратами, чи в іншому місці – поживемо й побачимо.
Я вже звернувся до президента України Зеленського, розуміючи, хто мої опоненти. У мене є підстави думати, зважаючи на меседжі нового президента, що справу мають заслуховувати за законом. Я звернувся до нього як до гаранта, аби він здійснив контроль за дотримання судами і посадовими особами Конституції і законів України в цій справі, де я подав заяву за нововиявленими обставинами.
Наголошую: я прошу президента Зеленського не тиснути, не контролювати, не давати вказівок, а стати гарантом дотримання прав і свобод. Наразі чекаю від Офісу президента відповіді.
