+5 Київ
Вступ
У створенні Першого інтернаціоналу брав участь Карл Маркс. У створенні Другого – Фрідріх Енгельс. Третій, комуністичний, Інтернаціонал, створив Володимир Ленін. Четвертий – Лев Троцький. П'ятий інтернаціонал очолив Володимир Путін, хоча про його створення оголошено не було. На відміну від перших чотирьох, це Інтернаціонал правих неофашистських сил, що використовують у своїй боротьбі з демократіями уламки зруйнованого в 1991 році комуністичного світу; Інтернаціонал, що з'єднує два екстремістські крила. Його головним ідеологом та організатором за межами Росії став американський політичний активіст Стів Беннон.
У 2000 році до влади в Росії привели колишнього підполковника КДБ і колишнього директора ФСБ Володимира Путіна. Я пишу "привели", а не "обрали", оскільки Путін став президентом завдяки каскаду таємних антиконституційних маніпуляцій, що не мали стосунку до демократичного виборчого процесу, передбаченого конституцією Росії.
Спочатку Путіна в серпні 1999 року перевели з посади директора ФСБ на пост прем'єр-міністра, щоб за конституцією він мав право обійняти посаду в.о. президента Росії в разі відставки або смерті Бориса Єльцина. Це стало першим етапом державного перевороту, зробленого ФСБ Росії, про що в пориві відвертості 20 грудня 1999 року, у День чекіста, Путін розповів активу держбезпеки, який зібрався відсвяткувати ювілей: "Групі співробітників ФСБ, скерованій вами у відрядження для роботи під прикриттям уряду, на першому етапі зі своїми завданнями вдається впоратися".
Другий етап розпочався за кілька днів: 31 грудня 1999 року Єльцин пішов у відставку, зробивши Путіна своїм формальним наступником і фактичним президентом. Третій етап операції – проведення Путіна через передбачені законом президентські вибори – виявився формальністю, "справою техніки": у країні, яка не знала демократії, проведення Путіна 26 березня 2000 року через виборчі процедури стало штампом на заздалегідь заготовленому аркуші паперу.
Однак у березні 2000 року ішлося не про рядові підтасовані вибори і не про звичайного дібраного кандидата. До влади в Росії вперше привели колишнього керівника ФСБ, підзвітного тільки спецслужбам, які позбулися ще в 1991 році контролю з боку Комуністичної партії, що стояла над ними із грудня 1917 року.
Протягом наступних восьми років Путін знищив у Росії єдине очевидне завоювання "серпневої революції 1991 року" – вільну пресу; звів до рівня гумової печатки Кремля Державну думу; знищив верхню палату парламенту й інститут виборних губернаторів; узурпував виборчу систему країни на місцевому та центральному рівнях; призначив на найвищі державні політичні та економічні посади тисячі колишніх офіцерів, співробітників та агентів КДБ. І так захопив владу у країні, як виявилося – безстроково.
Путін повернув старий радянський гімн і старий радянський ТАРС ("Телеграфне агентство Радянського Союзу") й оголосив про те, що вважає розпад СРСР найбільшою геополітичною катастрофою XX століття та особистою трагедією. У 2008 році Росія вперше після падіння радянської влади відкрито використала регулярну армію за своїми кордонами і ввірвалася на територію Грузії.
У 2014 році Росія вдерлася в Україну, анексувала Кримський півострів і розпалила вогнище війни на південному сході сусідньої країни, створивши там дві маріонеткові "народні республіки" ("Донецьку" і "Луганську"). За допомогою серії двосторонніх угод під фактичний кремлівський контроль передали західний кордон Білорусі, який Росія зобов'язалася охороняти від зовнішніх ворогів. Фактична анексія Білорусі відбулася безшумно й непомітно для світової громадськості.
Воєнні дії проти Грузії й України супроводжували небачені раніше за масштабами антигрузинська й антиукраїнська пропагандистські кампанії, що розпалювали націоналістичні почуття в російських громадян. Унаслідок цих кампаній, у яких найактивнішу участь брали контрольовані російським урядом телебачення, преса і (менше) інтернет, велика частина російських обивателів із нейтрально-аполітичної стала військово-профашистською.
Західні демократії, як за радянських часів, знову оголосили очевидним злом і ворогами Росії. Праві націоналістичні сили всередині країни та за її межами стали союзниками і прибічниками Кремля. Їхня публічна, а де необхідно, таємна підтримка російським керівництвом і спецслужбами посилила вплив правих і неонацистських рухів і в Росії, і за її межами, насамперед у Європі (в Італії, Німеччині, Франції).
До звичайних видів озброєнь, які використовують у Молдові (Придністров'я), Грузії, Україні й Білорусі, додалася ще одна потужна зброя: втручання у президентські й парламентські вибори в європейських країнах та США. Виявилося, що це ефектніший і ефективніший спосіб завдання удару по ворогу: поставити свою людину, як у 2000 році в Росії, на важливу посаду глави держави або принаймні сприяти цьому. У деяких країнах це вдалося зробити (Угорщина, Чехія, США), у деяких – ні (Чорногорія, Франція).
Визначилися й чіткі стратегічні завдання Кремля: розпалювання війн у колишніх радянських республіках, що не встигли вступити в НАТО, для запобігання розширенню Північноатлантичного альянсу (цей союз традиційно не приймає до своїх лав країни з неврегульованими територіальними конфліктами); розкол, ослаблення або розпуск НАТО; розвал Європейського союзу; розширення меж Російської Федерації завдяки приєднанню територій сусідів (поки що загалом 268 128 км² із населенням 16,357 млн осіб).
Із 2008 року все було підпорядковане виконанню цих завдань. Фундамент для виконання такої амбітної програми закладало нове покоління дебешників із серпня 1991 року. Каркас нової будівлі було зведено 31 грудня 1999 року, коли легкодухий і постарілий Єльцин добровільно (чи вимушено) пішов у відставку, віддавши Росію з усім її населенням і багатствами у владу ФСБ на чолі з полковником Путіним. Протягом наступних 20 років – історично незначний термін – Путін повернув Росію у стан, коли вона знову, як за радянських часів, почала становити військову загрозу світові.
Путін відкрито погрожує людству – промовами, мультиками та документальними фільмами – термоядерною атакою, щоразу підкреслюючи (чого не робили навіть радянські лідери), що таку війну Росія виграє. Російський лідер створив і активно використовує новий тип війни – гібридний. Ця війна передбачає всі можливі способи завдання шкоди ворогові – від військово-диверсійних операцій до витончених форм підкупу.
Деклароване завдання П'ятого інтернаціоналу – руйнування сформованого після краху радянської імперії статусу-кво, що спирається на дві структури, які стабілізують світ: Європейський союз і НАТО. Нове десятиліття, куди ми увійдемо разом із полковником Путіним, виявиться полем битви, де зійдуться, як уже неодноразово траплялося в історії, сили демократії та фашизму (неофашизму), ударною силою якого стала путінська Росія, що створила в усьому світу власні "п'яті колони", які й не снилися ні Муссоліні, ні Франко.
Пролог
Земан як пропутінський президент у Європі
Наприкінці 2018 року чеська контррозвідка – Управління інформаційної безпеки (BIS – УІБ) – оприлюднила звіт про загрози, із якими зіткнулася країна у 2017 році. У 2017-му низка чеських держструктур, зокрема міністерство закордонних справ, зазнала кібератак. За даними УІБ, за атакою, унаслідок якої хакери дістали доступ до електронної пошти десятків співробітників МЗС Чехії, стояли російські спецслужби.
Були спроби зламу електронної пошти низки співробітників міністерства оборони Чехії. Дипломатичні й розвідувальні структури Росії залучили до спроб узяти під свій контроль низку головних підприємств і компаній Чехії, а також до організації інформаційних кампаній в інтересах Москви.
У Чехії перебував дуже численний для представництва в такій невеликій країні російський дипломатичний персонал. На 2016 рік у російському посольстві у Празі й у консульствах РФ у Карлових Варах і Брно працювали 51 дипломат і 86 адміністративно-технічних працівників. (Чехія має в Росії 20 дипломатів і 45 недипломатичних співробітників). УІБ стверджувало, що значна частина російських дипломатів, які працюють у Чехії, зайняті у розвідувальній діяльності, а тому з погляду безпеки сумніви в контррозвідки викликають усі російські дипломатичні представники "від посла до шофера".
"Російське посольство – це монстр. У них приблизно 120 співробітників. Окрім того, у них офіси в Карлових Варах і Брно. Разом сумарно це приблизно 200 осіб", – розповів чеський журналіст Ондрей Кундра в розмові зі мною у Празі 7 травня 2019 року.
Про те саме писала The New York Times: "Щорічний звіт внутрішньої розвідки за 2015 рік вказує на велику кількість російських дипломатів, акредитованих у посольстві, і це саме собою означає, що багато хто з них працює як співробітники розвідки. Кількість дипломатів російського посольства зазвичай становить від 120 до 140 осіб, порівняно із приблизно 40 працівниками дипломатичної служби США".
Треба також зазначити, що протягом останніх кількох років із Чехії вислали 11 російських шпигунів. За словами Андора Шандора, колишнього глави військової розвідки Чеської Республіки, не тільки вони займалися шпигунством: "Більш ніж половина співробітників російського посольства могла бути пов'язаною зі спецслужбами".
На думку Ондрея Кундри, який займався темою російської підривної діяльності в Чехії, ситуація склалася не відразу: "У 1960-х роках, коли в Чехословаччині виник демократичний рух, Юрій Андропов став головою КДБ, і одним з ухвалених ним рішень було створення резидентури в радянському посольстві у Празі. Це була одна з перших резидентур у регіоні. Вони заслали у Прагу багатьох шпигунів, які тут і залишилися.
Мілош Земан і Володимир Путін. Фото: ЕРА
Резидентура ставала все більшою й більшою, у неї виникло тут багато контактів. Їх влаштовувала країна, оскільки тут було безпечно. Російських шпигунів так багато, що чеська контррозвідка (яка робить гарну роботу) просто не у змозі контролювати ситуацію. Вона занадто нечисленна порівняно з російськими шпигунами, яких дуже багато".
Із 2013 року президентом цієї нафаршированої російськими шпигунами країни є найбільш проросійський політик Європи Мілош Земан. 21 серпня 2018 року, коли Чеська Республіка святкувала 50-річчя розгрому "Празької весни" військами Варшавського договору, потоки співчуття та спогадів текли звідусіль, окрім Празького Граду. Президент Чехії Мілош Земан, один із найголовніших союзників Володимира Путіна, не виступив із промовою і не взяв участі 21 серпня в жодних пам'ятних заходах.
Його прем'єр-міністр Андрей Бабіч також применшив роль росіян в інтервенції 1968 року: "Неважливо, якої національності людина, відповідальна за наказ про вторгнення 1968 року", – сказав він.
Це був другий президентський строк Земана. Його переобрали в січні 2018 року. Під час передвиборчої кампанії, яка передувала його перемозі, він почув про себе багато неприємного стосовно всього того, що стосувалося його політики щодо нинішньої Росії та її президента. Чеський оглядач Якуб Джанда писав:
"Президент Чехії Мілош Земан став найвпливовішим союзником Кремля в Центральній Європі. Він має церемоніальні повноваження як глава держави, але його позиція також дає йому можливість активно підтримувати президента Росії Володимира Путіна. У зовнішній політиці Земан часто виступав урозріз із чеським урядом, який загалом захищає позиції ЄС і НАТО.
Як і багато кремлівських довірених осіб, Земан часто повторює сказане Кремлем, зокрема заперечує присутність організованих російських військ в Україні, стверджує, що Крим є російським, і вимагає, щоб Захід зняв санкції, введені проти Росії. Російська пропаганда зображає його незалежним, сильним антиамериканським лідером, який обожнює Путіна. Якщо взяти до уваги розмір країн, Земан – президент країни з 10-мільйонним населенням – є другим найцитованішим європейським лідером у російському інформаційному просторі після канцлерки Німеччини Ангели Меркель...
Земан систематично підіграє планам Кремля в Чеській Республіці. Місцеві екстремісти і змовники харчуються прокремлівською дезінформацією, яку вони охоче відтворюють, оскільки в них той самий ворог, що й у Москви: ЗМІ та політична позиція головних медіаресурсів. Спільнота дезінформації зазвичай незначна й несуттєва, якщо вона не має підтримки великих політичних діячів, які забезпечують їхню легітимність. Як зазначає чеське Управління інформаційної безпеки, мета Росії полягає у створенні видимості, що "брешуть усі", щоб у такий спосіб послабити волю суспільства до опору. Земан витратив роки на те, щоб узаконити ці засоби дезінформації, давши їм десятки інтерв'ю, у яких він нападає на політичні позиції провідних ЗМІ".
"Між Кремлем і Земаном є зв'язок, і росіяни доклали руку до фінансування масштабної за чеськими мірками передвиборчої кампанії нинішнього президента", – писав 8 січня 2018 року на порталі Hlídací pes журналіст Роберт Брештян.
"Звідки у президента Мілоша Земана гроші на передвиборчі білборди по всій країні, на які в інших кандидатів коштів немає?" – ставив того самого дня запитання у статті на порталі Forum 24 журналіст Павел Шафр, нагадуючи, що, за офіційною версією, кампанію фінансує "Клуб друзів Земана", за яким стоять чеські бізнесмени, пов'язані з Росією. Шафр указував також, що під час свого першого президентського строку Земан докорінно змінив Чеську Республіку, оскільки для нього характерною є автократична манера правління; і ліберальна колись демократична Чеська Республіка наблизилася до політичної системи, яку встановили в Російській Федерації. "Якщо Земан знову переможе на виборах, ця тенденція до путінського стилю правління тільки зміцниться", – застерігав автор.
Один із конкурентів Земана, кандидат у президенти Їржі Драгош, був переконаний, що Кремль дуже зацікавлений у другому строку для нинішнього президента Чехії, відомого своєю симпатією до Росії й оточеного людьми, із нею пов'язаними. До того ж Земан поставив під сумнів необхідність для Чехії залишатися у складі Європейського союзу. Усе це, як сказав Драгош в інтерв'ю 9 січня 2018 року виданню Deník, повністю відповідало російським інтересам. Він був упевнений у тому, що Чехію заполонили російські агенти і співробітники спецслужб, які намагаються вплинути на результат виборів. Підтверджень того, що Росія давно займається такою підривною діяльністю у країнах ЄС, безліч, підкреслював Драгош.
У тому, що російське керівництво хоче бачити на чолі Чехії Земана, був упевнений кандидат у президенти Мірек Тополанек. 9 січня 2018 року в інтерв'ю порталу Aktuálně.cz він заявив, що Земан підлабузнюється до Росії і займається "дипломатичною проституцією". Така політика влаштовує лише чеських бізнесменів, які хотіли б працювати з Росією. Росія — сусід Чехії, і з нею потрібно підтримувати гарні відносини й вести бізнес, але переорієнтувати зовнішню політику Чехії на Росію, як того хоче Земан, не можна. Тополанек підкреслив, що останнім часом Росія поводилася агресивно, тому Чехія має зайняти жорстку позицію, приєднавшись до інших країн ЄС.
"Земан і далі підтримує прокремлівську політику, – писала The New York Times. – Він підтримав російську інтервенцію в Сирії й минулого літа закликав до проведення референдуму Czechxit, аналогічного британському голосуванню за вихід із Європейського союзу".
"Земан – вигідний російський проєкт", – писав 10 січня 2018 року на порталі Bez-cenzury аналітик Роман Маца. Спочатку у проєкт "Мілош Земан на чолі ЧР" було вкладено певні кошти (їх спрямували на першу передвиборчу кампанію). Тепер цей політик став цілком самостійним і дуже вигідним Росії. Росіяни дуже зацікавлені в тому, щоб Земан здобув другий президентський мандат. Адже ніхто інший під час візиту в Росію не став би закликати до скасування антиросійських санкцій, не стверджував би, що Крим російський, що Росія для Чехії в 10 разів важливіша за Францію і вже тим більше не забороняв би говорити під час зустрічей рідною мовою. Тому, вважав Роман Маца, Кремль і був таким зацікавленим у цьому вірному служителі російської пропаганди.
Ішлося про візит Земана до Москви 9 травня 2015 року, в річницю закінчення війни з Німеччиною, коли всі інші глави держав – окрім Земана, прем'єр-міністра Сербії та прем'єр-міністра Ізраїлю – відмовилися прибути на церемонію на знак протесту проти російського вторгнення в Україну. Чеський президент назвав санкції Заходу, накладені на Росію, "нісенітницею" й оскаржив твердження НАТО й західних урядів про те, що російські солдати воюють в Україні. "Я абсолютно впевнений, що санкції є короткостроковими... Я публічно протестував проти санкцій", – сказав Земан Путіну.
"Земан висловлював співчуття Росії від моменту, коли підтримувані Росією повстанці дісталися Донецька та Луганська, щоб розпочати війну... – писало одне з видань. – Земан охрестив ситуацію в Україні як "громадянську війну" і применшив серйозність конфлікту, порівнявши його з "чимось на зразок грипу". Він назвав економічні санкції ЄС проти Росії "неефективними" й "дурними". Земан сказав ці слова гарною російською мовою на острові Родос, де він був, як єдиний глава європейської держави, гостем на заході під назвою "Діалог цивілізацій". Захід цей організував та оплатив Володимир Якунін, начальник "Российских железных дорог", колишній співробітник КДБ і олігарх, занесений у чорний список США після російської анексії Криму. Земан вважає Якуніна одним зі своїх "давніх друзів"... Президент минулого місяця також висловився на підтримку лінії Москви, згідно з якою Україна є осередком неонацистів. Він послався на побачене ним інтернет-відео, на якому 1 січня під час маршу пам'яті націоналіста Степана Бандери люди скандували: "Смерть без пощади полякам, євреям і комуністам". Утім, дещо пізніше чеське посольство в Києві визнало, що не може перевірити слова президента. Відтоді його прессекретар неодноразово відмовлявся розкрити джерело інформації, озвученої президентом".
Мілош Земан неодноразово публічно критикував таємну службу УІБ за те, що вона переоцінює небезпеку російської діяльності в Чехії, стверджуючи водночас, що навіть якби така небезпека була, УІБ не змогла б протистояти їй. "Сподіваюся, я не розкрию жодних державних таємниць, окрім таємниці неспроможності УІБ. За шість років немає жодних ознак того, що хоча б одного російського чи китайського шпигуна було виявлено", – сказав Земан в одному зі своїх виступів на TV Barrandov.
Експерти служби безпеки за лаштунками витлумачили нападки Земана як частину зусиль, спрямованих на усунення незручного йому керівника УІБ Міхала Коуделки. "Згадаю лише, що протягом останніх п'яти років ми запобігли діяльності десятка російських і китайських офіцерів розвідки, й або не надали їм акредитації, або вислали їх по-тихому", – сказав Коуделка у відповідь на критику Земана. "Наприклад, на початку 2018 року... нам вдалося успішно зруйнувати інформаційну мережу однієї з російських спецслужб, що діють у нашій країні, і в такий спосіб повністю припинити її діяльність".
Кульмінацією в операціях чеських сил безпеки проти російської розвідувальної діяльності в Чехії став початок 2018 року, коли було затримано групу російських громадян, куди входили росіяни, які набули раніше чеського громадянства. Чеська влада стежила за ними кілька років, підозрюючи їх у шпигунстві. Група працювала під прикриттям двох приватних компаній у Празі. Припускали, що вони будуть продавати комп'ютерне обладнання та програмне забезпечення звичайним клієнтам, нічим не відрізняючись від сотень таких компаній. Насправді їхніх працівників було залучено ще й до таємної діяльності – хакерських атак. Група хакерів, яка діяла в Чехії, мала працювати з кількома аналогічними осередками, розташованими в інших країнах. Атаки мали здійснювати скоординовано, зокрема проти цілей за кордоном, й у великій кількості місць – для створення труднощів у виявленні.
Завданням чеської поліції було руйнування чеської частини інфраструктури. Після арешту й допиту російським шпигунам наказали покинути країну. Залишилися ті, хто мав чеське громадянство, і з ними поліція продовжувала розбиратися, намагаючись зрозуміти, чи залучали їх до підривної діяльності проти Чеської Республіки в союзі з іноземною державою. Утім, нікого з них не обвинуватили.
Що конкретно робили члени російської розвідувальної мережі в Чехії й на кого було спрямовано роботу цих людей або установ, з'ясувати не вдалося. Але це не єдине, що залишилося незрозумілим у цій історії. До кінця не було зрозуміло, скільком людям довелося покинути Чехію у зв'язку із цим скандалом, а скільки людей залишилося.
"У деяких випадках старі зв'язки можуть бути потужнішими, ніж будь-який сайт, який поширює неправдиву інформацію", – сказав колишній глава чеської розвідки Рандак. Він зазначив, що багато таких зв'язків існує вже більше ніж чотири десятиліття – із часів, коли Радянський Союз контролював Чехословаччину. Російські бізнесмени, журналісти й інші особи мають давні особисті та ділові зв'язки. "Деякі з них, безперечно, працюють на російську розвідку".
"Основне завдання Путіна – розвал Євросоюзу, – говорить Ондрей Кундра. – Вони хочуть використати нас, Чеську Республіку, як країну, через яку вони можуть зруйнувати Європейський союз. Їхня активність виявляється через кампанії дезінформації. Тому ви знайдете тут російські дезінформаційні вебсайти. Про деякі не дуже зрозуміло, хто за ними стоїть. Якимись, безумовно, керує Росія. Їхня головна мета – поширити тут хаос і зірвати наші спроби відбудувати країну після Оксамитової революції. Вони підтримують невеликі популістські екстремістські партії, яких зараз мало, але які можуть почати рости в майбутньому на тлі страху людей перед мігрантами".
Із 1993 року 4764 росіянина набули громадянства Чехії. Окрім того, за даними на 2017 рік, у Чехії проживало ще 38 223 громадянина Російської Федерації. Тож "російське посольство, – як розповідали Ігор Золотарьов та Олексій Келін – засновники групи експатріантів "Русская традиция", – намагалося завербувати членів цієї 40-тисячної спільноти емігрантів як агентів впливу, створивши Координаційну раду російських співвітчизників у Чеській Республіці". Спочатку емігранти вважали, що посольство намагалося з'ясувати, як саме Чехія відійшла від комунізму. "Ця ілюзія розвіялася, коли Путін прийшов до влади і весь інтерес Росії до її громадян за кордоном зосередився на їхній ролі як каналу для реалізації цілей російської зовнішньої політики за кордоном", – резюмували Золотарьов і Келін.
Але, мабуть, ніщо так не підкреслювало беззаперечної підтримки Путіна Земаном, як його залученість у дискусію про походження смертельної речовини "Новачок", якою отруїли у Великобританії колишнього російського офіцера ГРУ Сергія Скрипаля та його дочку Юлію. 4 травня 2018 року Земан заявив в інтерв'ю чеському TV Barrandov, що нервово-паралітичний газ "Новачок" у невеликій кількості виробили й випробували в Чехії, після чого знищили. Земан сказав, що його інформація ґрунтувалася на звіті, підготовленому чеською військовою контррозвідкою (МЗ). Згідно зі звітом, за словами Земана, нервово-паралітичною речовиною, позначеною як A230, виробленою для випробувань у Військовому науково-дослідному інституті у Брно, був саме "Новачок".
І хоча цивільна контррозвідка УІБ наполягала, що цей газ "Новачком" не був, Земан віддав перевагу точці зору, яку озвучило М3: "Є висновок, що "Новачок" виробляли й випробовували тут, щоправда, у невеликій кількості, а потім його знищили. Ми знаємо коли і ми знаємо, де це було... Лицемірно вдавати, що це не так", – підкреслив президент Чехії.
Міністерка оборони Чехії Карла Шлехтова пізніше написала у своєму Twitter, що не буде коментувати слів президента стосовно того, що його інформація про "Новачок" базується на звіті М3, оскільки дані, якими вона володіє, є засекреченими. Вона заявила, що Чеська Республіка займалася тільки питаннями захисту від цих речовин, і якщо їх і випробовували, то відразу ж після цього знищили. "Наразі на території Чехії немає жодного "Новачка". Дещо раніше чеський уряд, зокрема прем'єр-міністра Андрей Бабіш, військові експерти та Інститут із питань ядерної безпеки, також заявили, що "Новачка" ніколи не виробляли в Чехії.
"Ми не дуже розуміємо, звідки він бере інформацію і з ким спілкується. І цього не знають, до речі, люди, які працюють в адміністрації президента, до того ж навіть високопосадовці. Не дуже розуміють, звідки у Земана беруться якісь там ідеї, ті чи інші", – коментував те, що відбувалося, чеський журналіст Ондрей Соукуп у розмові зі мною у Празі 9 травня 2019 року.
"Земан брехав, – повторював за ним Ондрей Кундра. – У нього була інформація, що "Новачка" не виробляють у цій країні. Проте він заявив протилежне. Він брехав. Йому надійшли звіти від УІБ та армійської розвідки. У звіті УІБ було чітко вказано, що "Новачка" не виробляють у Чеській Республіці. У звіті, який йому надала армійська розвідка, було кілька слів, але не про те, що "Новачок" виготовляють у Чеській Республіці, а про те, що "Новачок" у дуже маленьких кількостях для використання з науковою метою – що було правдою – виготовляли. Так вони дещо підіграли Земану, згадавши про це у своєму звіті".
Частина 1
Створення фінансової основи для політичної діяльності Мілоша Земана
Перші спроби повернення радянського боргу Чехії
Земан не був новачком у політиці. Він став прем'єр-міністром (главою уряду) Чехії 17 липня 1998 року й залишався на цій посаді до 15 липня 2002 року. Саме в цей період було закладено фундамент майбутнього співробітництва Земана й російського уряду, із серпня 1999 року очолюваного Володимиром Путіним. Фінансовою базою цієї співпраці стало переоформлення старого радянського боргу Чехословаччини, який виник, коли Чеська Республіка інвестувала гроші у спорудження російських газопроводів, нафтопроводів і нафтопереробних заводів. Частка Чехії в цьому боргу до 2000 року становила $3,6–3,7 млрд. За твердженням цілої низки джерел, під час переоформлення цього боргу "свою частку отримав не тільки чеський [нинішній] президент, але також і інші організатори угоди".
Кремль, очевидно, не поспішав із погашенням боргу, тому що не любив Гавела. Строки платежів було порушено. Реструктуризацію боргів блокували. До 1993 року переговори зайшли у глухий кут, і міністр промисловості й торгівлі Чехії Володимир Длоугі приїхав у Кремль повідомити, що Прага передає питання про російський борг Паризькому клубу кредиторів.
"Приватно" в 1993 році переговори про російський борг спробував розпочати Любомир Соудек – колишній співробітник чехословацької держбезпеки (STB) і колишній співвласник Skoda. Він літав до Москви на переговори і вважав, що договір от-от буде укладено. Але угоди не відбулося.
У 1998 році Іво Свобода, міністр фінансів в уряді Земана в 1998–1999 роках, пропонував зробити посередниками на переговорах про російський борг впливових австрійських та ізраїльських комерсантів (насправді шахраїв) російського походження – Шлома Алона та його сина Барака Алона, чия фірма BCL Trading у 1996–1999 роках уже обікрала чеський Komerční (Комерційний) банк на 8 млрд крон. У березні 2003 року австрійський суд відправив Барака Алона за ґрати на вісім місяців після того, як його заарештувала угорська поліція за шахрайство в угорському Поштовому банку, який через нього збанкрутував.
Алон позичав у банках мільйони на фіктивну торгівлю з фіктивними постачальниками, до того ж підтримував особисті стосунки з вищими державними чиновниками (серед них був, наприклад, Іво Свобода). Із Комерційного банку він почав таємно виводити гроші з 1996 року. Обвинувачення висунули і керівництву Комерційного банку.
У Чехії справу про банківське шахрайство слухали в суді у травні 2005 року, але вже без Барака Алона, чиє судове переслідування в Чехії зупинили й передали в Австрію. Однак після виходу з австрійської в'язниці Алон зник.
У розв'язанні проблеми російського боргу, окрім сім'ї Алон та Іво Свободи, брав участь застрелений у 2006 році хрещений батько чеської мафії Франтішек Мразек. Мразек у 1999 році був членом чеської делегації, яка обговорювала на першій зустрічі у Празі в готелі Bellevue разом із радником Земана Мирославом Шлоуфом, депутатом Чеської соціал-демократичної партії Міхалом Краусом та тодішнім міністром фінансів Росії Михайлом Касьяновим строки та способи погашення радянського боргу.
Разом зі своїм гарним знайомим Шломо Алоном, батьком Барака Алона, Мразек потім організував першу зустріч російських і чеських політиків у Москві з Євгеном Примаковим, який із вересня 1998 року до травня 1999-го обіймав посаду прем'єр-міністра. Але з мертвої точки так нічого й не зрушило. "Я звернувся 1999-го до свого друга Мирослава Шлоуфа, передав йому план [повернення радянського боргу], але потім це якось завалялося", – згадує колишній функціонер Соціалістичного союзу молоді Чехословаччини Войтех Словик, комерційний партнер Ладислава Зеленки у фірмі International Commodities, яка збиралася придбати у чеської держави російський борг із пропозицією, схожою на ту, яку пізніше було реалізовано через іншу фірму-посередника – Falkon Capital.
Земан і угода про повернення боргу
1 червня 2001 року Земан і Касьянов зустрілися в Петербурзі, і Земан погодився із планом перепродати чеський державний борг фірмі Falkon Capital, яку ультимативно запропонувала російська сторона (див. The Moscow Times, 25 січня 2001 року, інтерв'ю з Яном Коваликом).
Публічно чеський уряд повідомив, що Falkon Capital виграла конкурс на перепродаж боргу. Але документів про проведення цього конкурсу, так само як і список учасників конкурсу, так ніколи і не оприлюднили. Земан погодився і з другою російською умовою: що договір буде таємним. 9 жовтня 2001 року Касьянов приїхав до Праги для підписання договору. Із фірмою Falkon Capital договір було підписано за два дні – 11 жовтня. Загалом було підписано чотири таємні договори.
Пункт про таємність договорів у Чехії викликав запитання і здивування. Земан заявив, що російсько-чеські угоди оголосили таємними на прохання російської сторони, але що договір може прочитати кожен депутат, у якого є допуск до таємності. Окрім того, на розсекречення документів не дала згоди фірма Falkon Capital, оскільки документи, мовляв, були комерційною таємницею. Керівник Центрального банку Чехії Іржі Руснок також стверджував, що йдеться про комерційну таємницю. Але, на думку юристів, посилатися на комерційну таємницю у випадку з урядовим договором із Falkon Capital було незаконно, оскільки гроші надходили в державну скарбницю, і спосіб їх отримання не могли – за законом – тримати в таємниці, до того ж уряд міг оголосити щось таємним тільки на підставі указу, причому список таємних угод мали в будь-якому разі публікувати. Чесько-російських угод про борг у цьому списку не згадували.
Цікавість чеської громадськості в цьому питанні треба вважати закономірною. Угода з Falkon Capital мала неординарний вигляд. Якась празька компанія – Falkon Capital, сплачуючи $400 млн у чеську скарбницю, одержувала права стягнути з російської держави $3 млрд. Цю суму планували погашати бартером — завдяки постачанню електроенергії компанією РАТ ЄЕС у треті країни. Як випливало з листа голови правління РАО ЄЕС Анатолія Чубайса міністру фінансів Росії Олексієві Кудріну від 13 вересня 2001 року, Чубайс просив мінфін Росії виплатити для цього Falkon Capital $1,3 млрд і компенсувати РАО ЄЕС суму $1,35 млрд. Проте вже в жовтні схему виплат було змінено.
Мілош Земан і Михайло Касьянов. Фото: ЕРА
9 жовтня 2001 року під час візиту прем'єр-міністра Касьянова в Чехію сторони домовилися про перевідступ $2,5 млрд із загального боргу в сумі $3,6 млрд компанії Falkon Capital із 78-відсотковою знижкою. Інакше кажучи, замість $2,5 млрд Чехія отримувала $550 млн. Росія, зі свого боку, переводила борг у розмірі $2,5 млрд на РАО ЄЕС, і подальші розрахунки за позикою мали проводити між цими двома компаніями – Falkon Capital (трейдером, через яку РАО ЄЕС раніше постачала електроенергію в Європу) та РАО ЄЕС, – а не між двома державами.
Falkon Capital згодом "перевідступила" російський борг у сумі $2,5 млрд РАО ЄЕС, теж зі знижкою, хоча офіційно ні Falkon Capital, ні РАО ЄЕС цієї інформації жодного разу не підтвердили, залишивши громадськість у невіданні про те, хто саме і скільки заробив на цій угоді. Відомо було лише, що Чехія отримала $550–580 млн, а Росія заплатила на цей борг PAO ЄЕС 40 млрд руб. ($1,35 млрд). Відомий російський журналіст Олег Лур'є навіть посилався на вислів Касьянова у вересні 2001 року про те, що Російська Федерація виплатить фірмі Falkon Capital $1,35 млрд, із яких $580 млн отримає Чехія, а $770 млн – фірма Falkon Capital.
Різниця в розмірі $770–800 млн залишилася в чиїхось кишенях: чи то у Falkon Capital, чи то в РАО ЄЕС, чи то в чиїхось іще, причому неодноразово лунали твердження і про те, що фірма Falkon Capital за участь у цій операції жодних грошей від РАО ЄЕС не отримала, і, навпаки, про те, що різниця в розмірі $770–800 млн осіла в офшорному Falkon Capital.
Слід підкреслити, що перепродаж радянського боргу із 78-відсотковою знижкою проводили на тлі того, як Росія щойно виплатила членам так званого Паризького клубу всі радянські борги, без жодних знижок. На думку колишнього директора російської служби "Радіо Свобода" Юхима Фіштейна (висловлену в розмові зі мною у Празі 13 травня 2019 року) Falkon Capital від початку була підставною компанією, обраною для цієї операції тодішнім прем'єр-міністром Чехії Земаном, з одного боку, та російськими зацікавленими особами – з іншого.
Із боку російського уряду повноваження фірми Falkon Capital підтвердив Петро Авен. Але якщо російські особи, залучені до операції, одержали компенсацію у форматі грошей, Земан здобув її у форматі влади: президентство Земана 2013 року якраз і стало компенсацією, виплаченою Земану Росією за списання зі знижкою 78% старого радянського боргу.
Деякі подробиці російсько-чеської угоди потрапили у друк. 23 листопада 2001 року російські "Ведомости" писали:
"У цій схемі брали участь мінфіни Росії та Чехії, а також РАО ЄЕС і Falkon Capital. Компанія Falkon Capital здобула в чеського мінфіну права на вимогу $2,5 млрд, запропонувавши викупити російський борг за $580 млн. Російський мінфін передав свої зобов'язання РАВ, а Falkon Capital погодився списати з цієї суми $1,15 млрд і виставляти вимоги щодо суми $1,35 млрд тільки РАВ, а не бюджету. Після цього чеська фірма бере кредит, щоб виплатити $580 млн бюджету Чехії, а РАВ компенсує витрати Falkon Capital, включно з відсотками за кредитом (решту $770 млн холдинг погашає постачанням енергії для Falkon Capital). Зі свого боку, РАВ до кінця року отримує з федерального бюджету 40 млрд руб. на розшивання боргів холдингу та його "дочок" перед кредиторами – "Газпромом", "Росенергоатомом" і вугільниками. Ці кошти, пройшовши через рахунки РАВ і кредиторів, повертаються до бюджету для погашення нестачі цих компаній".
Дійсно, 10 грудня 2001 року "Сбербанк" і РАО ЄЕС уклали кредитний договір, за яким "Сбербанк" видав РАО ЄЕС на два роки 24 млрд руб. (приблизно $800 млн, або 12,4% від вартості активів РАВ). Член ради директорів РАО Девід Герн після засідання пояснив, що кредит використали на викуп російського боргу номіналом $1,35 млрд у чеської компанії Falkon Capital.
РАВ переказало гроші Falkon Capital за тиждень після отримання кредиту – 17 грудня 2001 року. Скільки з цієї суми отримала Falkon Capital, не зазначали. Наприкінці 2001 року джерела в керівництві РАО ЄЕС повідомили, що Falkon Capital отримала суму, наближену до $550 млн, за які Чехія продала цій фірмі російський борг. Якщо так, то "маржа" Falkon Capital становила $250 млн, а РАО ЄЕС виграло від угоди $550 млн, не отримавши, утім, цих грошей готівкою: просто на цю суму списали борги холдингу та його "дочок" – регіональних енергокомпаній – перед бюджетом та постачальниками: "Газпромом", "Росенергоатомом" і вугільниками.
Чеська і російська преса відтоді писали про цю угоду як про корупційну. Як підозрілу операцію вивчали і спецслужби Чехії (результатів цього розслідування опубліковано не було). Зокрема, було абсолютно не зрозуміло, де фірма Falkon Capital початково отримала 20 млрд крон, за які вона перекупила російський борг.
У Росії ще в лютому 2002 року парламентарії-комуністи доручили Рахунковій палаті РФ перевірити цю угоду щодо "законності й доцільності". Зокрема, їм було незрозуміло, яку роль у чеській операції відіграло некомерційне партнерство "Центр сприяння реформам енергетики" (НП "ЦСРЕ"), засноване двома "дочками" РАО ЄЕС. І головне, було незрозуміло, де осіла різниця між $1,35 млрд і $550 млн, які отримала від ЦСРЕ через Falkon Capital Чеська Республіка, і куди поділися $800 млн.
Отже, російський мінфін перевів на РАО ЄЕС свої зобов'язання щодо погашення боргу Росії перед Чехією у грудні 2001 року. Водночас мінфін узяв на себе зобов'язання відшкодувати РАВ суму врегульованого боргу. У рахунок викупу боргу РАВ випустило векселі номінальною вартістю 40,743 млрд руб. і передало їх компанії Falkon Capital, яка виступила в цій операції як агент Чехії. Потім РАВ кількома траншами погасило векселі, видані Falkon Capital, причому зі значним дисконтом. Платежі здійснювали за посередництва НП "ЦСРЕ". Учасниками НП "ЦСРЕ" були дві 100-відсоткові "дочки" РАО: "Центр оптимізації та розрахунків ЄЕС" і "Юренерго ЄЕС".
Водночас РАВ за погодженням із мінфіном надало безвідсоткові позики своїм найбільшим постачальникам – "Газпрому" і "Росенергоатому", і двом своїм "дочкам" – на суми 14,705 млрд руб. і 26,044 млрд руб. Позики дочірнім компаніям РАВ видали через НП "ЦСРЕ", а потім перевели на РАВ. Завдяки цим коштам "дочки" РАО ліквідували свою заборгованість перед основними постачальниками РАВ. А "Газпром" і "Росенергоатом", зі свого боку, розплатилися з боргами перед бюджетом. Після того, як мінфіну надійшло підтвердження факту погашення російського боргу та сплати боргів постачальників РАВ перед бюджетом, у РАО переказали 40,713 млрд руб.
Угода за участю Falkon Capital була міжурядовою, а отже, її не могли укласти без схвалення прем'єр-міністра Земана. Безпосереднім лобістом угоди в чеському мінфіні називали Зденека Рачача (Zdeněk Rachač), колишнього радника Вацлава Клауса, який на початку 1990-х обіймав посаду міністра фінансів Чехословаччини. Із 1998-го до 2002 року Клаус був головою палати депутатів чеського парламенту, а із 2003-го до 2013 року – президентом Чехії, попередником Земана.
У середині квітня 2002 року тоді ще прем'єр-міністр Земан приїхав у Росію домовлятися про виплату залишку радянського боргу в сумі $1,1 млрд. За угодою між двома країнами, $200 млн мали покрити постачанням російського ядерного палива, а "серед претендентів на решту $900 млн, які російський бюджет мав повернути Чехії", – як писала російська преса, домінували "зброярі та суднобудівники", тим паче, що "Рособоронекспорт" і раніше брав участь у "погашенні російських боргів".
Ось що писали "Финансовые известия" наприкінці 2003 року:
"Заступник міністра фінансів Чехії Ладислав Зелінка пояснив, що заборгованість цього разу викуплять за "суму, яка наближається до вартості 35% російського боргу". Механізм розрахунків між Москвою і Falkon Capital Зелінка коментувати відмовився: "Нам нічого не відомо про це, це внутрішнє російське питання. Якщо захочуть нас сповістити, то скажуть. Якщо ні, то ми, можливо, про це й не дізнаємося". Якщо відносини між Росією і Falkon Capital налагодять, то від боргу Росії у розмірі $3,6 млрд залишиться тільки та частина, яка була закріплена за міністерством оборони".
Відповідальний за продаж російського боргу за лінією чеського мінфіну Ладислав Зелінка, який обіймав із 2000 року посаду заступника міністра фінансів Чехії, у 2005 році пішов у відставку – після того, як викрили махінації із продажем іншого державного боргу – перуанського.
15 квітня 2002 року прибулий до Росії Земан поїхав в Електросталь – дивитися на дочірнє підприємство АТ "ТВЕЛ", що виробляє паливо для ядерних реакторів; 16 квітня в російському Білому домі чеський прем'єр підписав протокол, згідно з яким Росія протягом п'яти років мала доправити чеській АЕС ядерне паливо на суму $200 млн у рахунок російського боргу.
Окрім того, у рахунок боргу тепер передбачали відновити військово-технічне співробітництво (ВТС) із Чехією, якого до того часу не було вже протягом понад 10 років. Після розпаду Організації Варшавського договору в 1991 році Чехія навіть обміняла цілком сучасні Міг-29 на вертольоти. Тепер же, у межах міжурядової угоди про ВТС, підписаної 16 квітня 2002 року, Росія мала доправити Чехії запчастини та здійснити ремонт зброї радянського виробництва на суму $20–30 млн. Чехи планували також купити сім ударних вертольотів Мі-24 на суму $300–400 млн.
Леонід Меламед, перший заступник голови правління РАО ЄЕС, 11 лютого 2002 року дав розлоге інтерв'ю про "розшивання" позики російській газеті "Ведомости", однак багато запитань газети залишив без відповіді:
– Falkon викупила російський борг у чеського мінфіну за $550 млн. За оголошеного Чехією дисконту в розмірі 46% Falkon могла вимагати з РАВ не менше як $1,35 млрд.
– А хто б їм дав? [...] Ми перекупили борг у Falkon за ту ціну, яка робила операцію привабливою.
– Тобто за $800 млн, позичені в "Сбебанка" у грудні 2001 року?
– У грудні ми брали кредити, схожі на названу вами суму, але з чого ви взяли, що платили Falkon саме з них і саме $800 млн?
– Про це заявив не так давно член ради директорів вашої компанії Девід Герн. [...] Пан Герн назвав нам саме цю цифру – $800 млн. Ви хочете сказати, що Falkon отримала менше?
– Я сказав би інакше: вона отримала понад $550 млн. Зовсім безкоштовно компанія навряд чи б погодилася працювати. Але ширяться чутки, що частину маржі Falkon спрямує на фінансування програм чеського уряду. Утім, це вже не наша справа. [...] Кошти, які надсилали у Falkon, як ви розумієте, не мічені. Якщо ви запитаєте, чи отримувало РАВ у першій декаді грудня кредити, порівнянні з $800 млн, я відповім: так. Розголошувати ж параметри угод із кредитними організаціями я не маю права [...].
– Чи справді на першому етапі врегулювання ви сплатили борг активами на $1,35 млрд, а потім викупили їх у Falkon набагато дешевше?
– Борг ми сплатили власними векселями РАО ЄЕС. Тобто депонували їх в одному з російських банків і одразу викупили назад. Папери навіть не перетинали кордонів країни.
Для довідки: 1 липня 2015 року Леоніда Меламеда затримали у його квартирі в Москві слідчі головного слідчого управління Слідчого комітету РФ у межах кримінальної справи про привласнення і розтрату приблизно 300 млн руб. Йому висунули офіційне обвинувачення у привласненні або розтраті (ст. 160 КК РФ). Однією з підстав для дослідчої перевірки, що завершилася порушенням кримінальної справи, були матеріали перевірки Рахункової палати РФ 2013 року. Він перебував під домашнім арештом до 11 травня 2017 року (за іншими відомостями – до 21 лютого 2018 року).
Фірма Falkon Capital
Falkon Capital мала статутний капітал у розмірі 2,5 млн чеських крон (менше ніж $70 тис.) і була заснована 28 листопада 1995 року у Празі кількома вихідцями з колишнього СРСР. У фірмі працювали Пантелеймонов (Паат, Паато, Паата) Мамаладзе (Panteleimon Paatou Mamaladze), Інга Мамаладзе, Важа Кікнавелідзе, громадянин Вірменії Аристарх (Аристакес) Алавердян та ще кілька людей.
Майже в той самий час, за кілька тижнів до реєстрації у Празі, 10 листопада 1995 року, у Швейцарії було зареєстровано фірму Falkone GmbH із капіталом 2 млн швейцарських франків на Паата Мамаладзе і Теймораза Качкачишвілі.
Паат Маламадзе, на спільну думку, був "колишнім офіцером ГРУ" і жив у Чехії з кінця 1980-х. "Висадила його КДБ, і на початку 1990-х він був одним з організаторів приходу перших груп російських бандитів", – повідомив про Мамаладзе один зі співробітників УІБ. Журналіст Ян Ковалик також повідомляв із посиланням на інформацію з відділу з боротьби з організованою злочинністю в Чехії, що Мамаладзе – агент ГРУ, а ще один співвласник Falkon Capital перебуває під слідством спеціального відділу чеської поліції. Цю інформацію опублікувала 25 січня 2001 року газета The Moscow Times.
12 листопада 2001 року сайт earthtimes.org у статті нью-йоркської журналістки Люсі Комісар повідомляв, що "швейцарська фірма-прикриття Torola, яка зареєстрована в Лугано і торгує зброєю, підтримує контакти з якоюсь російською фірмою, а одним із власників фірми Torola (грузинською – "жайворонок") є грузинський продавець зброї і колишній офіцер ГРУ Паата Гурамович Мамаладзе. Як співвласника фірми Torola вказували також ізраїльського громадянина російського походження Зеєва Офера, який був співвласником Falkon Capital, щоправда, на рівні 2001 року. Його адреса збігалася з адресою Паата Мамаладзе.
Falkon Capital намагалася спеціалізуватися саме на стягненні чеських боргів. Її перший досвід виявився невдалим, була спроба отримання чеського боргу в Лівії. У 1989 році лівійський борг намагався отримати громадянин Німеччини Ґеорґ Брожичек. 15 червня 1996 року Брожичека викинули з вікна його швейцарської квартири. За офіційною версією, він "випав із вікна за нез'ясованих обставин".
За рік лівійський борг у розмірі $270 млн спробувала відкупити в чеського уряду фірма Falkon Capital. Борг утворився через те, що полковник Каддафі купив у Чехословаччини в борг за радянських років військову техніку. "Договір на перепродаж боргу фірмі Falkon Capital уже було підготовлено міністром фінансів Чехії Іваном Піліпом. Але у квітні 1998 року комісія міністерства, уповноважена стягнути цей борг, за рекомендацією УІБ відмовилася підписати угоду з Falkon Capital, оскільки обидва представники фірми – Мамаладзе і Кікнавелідзе, – на думку УІБ, були колишніми офіцерами ГРУ з контактами у злочинному світі. У полі зору УІБ вони перебували з 1993 року. Згодом ними зацікавився ще й чеський відділ боротьби з організованою злочинністю.
Після того як Пилип відмовився співпрацювати з "чеською" Falkon Capital через минуле її власників, пов'язаних чи то із ГРУ, чи то з російською мафією, початкові грузинсько-вірменські засновники фірми 7 лютого 1997 року формально вийшли з компанії, і Falkon Capital перереєстрували на "чесько-швейцарську" фірму, продавши 95% акцій швейцарській фірмі Magchim. Проте в керівництві компаній залишилися представники родини Мамаладзе: Пантелеймон, Серго (Sergio Mamaladze) і Давид (1986 року народження).
Із квітня 1998 року підозрювані УІБ співробітники ГРУ вже не фігурували у статутних документах Falkon Capital. Замість них у реєстр організації занесли братів Ганса Петра Мозера (1955 року народження) і Беата Урса Мозера (1958 року народження) зі Швейцарії, яким формально передали 95% Falkon Capital. Принаймні саме так стверджував новий голова ради директорів Falkon Capital Йозеф Чимбор (Симбор), виходець зі Словаччини, колишній керівник словацької нафтової компанії Slovnaft ("Словнафт"), який навчався свого часу Москві в Інституті нафти та газу імені Губкіна. До 1999 року він був членом ради директорів OIL-SL. У 1996 році вбили трьох його партнерів: одного – у Зліні, другого – у Празі, третього – у Відні.
Франтішек Бублан, за радянських часів священник, а після чеської революції 1989 року – міністр внутрішніх справ і керівник розвідки, вважав, що фірмою Falkon Capital керували підставні особи, із якими не можна було зв'язатися, оскільки вказані ними адреси не були дійсними. "Усі міністри мали інформацію з розвідки про те, що фірма фіктивна, – говорив Бублан, – але вони підтримали не тільки продаж [боргу], але й мафіозний спосіб її реалізації".
За вказаною фірмою адресою дійсно застати нікого не вдавалося. Журналісти намагалися. Це була порожня кімната, яку католицький орден домініканців здав в оренду фірмі Falkon Capital. Ченці ордена стверджували, що іноді хтось приходив туди забирати пошту. Вахтер будівлі підказав, що у фірми є канцелярія за пів кілометра від будинку. Але там на дзвінок у двері відчинила жінка, яка повідомила із сильним російським акцентом, що її шеф Чимбор "сьогодні вже не прийде".
Ще більше шокував візит до швейцарського власника фірми. Компанія Magchim мала на околиці містечка Neuhausen орендовану канцелярію у брудній промисловій зоні в бараці з контейнерів і не мала навіть секретарки. За письмовим столом сидів дуже здивований несподіваним візитом Беат Мозер, який відмовився говорити про що-небудь, що має стосунок до російського боргу.
Братів Мозерів та їхньої фірми не знали в регіональній газеті Schafhauser Nachrichten. Зелінка зізнався журналістам (про що писала празька Respekt 29 жовтня 2001 року), що швейцарських власників фірми він ніколи не бачив і завжди зустрічався тільки з Паатом Мамаладзе, який мав право домовлятися від імені Falkon Capital.
Саме цій уявній фірмі за рішенням російського і чеського керівництва доручили "розшивання" радянського боргу, що становив мільярди доларів. 28 грудня "Ведомости" підбили підсумки здійснення операції:
"Учора завершили, мабуть, наймасштабнішу і найзагадковішу угоду року. Тепер зрозуміло, що за празькою компанією Falkon Capital, яка викупила російський борг перед Чехією у розмірі $2,5 млрд за 22% від номіналу, стояв її російський партнер – РАО "ЄЕС Росії". Унаслідок багатоходової комбінації РАВ погасило бюджетну заборгованість у розмірі 40 млрд руб. ($1,35 млрд) усього за $550 млн. Щоправда, уряд у програші не залишився, позбувшись боргу перед Чехією в сумі $2,5 млрд." Водночас "РАО ЄЕС повністю розрахувалася із празькою компанією Falkon Capital, викупивши в неї права вимоги за російським боргом перед Чехією. Зобов'язання РФ за цим боргом теж передали РАТ ЄЕС, а різниця цих сум становила $770 млн. Це чиста вигода енергокомпанії від участі в міжурядовій угоді.
Схему погашення радянського боргу Чехії на суму $2,5 млрд доведено до логічного завершення. Згідно з угодою, підписаною 9 жовтня у Празі, борг Росії було дисконтовано на 46%. На решту суми $1,35 млрд, або 40 млрд руб., мінфін списав учора заборгованість РАО ЄЕС перед бюджетом. Водночас компанія Анатолія Чубайса взяла на себе зобов'язання уряду в сумі $1,35 млрд перед празькою компанією Falkon Capital, викупила радянський борг у червні на тендері чеського мінфіну. РАО ЄЕС заплатило Falkon Capital $550 млн 17 грудня, і вже 19 грудня чеська компанія, переказавши цю суму в бюджет Чехії, стала повноправним власником російського боргу".
Отже, за підрахунками і російської преси, і чеської, виходило, що російська сторона виділила на оплату чеського боргу $1,35 млрд, а чеська сторона отримала чи то $550 млн, чи то $570 млн. І залишалося абсолютно незрозуміло, куди поділася різниця в розмірі $770–800 млн.
Виплата радянського боргу Словаччині
У серпні 2002 року за аналогічною схемою переоформили радянський борг Словаччині на загальну суму $1,112 млрд. Нікому не відома празька компанія Fid Group із капіталом у розмірі 2 млн крон ($64 тис.) без конкурсу стала уповноваженою мінфіну Словаччини для врегулювання частини російського боргу на суму $460 млн, які перевідступила Словаччина Fid Group за 27–31% номіналу, тобто за $135–140 млн.
Чому словацький уряд зупинився саме на Fid Group, залишилося незрозумілим. Усупереч постанові 2000 року (№519) уряду Словаччини тендера не проводили. Fid Group призначили уповноваженою компанією в угоді одноосібним рішенням державного секретаря міністра фінансів Словацької Республіки Владимила Подстранськи. Водночас міністр юстиції Словаччини Ян Черногурський стверджував, що, за його даними, Fid Group "рекомендувала російська сторона".
Сам Черногурський був проти такої схеми деблокації боргу, оскільки, за його відомостями, Fid Group раніше не виконала "зобов'язань за своїми торговельними операціями в Чехії на великі суми". Але в російському "ВЭБ", відмовившись коментувати подробиці угоди, дали зрозуміти, що за празькою Fid Group стоїть Росія: "Без доручення уряду РФ вони на таку операцію погодитися не могли б".
Головою ради директорів Fid Group був 25-річний Деніел Фарнбауер. Головою наглядової ради – Мирослав Чокола; членами наглядової ради – Імріх Фарнбауер і Люсі Фарнбауерова. Акціонеркою була також Хана Фарнбауерова. Інакше кажучи, це був дрібний сімейний бізнес, який не задовольняв прийняті стандарти для установ, що займалися великими міждержавними фінансовими угодами.
Свідчення Владислава Москальова
Свідків корупційних схем на найвищому рівні знайти зазвичай дуже складно: ніхто не хоче зізнаватися в тому, що скоював злочини: брав хабарі, платив "відкати"... Тим паче, що часу минуло багато, й учасники операції 2002 року високо піднялися відтоді бюрократичними сходами. Дехто навіть став президентом. Тому зупинимося на спогадах одного з очевидців того, бізнесмена Владислава Москальова, якого свого часу розшукала для інтерв'ю Анастасія Кириленко. Зараз Москальов живе в Канаді (звідки його відмовилися видавати за запитом Росії), але тоді, у 1999 році, він опинився в Росії в самому центрі подій.
Владислав Москальов у 1990-ті роки був членом тенісного клубу "Великий капелюх", який проводив турніри за участю членів уряду і великих бізнесменів. Організатор цього клубу, банкір Ярослав Калагурський познайомив його із засновником тієї самої чеської компанії Falkon Capital Паатою Мамаладзе. "Зовнішні борги – завжди апетитна тема для підприємців. Дисконти тут можуть бути від 10% до 80%", – пояснював Москальов. Для Мамаладзе це була вже не перша спроба отримати зовнішній борг на користь Чехії. Раніше він безуспішно намагався домогтися виплати Чехії боргу Лівії. "І коли Калагурський розповів, – продовжував Москальов, – що Мамаладзе вів цю тему з боку чеського мінфіну, мене це теж зацікавило".
За словами Москальова, навколо боргу Чехії крутилося безліч підприємців, але пропозиції погасити борг за постачання лісу й нафти було відкинуто. "Із мого боку було запропоновано варіант погашення зовнішньої заборгованості Росії перед Чехією постачанням електроенергії, хоча в Чехії надлишок власної електроенергії. Мій друг Олег Сисуєв, який на той момент щойно пішов з адміністрації президента, організував мені для цього зустріч із міністром фінансів, яким на той момент був Михайло Касьянов... Він попросив заручитися листом РАО ЄЕС про те, що воно "зацікавлене в участі у схемі погашення боргу Чехії постачанням електроенергії".
Касьянов попросив лист "солідніший, на двох сторінках", оскільки він мав згодом фігурувати в листуванні з чеським мінфіном. Однак такого листа отримати не вдалося. Лист був з однією фразою: "РАО ЄЕС Росії зацікавлене брати участь у процесі погашення зовнішнього боргу Російської Федерації перед Чеською Республікою в розмірі $3 млрд". Після цього мінфін Чехії сповістили, що з'явився новий варіант можливого погашення боргу Росії. Наступним кроком мав бути вже контракт між РАО "ЄЕС Росії" та фірмою, яку від імені чеського мінфіну призначили як оператора цього боргу, – Falkon Capital.
Владислав Москальов. Скріншот відео: Олег Б. / YouTube
За словами Москальова, хоча підписував документи Falkon Capital Йозеф Чимбора, реально за ним стояв Паата Мамаладзе. "Коли Мамаладзе зрозумів, що угода може відбутися, він, нарешті, відкрив офіс, якого до цього не було – фірма офісу не мала. Приблизно місяць-два готували контракт, але за цей час Кудрін уже став міністром фінансів, а Касьянов – прем'єр-міністром. На місце Кудріна в РАО ЄЕС прийшов інший заступник Чубайса з фінансів – Анатолій Зелінський. Десь протягом тижня ми обговорювали контракт. Я наполягав на тому, що РАО ЄЕС отримає від мінфіну аванс в розмірі $5 млн. Зелінський доповів Чубайсу, і той йому сказав: "Працюй". Після нашої четвертої або п'ятої зустрічі Зелінський сказав: "Я завтра о 10.00 підпишу", і я подав надію Мамаладзе. Але наступного дня він каже: "Я не підпишу, я боюся". Тут я вдруге сповз по стінці! Я його протягом двох годин умовляв, він мовчки поставив підпис, а потім каже: "Я просто втомився, давайте подивимося, що буде".
Як свідчить Москальов, він передав підписаний контракт Мамаладзе, і наступного дня документ зареєстрували в чеському мінфіні: "Місяців за шість – вісім після всіх погоджень почалися, нарешті, виплати за угодою. За цей час РАО ЄЕС ще всередині себе знайшло оператора цієї угоди, яким виявився "Інтер-РАВ". На момент угоди "Інтер-РАО" займав один кабінет у Морському будинку поблизу Мосміськдуми. Сам Мамаладзе ніколи не приїздив у Росію, але його люди приїздили і спочатку дивувалися, чому такою великою угодою займається така маленька фірма, на що я їм відповідав: "А ви на себе подивіться". Дійсно, на сайті Falkon Capital не було навіть номера телефону або електронної адреси.
Компенсації учасників угоди з "розпилювання" радянського боргу. Початок політичної співпраці осіб, причетних до повернення боргів
Москальова, після того, як він виконав усю первинну роботу, банально "кинули":
"За рік Зелінський звільнився, і на його місце прийшов Леонід Меламед, який підхопив чеську угоду. Меламеду я був не потрібен – на відміну від інших, він сам уже безпосередньо розфасовував гроші у прокладки. У підсумку мене позбулися: винагорода від Мамаладзе була, але, мабуть, із його особистих грошей, кілька разів у ресторан сходити. Це було зовсім не те, про що ми домовлялися, але я й сам розумів ризик, що кинуть, оскільки мого підпису ніде не було. [...] Обурюватися було безглуздо. Сисуєв до того часу не працював в адміністрації президента, був в "Альфа-банку", заступатися за мене було нікому. [...] Зелінський, уже після того, як договір було підписано, раптом телефонує вже за кілька днів і каже: "Славо, потрібні гроші. Це Чубайс просить". Мені стало смішно – про такі речі домовляються на березі. До того ж було зрозуміло, що це якраз для нього особисто, оскільки сума була невеликою – приблизно $150 тис., а авансу від мінфіну за угодою ще не було. Мені довелося пояснювати йому, що РАО ЄЕС як комерційна структура може оформити офіційний договір із третьою фірмою за консалтингові послуги щодо пошуку партнерів із погашення боргу (тобто Falkon Capital). У підсумку з'явилася агентська угода №1-ЧР від 22 липня 1999 року".
У ст. 4 агентської угоди йшлося про те, що "Принципал [РАО ЄЕС] зобов'язаний виплатити агенту [Yucom-Libero] винагороду в розмірі 3% від суми, отриманої від міністерства фінансів РФ у рахунок оплати постачання.
В акті виконаних Yucom-Libero робіт було зазначено, що ті провели перемовини з чеською стороною – міністерством фінансів Чеської Республіки та уповноваженою компанією Falkon Capital – про згоду прийняти постачання електроенергії в рахунок погашення зовнішнього боргу РФ; провели підготовку та участь у підписанні контракту між РАО "ЄЕС Росії" та уповноваженою компанією Falkon Capital, що мало вияв у підписанні зазначеного контракту від 28 липня 1999 року №1017/1755".
За відомостями Москальова, Анатолієві Зелінському дали премію за цим контрактом "тільки одного разу" в розмірі $144 тис. Москальов був упевнений, що Кудрін не образився: "Одного разу я супроводжував Зелінського у Прагу, а потім він уже туди привіз Кудріна. Зелінський мав маленьку частку, Кудрін – велику. Щодо цього в мене вже немає документів, оскільки з цієї угоди мене швидко витіснили, але про це мені розповіли люди з "Інтер-РАВ". Зелінському платили за те, що він познайомив Кудріна з Falkon Capital, Касьянову нічого не заплатили".
Операції з Falkon Capital щодо решти боргу тривали й після відставки Михайла Касьянова з посади прем'єра, "коли лише невелика кількість посадовців ізсередини знала, що таке чеський борг". За словами Москальова, у кінцевому підсумку "загалом $2 млрд щонайменше пішло в заробіток на дисконтах", а на мільярд, що залишився, відбулося постачання електроенергії в Білорусь і Україну: "Мінфін заплатив Falkon Capital $1,15 млрд, і всі знали, що чеська казна отримає тільки $400 млн. Решту $700 млн було вже розподілено між учасниками: у кожного була частка, у Меламеда і Чубайса. За моєю інформацією, яку розповів співробітник Мамаладзе, Чубайс передавав частину грошей від дисконту Земану. Це було не тільки у вигляді безготівкових переказів, але й кешем. Тоді Земана, мабуть, і взяли на гачок".
У липні 2001 року Йозеф Чимбора повідомив у поліцію у Празі, що втратив валізку. Валізку знайшли. У ній було $180 тис. Чимбора так і не зміг пояснити, що це за гроші і чому вони були при ньому. Перед самим Різдвом 2001 року Falkon Capital переказала $570 млн на рахунок празького відділення Deutsche Bank. Переказ конвертували в чеські крони і переказали, зі свого боку, на рахунок Чеського національного банку. Останній внесок у сумі $19 тис. міністерство фінансів Чеської Республіки отримало від Falkon Capital улітку 2012 року".
Путіну доповіли про цю угоду як про корупційну із пропозицією покарати винуватих. Той кивнув на Касьянова. Касьянов власного міністра фінансів Кудріна карати не став. Але, згадував Москальов, "десь у 2005 році на мене вийшов офіцер ФСБ середнього звання. Він хотів компромат на Анатолія Чубайса щодо чеської угоди".
У цьому контексті зовсім інакше сприймається вислів Чубайса щодо статті Вацлава Клауса про Україну. У 2014 році Чубайс опублікував два твіти: "Мій старий товариш Вацлав Клаус – колишній президент Чехії – надіслав мені посилання на свою статтю про Україну"; "Напевно, не у всьому з ним можна погодитися, але ні у зверхності, ні в ангажованості його точно не звинуватиш. Прочитав. Стаття дуже цікава. Читайте!"
У цій "незаангажованій" статті Клаус, серед іншого, стверджував, що "сучасна Україна – сумна спадщина сталінського змішання народів і кордонів", у якої "абсолютно відсутня історична традиція власної державності". Він називав Євромайдан "київським путчем" і пророкував Україні розпад.
У січні 2015 року, невдовзі після анексії Криму і вторгнення Росії у східну Україну, Клаус заявив про те, що в Україні має повторитися "гарний досвід поділу Чехословаччини на Чехію і Словаччину, що Росія не воює в Україні, Україна не відбулася як держава, а Крим завжди був частиною Росії: "Цілком зрозуміло, що Крим не був частиною України, ви це знаєте. Крим завжди належав Росії", – заявив тоді Клаус, після чого його виключили з вашингтонського Інституту Като (Cato Institute).
Анатолій Чубайс і Вацлав Клаус. Фото: theins.ru
Клаус протягом багатьох років був одним із найвідданіших захисників Путіна, відмовляючись звинувачувати Росію у війні 2008 року проти Грузії. Він також порівняв Європейський союз із Радянським Союзом і назвав глобальне потепління "релігією", а не наукою. Російський "Лукойл" узяв участь у публікації його російськомовної книги про глобальне потепління, й автора нагородили медаллю Пушкіна з рук російського президента. Із власником "Лукойл" Вагітом Алекперовим, розповідав мені чеський журналіст Ондрей Соукуп, Клауса пов'язує "дружба".
Земан, зустрівшись із Путіним у Сочі в листопаді 2017 року, заявив, що "Україна не пам'ятає своєї історії", а Чехія має потребу в Росії більше, ніж у ЄС. Він не відкидав можливості проведення референдуму про вихід Чехії з ЄС і НАТО і назвав приєднання Криму до Росії "доконаним фактом" та "відновленням історичної справедливості", порадивши Україні подумати про "фінансову компенсацію або компенсацію у формі постачання нафти або газу".
Земан також вимагав скасувати санкції Євросоюзу проти Росії, запроваджені після вторгнення в Україну, зазначивши, що "однієї чудової миті" із санкціями проти РФ потрібно "закінчувати", оскільки чеські підприємці хочуть налагодити економічні зв'язки зі східним сусідом і просувати свої інтереси в цьому регіоні. "Я говорив із Лавровим, він сказав, що російських солдатів там [в Україні] немає. Немає жодних доказів, що Росія присутня на Донбасі", – заявив Земан у розмові з журналістами.
"Ми щомісяця даємо Земану докладні матеріали", – парирували чеські спецслужби, натякаючи, що не знати про російське вторгнення в Україну Земан не може.
У червні 2017 року Чехія відмовилася приймати мігрантів за квотою європейської організації, спровокувавши цим безліч припущень аж до чуток про вихід країни з ЄС. Бурхливу реакцію у громадськості викликали також слова Земана про те, що в довгостроковій перспективі "Євросоюз стане членом РФ".
Розшивання спочатку чеського, а потім словацького радянських боргів створило до 2002–2003 років цілу групу учасників та секторів, які піднялися на нечуваних для того часу безкоштовних грошах, що з'явилися в обігу. Просунулися службовими сходами всі учасники угоди. Невелика і нікому досі невідома фірма Falkon Capital стала міжнародною і займалася тепер різними великими проєктами, хоча репутацію мала дуже погану, її підозрювали в нечесності, корупції, зв'язках зі злочинними елементами і спецслужбами.
Військово-промисловий комплекс (ВПК) Росії виявився формально залученим до виплати залишків російського боргу, що дало змогу російському ВПК увійти в партнерські відносини з виробниками зброї та боєприпасів колишньої Чехословаччини. Саме в цей час була створена й почала підніматися майбутня Czechoslovak Group (CSG), заснована чеським бізнесменом Ярославом Стрнадом.
Продовження ХХ березня.
