+8 Київ
Що сталося?
У суботу, 9 листопада, після перетину українсько-польського кордону затримали заступника глави української партії УНА-УНСО, ветерана антитерористичної операції на Донбасі Ігоря Мазура (позивний Тополя).
10 листопада він мав брати участь у конференції, присвяченій польсько-українським відносинам "у форматі протистояння з Росією".
"Ми мали обговорювати основні загрози з боку Москви. [11 листопада] ми мали покладати квіти до всіх пам'ятних місцях для поляків, відвідати варшавський цвинтар, де поховані бійці Української галицької армії, які брали участь у боях і врятували Варшаву від Будьонного – так зване "Варшавське чудо". Тобто це мав бути такий правильний формат спілкування в рамках українсько-польських стосунків. Але цього не сталося. Тому що мене затримали", – розповів він в інтерв'ю "Главкому".
В УНА-УНСО зазначали, що українця затримали "на запит Слідчого комітету РФ в Інтерпол про міжнародний розшук... за обвинуваченням в участі в боях на площі Мінутка в Чечні".
Фото: Олександр Басараб / Facebook
В українському бюро Інтерполу пояснили, що Мазура затримали згідно з "циркулярним інформуванням про розшук", а не за червоною карткою. “Це різні речі. Українське бюро Інтерполу не завжди знає про те, що людина в розшуку. Так буває, коли червону картку не опубліковано. У такому разі країна – ініціатор розшуку може самостійно прибирати зі списку країни, які вона вважає потрібними, – і вони не одержать відповідної інформації", – пояснив у коментарі "ГОРДОН" глава українського бюро Василь Неволя.
Віцеспікерка Сейму Польщі Малгожата Госевська, коментуючи справу Мазура, заявила, що "відважний цивільний активіст і герой війни на Донбасі став жертвою дій Росії, яка використовує для помсти міжнародні правові інститути". Вона закликала колег не піддаватися на провокацію.
“Ми не можемо бути акторами в російському сценарії. Польща зробила те, що повинна. Вона затримала людину, яка перебуває в базі даних [Інтерполу]. Але для того, щоб прояснити ситуацію. Ми вже багато чого знаємо. І я вас запевняю, що дорога в Росію не відкрита. Я, зі свого боку, буду допомагати [українцю] і гарантую невинуватість Ігоря Мазура в частині російських обвинувачень", – підсумувала віцеспікерка у Facebook.
Хто такий Ігор Мазур?
Ігор Мазур народився у Хмельницькій області в березні 1973 року. За освітою – історик. У біографії Мазура зазначено, що він став активістом УНА-УНСО в 1992 році, приєднавшись до загону організації під час придністровського конфлікту. Сам Мазур розповідав, що у Придністров'ї воював на боці сепаратистів, оскільки, за його твердженням, "влада" самопроголошеної держави розглядала можливість приєднання до України.
Окрім придністровського конфлікту також брав участь у грузинсько-абхазькій війні 1989–1993 років на боці Грузії. У 1993-му тодішній грузинський глава держави Едуард Шеварднадзе нагородив Мазура орденом Горгасалі III ступеня.
Стоп-кадр із документального фільму Георгія Гонгадзе "Тіні війни" про участь добровольчого корпусу УНСО "Арго" у грузинсько-абхазькій війні. У стрічці кілька разів з'являється Ігор Мазур. Скріншот: bishnevsky / YouTube
"Перша судимість у мене була в 1996 році за розгром з'їзду Партії слов'янської єдності в Харкові. Хлопці з Донбасу, із Харкова, унсовці розігнали цей з'їзд, бо вони були під російськими прапорами... Були представники Жириновського, Баркашова... Вони розповідали, мовляв, Харків – перша столиця [радянської України], і ми чи не новий похід на Київ організуємо за повернення в лоно Москви... Трохи декому повідбивали голови, я когось трошки побив, трошки придушив... У результаті – "хуліганка", відсидів місяць у СІЗО, потім дали рік умовно. Але все одно приємно було бути поруч із шахтарями, які, хоч і погано розмовляли українською, але говорили, що "ми – бандерівці", – розповідав Мазур у 2011 році.
На початку 2000-х брав участь в акціях "Україна без Кучми". 9 березня 2001-го його затримали біля Адміністрації Президента за бійку з міліцією і засудили до трьох років тюрми – його визнали винним в організації масових заворушень.
Пізніше Мазур брав участь у Помаранчевій революції (був одним із керівників охорони наметового містечка) і Революції гідності, під час якої очолював штаб 24-ї сотні самооборони Майдану.
У 2012-му і 2014 роках балотувався у Верховну Раду: спочатку – від УНА, а після Майдану – від "Правого сектору", але до парламенту не пройшов.
Після початку воєнної агресії на Донбасі вирушив на фронт добровольцем, у 2015-му підписав контракт зі Збройними силами України: був командиром роти, заступником начальника штабу розвідувального батальйону в секторі "М" (район Маріуполя). Демобілізувався у 2016 році. Наступного року очолив громадську організацію "Межимор'є", яка виступає за співробітництво країн Балтійсько-Чорноморського регіону (Україна, Польща, Литва, Латвія, Естонія і Грузія).
У 2019 році став позаштатним помічником нардепки від партії "Голос" Соломії Бобровської.
У чому саме його обвинувачують?
В участі в бойових діях на території Чечні на боці повстанців, зокрема в боях за Грозний, які тривали наприкінці 1994-го – на початку 1995 років.
Бої за площу Мінутка, що були частиною операції російських військ зі штурму Грозного, вели в січні – лютому 1995 року. Під час операції загинуло приблизно 1,5 тис. російських військових, приблизно 7 тис. чеченських повстанців й орієнтовно 5,5 тис. мирних жителів.
Як говорив Мазур, його підозрюють у тому, що він убив десятьох і поранив приблизно 30 російських військових. Українець називає обвинувачення "блефом": за його словами, він потрапив у Чечню 17-го чи 18 січня 1995 року, тоді як російське слідство стверджує, що він перебував там із 31 грудня 1994-го.
"Ми приїхали [в Чечню] з Анатолієм Лупиносом, із журналістами і деякими хлопцями 17-го чи 18 січня. Бо раніше було важко приїхати, адже тривали серйозні бої, постійно рухалися великі російські колони і нас усіх могли просто розстріляти десь на обочині. Коли там усе трохи заспокоїлося, ми вже якимись об'їзними дорогами дісталися до Грозного. Чеченці, які нас супроводжували, роздавали гроші на різних російських блокпостах, щоб проїхати. Росіяни – вони ж такі, що навіть якби ми везли зброю і були до зубів озброєні, то за $100 нас би всіх пропустили", – говорив Мазур "Главкому".
За його словами, це та сама справа, у якій обвинуваченим був експрем'єр-міністр України Арсеній Яценюк. У "вбивствах і тортурах" російських військових також підозрюють лідера ВО "Свобода" Олега Тягнибока і його брата Андрія, колишнього активіста УНА-УНСО, лідера "Братства" Дмитра Корчинського, лідера "Правого сектору" Дмитра Яроша та ще кількох українців.
Справу булу відкрито у 2015 році, вона ґрунтується на свідченнях засудженого у РФ уродженця України Олександра Малофєєва. До тюремних строків у цій справі було засуджено українців Миколу Карпюка та Станіслава Клиха (повернулися в Україну у 2019 році в межах обміну утримуваними особами із РФ).
Карпюк заявляв, що Малофєєв ніколи не був у Чечні, відповідно, його свідчення – вигадка.
"Він сам наркоман. На якомусь етапі у нього виникла серйозна ситуація у Криму, його почала переслідувати братва, і він утік до своєї мами в Новосибірськ. Там за вбивство йому дали 23 роки. А у 2009 році до нього приїхали офіцери ФСБ, предметно з ним поспілкувалися. Він вивчив ситуацію, як і в яких місцях "воював", і став головним свідком у Чеченській війні. Цих свідків кілька. Наприклад, по Ногайському джамаату – свій свідок, який ніколи в Чечні не був, як і цей Малофєєв. І по кожній групі, за якою завели кримінальні справи, є такі свідки, подібні до Малофєєва", – говорив Карпюк після звільнення з російського полону.
Мазур дійсно брав участь у боях на площі Мінутка?
Українець це заперечує. "Ніяких бойових дій ми не вели. Ми охороняли іноземних журналістів, щоб вони робили нормальні матеріали", – зазначав він після затримання в Польщі.
На сторінці Мазура у Facebook Віктор Міняйло (у його профілі вказано, що він працював на "Радіо Свобода") опублікував фотографію, з огляду на все, зроблену в Чечні. На фото група озброєних людей спілкується з журналістами. На знімку є і Мазур: він стоїть позаду журналістів. Зброї в руках Мазура не видно.
У 2011 році, виступаючи на фестивалі "Бандерштат" у Луцьку, Мазур так описував свою участь у Чеченській війні:
"У Чечні пересікався з Басаєвим, Гелаєвим, Масхадовим, Яндарбієвим. На той час ми охороняли іноземних журналістів, так як вони не довіряли чеченцям. Справді, не було чого їм довіряти, тому що деякі журналісти зникали...
Коли ми поверталися з Чечні, мали йти через Грузію... За нами пішли дві групи чеченців через перевал, щоб "зустріти" нас і, як кажуть, "вирішити наше питання"... Не тому, що ми були їхніми ворогами, а тому що вони думали, що в нас є якісь трофеї: золото, чи дудаєвські долари, чи ще щось... Але інші чеченці, хлопці з Гудермеса, нас наздогнали, попередили, сховали в кузові машини, завезли на сірчані води і відмивали нас тиждень... Щоб відмити збройове мастило з рук, щоб у тих, кого покусали різні тварини погані, усе позаживало...
Коли ми переходили кордон із Росією, нас роздягали, перевіряли, чи не натерто плече [збройовим] ременем... Дехто з хлопців, на жаль, не зміг [пройти кордон] і зник безслідно під час повернення з Чечні. Москалі не сильно раділи з того, що когось із них захопили... Якби вони знайшли людей, яких зламали, вони б їх посадили перед ящиком, показували б на весь світ, що ось, от бандерівці, найманці й усякі інші казки розказували... Скоріше за все, що хлопці були катовані, кістки були ламані, і потім десь заведені і розстріляні.
Із Басаєвим ситуація звела мене, коли був наліт російської авіації... Ми були в нього на 12-й дільниці у Грозному... у мене в томику Ніцше лежали мої документи. [У паспорті] стояла [печатка про перетин кордону] придністровська, грузинська... [Документи про службу] в Сухумському батальйоні морської піхоти, тому що ми належали до регулярних військових частин грузинської армії. Не отримували ніяких грошей, а отримували харчі, цигарки – хто палив, після поранень хлопці лікувалися у грузинських госпіталях...
Так от, із Шамілем вийшла така розмова:
– Так мы с тобой враги?
– Ну я ніби тут, із тобою разом. А вороги он там, із тієї сторони.
– Но мы же были врагами в Абхазии...
– А де зараз абхази, яким ви тоді допомагали? Покажи мені хоч одного абхаза, який допомагає чеченцям...
– Ну да, ни одного абхаза нет.
– А українці тут є?
– Є.
– А коли у вас когось поранять, де ви рани заліковуєте? У Грузії?
– У Грузії.
– Ну так чия війна була справедливою і хто зараз має покаятися?
Зрозуміло, що він не покаявся. Але потім, коли в 1997 році 20 українських заробітчан потрапили в рабство до Радуєва, генерала армії Дудаєва, жили на баланді і будували йому хороми... Я з народним депутатом Юрком Тимою приїхали, прийшли до Шаміля, він зібрав своїх хлопців на п'яти машинах, ми туди ввірвалися, на ту територію, роззброїли тих радуєвців, забрали наших, і Шаміль виділив ресурси для того, щоб ці люди повернулися в Україну".
Що далі?
10 листопада Мазуру мали обрати запобіжний захід до ухвалення рішення за екстрадиційним запитом Росії. Однак після допиту у прокуратурі Холма затриманого українця віддали на поруки генконсула України в Любліні Василя Павлика.
Протягом 10 днів Москва має надати польському суду обґрунтування екстрадиції, після чого суд має ухвалити рішення: видати Мазура Росії або відпустити. Глава українського бюро Інтерполу Василь Неволя вважає, що польська влада не видасть Мазура.
"Його не заарештували й запобіжного заходу не обрали. Тобто реакція польської сторони – адекватна. Думаю, об'єктивно відреагує й Генеральний секретаріат Інтерполу, й інформацію про розшук Мазура видалять як таку, що не відповідає правилам організації. Після цього поляки можуть узагалі не розглядати цієї справи в суді. Бо для цього зникнуть підстави. Поки що врегульовують технічні моменти, і Мазур залишається в Польщі. Ми і сторона захисту позначили свою позицію. Тепер польська влада має детально вивчити питання: отримати документи від РФ і дати їм оцінку. І є дуже багато ознак того, що Росії, найімовірніше, відмовлять у задоволенні їхнього запиту. Згідно із прогнозом Генсекретаріату Інтерполу, інформацію про розшук Мазура з бази мають видалити. На це їм потрібно від доби до трьох. Максимум – тиждень. Місяцями чекати не доведеться. А ось процедура екстрадиції займе трохи більше часу", – зазначив він.
Сам Мазур прогнозує, що проведе в Польщі приблизно місяць: "Суд відбудеться точно не на цьому тижні. Швидше за все – наступного. Бо в росіян є 10 днів [на подання документів], і я думаю, що вони будуть максимально затягувати час. [...] Скоріш за все, буде не одне судове засідання, а два чи три. Може, росіяни скажуть: дайте ще п'ять додаткових днів, а ми тим часом надамо додаткові докази. Усе це може затягнутися на місяць. Але все рівно, я перебуваю на волі і все це якось переживу. Тільки сумую за рідними".
Фото: Олександр Басараб / Facebook
За словами посла України в Польщі Андрія Дещиці, дата першого судового засідання поки невідома. "Це залежатиме від знайомства зі справою польських правоохоронних органів. Ми будемо робити все можливе, щоб воно відбулося якнайшвидше, щоб цю справу закрити якнайшвидше", – сказав він у коментарі "Радіо Свобода".
***
Увечері 13 листопада заступник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко повідомив у Facebook, що Мазур повернувся в Україну.
"Завдяки чіткій і професійній роботі органів української влади – Офісу президента, дипломатів, народних депутатів, МВС, Національної поліції – Ігор Мазур повернувся в Україну. Це стало можливим у тому числі й тому, що ще ввечері дня затримання українське бюро Інтерполу за дорученням міністра внутрішніх справ Арсена Авакова надіслало пакет документів, які прямо свідчили про зловживання Росією правом на звернення [в Інтерпол]", – написав він.
