+9 Київ
Авторами дослідження є вчений Дайонг Ян та його команда з Тяньцзинського університету.
Китайським ученим вдалося об'єднати дві короткі нитки ДНК зі сперматозоїдів лосося з хімічною речовиною, створеною з олії. Останній компонент є сполучним елементом. Унаслідок такого з'єднання вчені одержують матеріал м'якої консистенції, відомий як гідрогель. Після цього гель розкладають у форми і сушать виморожуванням, це допомагає видалити з пластику зайву вологу.
Після сушіння гідрогелю можна надати різноманітних форм. Учені вже створили шматочки пазла, чашку та пластикову модель ДНК із цього матеріалу, використовуючи процес, який вони називають аквазварюванням, повідомляє Gizmodo. Порівняно з традиційним полістиролом, для виробництва нового біопластику потрібно на 97% менше викидів вуглецю, зазначає Vice.
Для виробництва пластмас на олійній основі потрібно багато тепла та токсичних речовин, а на їхнє руйнування ідуть сотні років. Незважаючи на те, що їх продають як придатні для вторинного перероблювання, більшість пластикових предметів, зрештою, спалюють або викидають на звалища, повідомляє Euronews.
Водночас, щоб переробити новий біопластик, можна додати ферменти, які розщеплюють ДНК, щоб зруйнувати матеріал. Gizmodo зазначає, що якщо ферменти недоступні, просте занурення отриманої зі сперматозоїдів речовини у воду перетворить об'єкт назад на шар гідрогелю.
Дослідники наполягають на тому, що це найекологічніший матеріал серед інших відомих пластиків. Інші біорозкладні види біопластику з водоростей, кукурудзяного крохмалю та тирси залишають за собою невеликий вуглецевий слід протягом свого строку служби порівняно із звичайними пластиками на олійній основі, але для створення цих матеріалів, як і раніше, потрібна енергія, яку забезпечує енергосистема, котра працює на викопному паливі. Тому зараз тривають суперечки про те, чи ці типи біопластику дійсно екологічно безпечні.
