Європейське космічне агентство показало наслідки витоку газу на "Північних потоках"

В ESA заявили, що жодним із газопроводів на момент вибухів газ не транспортували, але в них, як і раніше, був стиснений метан – головний компонент природного газу, що викидався, утворюючи широкий потік бульбашок на поверхні моря.

"Оскільки незрозумілий викид газу поставив серйозне питання про вплив інциденту на довкілля, для визначення характеристик газового витоку в Балтійському морі залучили низку додаткових супутників спостереження Землі з оптичними та радіолокаційними приладами. Хоча метан частково розчиняється у воді, а потім виділяється у вигляді вуглекислого газу, він не токсичний, але є другим найпоширенішим антропогенним парниковим газом у нашій атмосфері, що призводить до зміну клімату", – ідеться у заяві.

Оскільки стиснений газ просочувався через зламану трубу і швидко рухався до поверхні моря, розмір бульбашок газу зростав зі зниженням тиску. За інформацією агентства, досягнувши поверхні, великі газові бульки розірвали поверхню моря над місцем розриву трубопроводу.

В агентстві зазначили, що знімки з високою роздільною здатністю, зроблені оптичними супутниками Pléiades Neo та Planet, засвідчили коливання на глибині від 500 м до 700 м по поверхні моря над газопроводами. Один із розривів стався на південний схід від данського острова Борнгольм. На зображеннях із Sentinel-1 від 24 вересня не видно коливання води, проте супутник ICEYE, який пролетів над цим районом увечері 28 вересня, отримав зображення, що свідчить про бурління поверхні моря над розломом.

Окрім цього, компанія GHGSat доручила своїм супутникам виміряти витік газопроводу "Північний потік – 2" за допомогою угруповання супутників високої роздільної здатності (приблизно 25 м). GHGSat змогла націлитися на область, де сонячне світло найсильніше відбивається від поверхні моря.

30 вересня швидкість викидів, отримана внаслідок першого вимірювання концентрації метану, становила 79 тис. кг на годину, що робить цей витік метану найбільшим із коли-небудь виявлених GHGSat з одного точкового джерела. Цей показник є надзвичайно високим, особливо з огляду на чотири дні після початкового порушення, і це лише одна з чотирьох точок розриву в трубопроводі, зазначили в ESA.