+10 Київ
У 1949 році Мао Цзедун, проїжджаючи в районі Байкалу, заявив, що ця земля є давньою батьківщиною китайського народу, незаконно зайнятою Радянським Союзом. Про це у блозі на "Радио Свобода" розповів російський політолог Андрій Піонтковський.
На думку політолога, пострадянські правителі Росії вже протягом 30 років ідуть на стратегічні поступки китайській владі, що посилює сприйняття Китаєм васального положення Росії.
"Всеросійське пострадянське євразійство було ідеологічно вторинним, було функцією образи на Захід і виконувало для російської "еліти" роль психологічної прокладки на критичні дні її відносин із Заходом. Не до випадкового товариша по чарці, а до небес Заходу звернено екзистенційне російське запитання: "А ти мене поважаєш?" Немає відповіді. Китайці все це прекрасно розуміли і ставилися до російських загравань скептично і з неминучою дозою поблажливого і зарозумілого презирства. Якщо ці блідолиці північні варвари, які свого часу нав'язали Серединній імперії несправедливі договори, чомусь надають таке значення папірчикам про "стратегічне партнерство" і "багатополярність", то заради безперебійних постачань російської сировини і російської зброї можна ці папірці і підписати", – розповів він.
Він підкреслив, що відносини зі США для Китаю набагато важливіші, ніж відносини з Росією. А "конфронтація із Заходом і курс на стратегічне партнерство з Китаєм неминуче вели до маргіналізації Росії і підпорядкування та втрати контролю над Далеким Сходом і Сибіром" – спочатку фактичної, а потім і юридичної.
"Відчайдушно намагаючись зібрати хоч якихось васалів у "близькому закордонні", Росія сама вже перетворюється на ближнє закордоння Китаю. Російська сторона під час діалогу постійно намагається стати навшпиньки і дотягнутися до стилістики пафосних декларацій двох високих договірних сторін, тоді як китайська сторона ввічливо, але послідовно вказує своєму молодшому партнеру на його законне місце... Люди, близькі до російсько-китайських офіційних переговорів, в один голос повторюють останнім часом, що китайці дедалі менше обтяжують себе необхідністю прикидатися і щось зображати. Вони ставляться до російської клептократії та її вождів, які принижуються перед ними, з презирством, і вже не соромляться виявляти це почуття публічно", – підсумував він.
