+9 Київ
Жадан живе в Харкові і займається волонтерством.
"Місто зараз зовсім інакше. Воно таке, напівпорожнє, навіть попри те, що багато хто повернувся. І багато поруйнованих будинків, це відразу впадає в око. Звичайно, це не нагадує той Харків, який був. Але, знаєте, тут така річ. Я дивлюся, чому люди повертаються... Я не буду говорити, що це суто харківський феномен... Але виявилося, що харків'яни дуже люблять своє місто. Це затята й щемка любов. І люди повертаються навіть не тому, що розраховують на довоєнний комфорт, але тому, що їм хочеться бути тут. У своїх будинках, на своїх вулицях. Виявилося, що насправді харків'яни дуже прив'язані до свого міста", – сказав Жадан.
На його думку, це дуже важливий сигнал і свідчення того, що коли війна закінчиться, люди повернуться в місто і допоможуть його відновлювати.
Поет розповів, що коли у травні інтенсивність обстрілів Харкова зменшилася, люди почали масово їхати додому, але наразі ситуація знову неспокійна.
"Ви, очевидно, бачили: спочатку, коли послабилися обстріли, харківський міський голова говорив, що, мабуть, треба повертатися. Зараз він обережніший у своїх висновках. Люди, які перші два місяці пересиділи десь у безпечніших місцях і поверталися сюди, сподівалися побачити, що в Харкові зараз спокійно. Але тут неспокійно. І зрозуміло, що люди знову стоять перед вибором: знову виїжджати чи сидіти тут? І цей вибір насправді дуже важкий", – вважає Жадан.
Він звернув увагу, що, незважаючи на постійні обстріли та небезпеку, харків'яни у приватних бесідах намагаються не вживати слова "війна" і не говорити про неї.
"Знаєте, дивне таке відчуття: люди про війну менше говорять. Себто вона присутня, усі це відчувають, тому що спрацьовує сирена майже щогодини, а якщо ввечері – що пів години, але це слово тут не вживають за замовчуванням. Вона тут присутня, але слова "війна, "обстріли" намагаються зайвий раз не вживати. Люди (це те, що я бачу в магазинах, на вулицях, на зупинках) намагаються говорити про щось приватне і щоденне", – розповів волонтер.
