+11 Київ
"Щороку в цей день ми відзначаємо звільнення України від нацистських окупантів. Ми віддаємо шану українцям, які боролися і перемогли нацизм у роки Другої світової війни. Сьогодні ми робимо це, тримаючи в руках не квіти, а зброю. Сьогодні зберегти пам'ять про подвиги наших предків означає захистити їхні здобутки. Ми згадуємо вигнання нацистів, наближаючи вигнання рашистів", – зазначив він.
Зеленський сказав, що "нове зло настає умить", коли світ не помічає цього.
"Дехто сонний, дехто глибоко спить. Хтось не звертає уваги. Хтось не надає значення. А загалом усі мовчать і думають однаково: мене не торкнеться. Війна десь далеко. Десь у Придністров’ї. Це клопіт молдован. Десь в Абхазії й Осетії. Це клопіт грузинів. Десь у Криму й на Донбасі. Це клопіт українців. Нас омине. По нас не прилетить. По нас не прийдуть. На жаль, як наслідок, це стає клопотом усіх", – наголосив він.
Нацизм став прикладом і повернувся "у новій масці, з новими гаслами", але з тією самою метою, продовжив Зеленський.
"Замінувати ДніпроГЕС чи захопити Запорізьку АЕС. Скидати бомби попри червоний хрест чи напис "діти". Красти зерно за "Хунгерпланом" чи створювати загрозу голоду всій планеті. Викрадати й вивозити людей. Викрадати й вивозити дітей. Форма зла стала іншою, але суть залишилася незмінною. Зло завжди починає [...] і діє однаково. Але рано чи пізно про воєнні злочини стає відомо. Реакція світу стає болючою. Політика умиротворення стає жорсткою протидією. Становище зла стає цугцвангом. Тож зло завжди закінчує однаково. Окупант стає капітулянтом. Загарбник – утікачем. Воєнні злочинці стають підсудними, агресія – вироком. Руйнування стають репараціями. Ворожа техніка стає музейними експонатами. Подвиги дідусів стають перемогами онуків", – резюмував він.
