+5 Київ
"Усі втомилися фізично. Але я не бачила, щоб хтось падав духом, впадав у депресію. У нас у батальйоні практично всі люди, котрі воювали, добровольці, і навіть люди з інвалідністю всіма правдами і неправдами повернулися у стрій. Звісно, буває непросто. Перші пів року сон був по дві чи дві з половиною години, не завжди є можливість поїсти, прийняти душ, навіть нормально сходити в туалет. Про гарячу воду вже ніхто не думає", – поділилася Алмазова.
Вона зазначила, що особливо важливо дбати про власну безпеку і дотримуватися встановлених правил.
"Ми, як то кажуть, – підвальні люди. Адже якщо немає потреби, ми перебуваємо в підвалі. Назовні ніхто не виходить – це небезпечно. Це досвід восьми років війни. Уже за цей час і в бліндажах пожила, в окопах, підвалах, зруйнованих будинках. Адаптувалася. Набагато легше, коли знаєш, як поводитися. Правило таке у нашого командира, він усім новеньким каже: "Є можливість – спи, є можливість – їж". Тому що ніхто не знає, що буде далі. Сон на війні на вагу золота. Але і до цього звикаєш, за будь-якої нагоди намагаєшся поспати", – розповіла співрозмовниця.
Заступниця командира 518-го батальйону Алмазова: Син просився до мене в підрозділ, але я категорично проти – моя увага змістилася б у бік його безпеки. Повний текст інтерв'ю
