+11 Київ
"22 лютого ми поїхали в Бердянськ, а в Київ 24-го приїхали. Я тоді чергувала, була моя зміна. В інтернеті я прочитала, що почалася війна. Злякалася, що під обстріл попадемо, переживала за життя, – розповідає Базелюк. – Ця довга зміна тривала аж до 3 квітня".
Увесь цей час бригада провела у поїзді, їздила країною та евакуювала людей. Часто доводилося впускати людей із дітьми у свої купе, а самим чергувати у тамбурі.
Найнебезпечніше було, коли поїзд потрапив під обстріл під Києвом.
"Ми їхали з Ужгорода й уже перед Києвом, перед Тарасівкою зупиняємося і чуємо вибухи. Машиніст передав, що там іде бій та обстріл. Начальник поїзда прийшов і сказав усім лягати на підлогу і чекати, поки це закінчиться. Потім нас відтягли назад у бік Фастова", – згадує провідниця.
Базелюк розповідає, що під час евакуації людей із Харкова вони заходили у вагон під час вибухів, які було чути на вокзалі.
"Вагони трусяться, ми стоїмо, і люди заходять у вагони під вибухи. Страх в очах... Люди тікали від війни. Тоді було дуже тяжко. Зараз такого немає, ми їздимо на нашому поїзді, усе в нас поки спокійно. Я мрію, щоб закінчилася війна", – каже провідниця.
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
