+10 Київ
The Washington Post поговорила з понад 35 джерелами, серед яких – офіцери української армії, київські чиновники й офіційні особи зі США та ЄС, щоб описати, як саме ЗСУ вдалося відвоювати Харківську область і Херсон.
На ранніх етапах війни Росія перетворила Ізюм на військовий опорний пункт. За словами Сирського, Росія зосередила в Ізюмі та прилеглих містах 24 батальйонні тактичні групи – приблизно 18 тис. осіб, а також запаси зброї й боєприпасів. До серпня кількість батальйонів в Ізюмі скоротилася щонайменше вдвічі, оскільки Росія перекидала своїх найдосвідченіших бійців до Херсона. Як розповів Сирський газеті, в історії воєн було багато випадків, коли удар по відволікальному напрямку, тобто по другорядному напрямку, перетворювався на головний напрямок. Він заявив: "Перспективи були всі, тому що... противник зовсім не очікував, що ми атакуватимемо саме в тому місці, де ми завдали головного удару".
Сирський планував контрнаступ, головну роль у якому мала відіграти швидкість маневру. Він заявив: "Усе залежало від першого дня – як далеко ми зможемо прорватися". Швидкість була необхідна, оскільки велику кількість українських військ могло бути відрізано в тилу ворога, ідеться в матеріалі. Підготовку до контрнаступу проводили в суворій таємності, але в Росії зрозуміли, що ЗСУ щось планують. На думку Сирського, через бюрократію інформація або не дійшла досить високо по ієрархії командування, або на неї не звернули уваги, тому дій у відповідь не було.
У середині серпня Сирський був упевнений, що план спрацює, але йому потрібно було "продати" його президенту України Володимирові Зеленському, ідеться в матеріалі. Він описав місію як "шанс звільнити велику ділянку території з мінімальними ресурсами і втратами" і дістав "зелене світло" від президента.
Україна перемістила деякі з найцінніших західних систем озброєнь із гарячіших точок на східному фронті. За словами командирів, кожну атакувальну бригаду озброїли не менше як вісьмома гаубицями M777, описує The Washington Post. Також залучили додаткові дрони, щоб бригади могли точно визначати цілі й використовувати менше боєприпасів.
6 вересня ЗСУ почали масований артилерійський обстріл російських позицій. Газета поспілкувалася із військовослужбовцем на ім'я Олег. Він розповів, що його рота чисельністю приблизно 100 осіб, яка входила до складу 25-ї десантно-штурмової бригади, розпочала наступ невеликими колонами по три БМП у кожній. Олег розповів, що вони прорвали лінію фронту, і ворог почав панікувати. Першого дня рота пройшла 17 км і досягла села Волохів Яр. За планом, на сьомий день вони мали зайняти позицію на північ від Ізюма. Але за день до цього Олегові повідомили, що російські частини тікають, тому він і його рота можуть увійти в місто.
Коли рота Олега ввійшла в центральну частину Ізюма, дійшовши туди без втрат, війська були "ошелешені" тим, що на них чекало: танки в робочому стані, готові до руху, кинуті артилерійські гармати, готові до стрільби, паливні цистерни, "забиті під зав'язку", пише The Washington Post.
За словами Сирського, він очікував, що вдасться виконати всі завдання операції, але "такого каскадного колапсу" він не очікував.
1 жовтня українські військові ввійшли в Лиман.
У липні ЗСУ планували масштабний контрнаступ на півдні країни, до якого входив прорив до узбережжя Азовського моря в Запорізькій області, який розсік би російські сили на півдні й на сході України. Але британський та американські аналітики порадили планувати вужчу кампанію, зосередивши увагу на місті Херсон.
Командувати херсонською операцією призначили бригадного генерала Олександра Тарнавського, який був заступником Сирського під час контрнаступу в Харківській області. Тарнавський використав прийом, уже випробуваний у Харківській області, – обрав неочевидне місце для атаки, ідеться в матеріалі. Таким місцем стала ділянка степу на північний захід від Херсона. За нього відповідав полковник Вадим Сухаревський, командувач 59-ї мотострілецької бригади. У ніч проти 9 листопада його бригада наблизилася до села Зелений Гай. ЗСУ почали бити по переправах на Дніпрі. Але росіяни на той час уже розпочали відступ. Тиск українських військових змусив піти російську армію, але переслідувати й розбити їх українській армії не вдалося, резюмувала The Washington Post.
