+13 Київ
"Те, що ми поламали повністю театр їхніх бойових дій, було зрозуміло ще в перший тиждень мого перебування в Миколаєві. Перевага десь переходить із того боку на наш і від нашого до них – це все залежить точково від ділянок, де тривають бої. Так, нам важко, але ініціатива поки що в наших руках", – наголосив Марченко.
Він розповів, що після прибуття до Миколаєва 25 лютого побачив, що серед населення панують панічні настрої, а між органами влади та силовими структурами немає взаємодії.
"25-го числа тут не було жодного окопу, жодного блокпоста і жодного патруля. Перші дві ночі я їздив містом, по мені стріляли кілька разів. Я зупиняв, говорив: "Чекай, навіщо ти стріляєш, хто тебе поставив?" Я зрозумів, що основна проблема в тому, що немає комунікації", – наголосив генерал-майор.
За його словами, він не дозволив евакуюватися низці представників влади та силових структур, які хотіли покинути Миколаїв. Зокрема, із цією метою на ніч у місті розводили мости.
"Мости розводили і для того, щоб не могли виїхати і не могли заїхати. Чесно кажучи, мені вісім разів давали команду підірвати Варварівський міст. Це я самостійно себе завів би в котел. Я пояснив, мене почули, що міст можна не підривати, а просто розвести. І відновити його буде не так вже й просто, якщо росіяни зайдуть у Миколаїв", – пояснив Марченко.
Він наголосив, що окупанти хотіли взяти Миколаїв "змором".
"Нас брали за планом Маріуполя: оточити, витіснити всі [українські] війська в центр міста, на якийсь об'єкт, припустимо, завод імені 61 комунара (Миколаївський суднобудівельний завод. – "ГОРДОН"), обрізати світло, воду і морити нас, поки ми не почнемо божеволіти, поки не закінчаться боєприпаси, їжа, вода", – резюмував генерал-майор.
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
