+10 Київ
Макаренко живе в одному із селищ під Ірпенем, у перші дні лютого цей район опинився у так званій сірій зоні.
"Що таке сіра зона? Це територія, з якої одні війська відходять, інші ще не прийшли... Наші війська відійшли, а рашисти стояли навколо. Тепер я вже точно знаю: на півночі від мого будинку вони стяли за 2 км, а на північному заході – за 1,4 км. Я поміряв по спідометрі. Там їхній блокпост був, де було вбито трьох цивільних – звичайні мужики. Це ми вже потім усе довідалися. А тоді, ще не розуміючи всієї цієї ситуації... я, моя сім'я вирішили, що ми нікуди не йдемо. Ми вирішили, що залишаємось і будемо захищати свій будинок. Наголошую: ми ще не знали, з якою гидотою маємо справу. Я як військова людина вважав, що це буде чесна війна. Я навіть не припускав (напевно, як і багато нормальних людей), що будуть такі звірства стосовно цивільних людей", – сказав колишній посадовець.
Він розповів, що сіру зону, у якій вони були приблизно місяць, постійно обстрілювали.
"Сіра зона – це до тебе прилітає, вибачте, і від своїх, але здебільшого прилітало від тих негідників. Били безприцільно. У селищі згоріло багато будинків, на жаль. Наш будинок теж пошкоджений, але, дякувати богу, не так сильно. Одна з мін ударила в димар мого сусіда, його дах від мого даху за 5 м, і розколовся. 82-й калібр. Якби вона вибухнула, згорів би його будинок і не факт, що зберігся б мій. Три міни впали за 30 м від мене, осколками посікло... Зараз, після часу, навіть у дива починаєш якісь вірити. Ми дуже хотіли зберегти свій будинок, тому він і зберігся", – вважає Макаренко.
Разом із чоловіками, які залишалися в селищі, він організував територіальну оборону. Але коли стало зрозуміло, що окупанти вже дуже близько, вони вирішили евакуюватися.
"Ми пробули на цій території до 20 березня. Коли довкола вже все горіло, реально горіло, я відчував, що 15–20 хвилин – і вони зайдуть. Ми вирішили йти. Створили колону і вийшли", – розповів Макаренко.
