+17 Київ
"[Що найскладніше на фронті?] Бачити, як гинуть наші хлопці, бачити, як руйнуються українські села і міста. Те, що десятиліттями люди будували, люди сподівалися, планували – і зараз усе це знищує Російська Федерація. Це досить погано, але водночас у мене в очах все зростає, планується, як буде по-новому. Тепер основне завдання – це повернути наших людей і повернути їх до нормального життя. Складно спостерігати, коли у XXI столітті, у 22-му році, коли настає темрява, під вечір, навіть з літа починалося, – у передмісті Миколаєва чи в області поблизу Миколаєва люди збирають якісь пакунки і з маленькими дітьми, там, старі, молоді, маленькі йдуть ночувати в посадку, лісок уздовж дороги, бо вночі їхні будинки обстрілюють. От просто ти йдеш: як у фільмах, у Другу світову війну в посадках живуть люди. Хтось намет натягнув собі, хтось просто неба, хтось багаття розпалив", – розповів Костенко.
Він наголосив, що йдеться про сотні людей.
"А зранку вони усі повертаються. Хтось знаходить свій будинок. А позавчора ми були – люди не знайшли, бо прилетіли три С-300 і просто розбили їхні будинки. І це все у ХХІ столітті. Це те, що приніс нам "русский мир". На це дуже страшно дивитись. Наче дивишся фільми про Другу світову війну, коли люди тікали від фашистів. Зараз відбувається те саме, – додав Костенко. – Через це з кожним днем хочеться битися ще більше і реально карати тих, хто спричинив це".
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
