+13 Київ
"Якби не було такого спротиву і росіяни не зрозуміли б, що Київ їм не по зубах, тоді сценарій розвитку подій був би зовсім іншим. Це дякуючи тим людям, які його захищали. Було багато людей фізично не сильних, але які показали себе як люди зі сталевим стрижнем. Я виїжджав контролювати, і був один пункт видачі зброї. Це був другий чи третій день війни. Ніч, вітер, сніг. І майже кілометрова черга. Люди стояли в черзі за зброєю, щоб зустрічати ворога. Респект кожному з них", – сказав Кличко.
Він зазначив, що багато захисників Києва навіть не вважають себе героями, бо вони просто вчинили так, як вважали за потрібне і правильне в цей момент.
"Страшно мені ніколи не було. Але напруження було, тому що ніхто не був підготовлений до такого розвитку подій. Насправді ми вже з коліс розраховували різні сценарії. Якщо інтервенція буде вже проходити в Києві, що і як ми повинні захищати. Робили блокпости, захисні споруди й уже готувалися до вуличних боїв. Але найтяжчий момент був емоційно, коли приїхали на вокзал. Він був заповнений людьми, які виїжджали. Ми підійшли до дитячого куточка, там був хлопчик десь шість-сім років. Він плакав: "Де тато, де мама?" Я до нього підійшов зі словами: "Усе буде добре, не хвилюйся, ти молодець, тримаємось і так далі". Хотів підняти йому настрій. А одна жінка підійшла й каже: "Цей хлопчик ще не знає, що батьків у нього вже немає". Емоційно дуже тяжко було", – зізнався Кличко.
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
