+10 Київ
"22 лютого я зі своєю бригадою виїхав потягом "Київ – Бердянськ". Ми підозрювали, що щось може статися, але по-людськи не вірили, що це буде", – сказав він.
Як розповів Костін, о 5.00 24 лютого, коли поїзд підходив до Києва, йому зателефонувала дружина і розповіла, що почалася війна. Незабаром почалася евакуація мирного населення.
"Перший прийом пасажирів шокував. У купейному вагоні на 36 місць їхало по 120–140 осіб, а у плацкартному на 54 посадкові місця було 200–220 осіб. Трохи людей похилого віку, а решта – мами й діти. Потяг складався із 20 вагонів. Співробітники віддали свої купе пасажирам, ночували у тамбурах. В одному поїзді вивозили 3,5 тис. осіб, хоча у мирний час – 600.
"Вийшли ми на роботу 22 лютого і змінилися 23 березня. Рівно 31 день були в дорозі. Перевезли до 40 тис. пасажирів", – розповів Костін.
Найдовший склад поїзда, у якому було 24 вагони, прямував до Хелма (Польща). За спогадами Костіна, поляки самі висаджували пасажирів, проводжали на вокзал, годували, пояснювали подальший шлях. Допомагало, як зазначив начальник поїзда, і місцеве населення.
"Небезпечно було завжди. Із першого ж рейсу ми опускали штори, вимикали світло, заклеювали вікна чорними мішками для сміття. Найстрашніше було у П'ятихатках. Машиніст мені передає: "Усе вимкнути, загроза нальоту". Ми стоїмо, а здалеку видно, як летять "Гради", – розповів він.
Костін поділився спогадами про двох братів п'яти та семи років, які самі їхали поїздом, без батьків. Виявилося, що мати дітей ще до війни поїхала до Львова, а синів залишила братові. Оскільки до поїзда чоловіків тоді не брали, він відправив дітей самих. Як зазначив Костін, мама у Львові зустріла своїх дітей і була дуже вдячна залізничникам.
Наразі Костін працює на рейсі "Київ – Хелм". Начальник поїзда зауважив, що якщо раніше сльози лилися, коли відбувалася евакуація, то тепер – коли з-за кордону повертаються мами з дітьми, а на пероні їх зустрічають батьки.
Війна Росії проти України. Головне (оновлюють)
