+18 Київ
Сім'я жила в селі Степове, його почали обстрілювати 2 березня. Маму Сашка Карину відвезли до пологового будинку в інше село на початку війни, хлопчик із татом та іншими членами родини залишався у своєму селі, але 4 березня в їхній будинок влучив снаряд. Під обстрілами в напівзруйнованому будинку 11 людей із сім'ї Мероненка шукали способи евакуювати дітей. Ні продуктів, ні ліків у Степовому після окупації не було. Сестра Карини жила в селі Підгірне, його теж окупували, але там було спокійніше. Сашка перевезли туди, він прожив без батьків півтора місяця.
"Погано жили, сильно стріляли. Тітка залишала дитину бабусі, а сама ходила на кухню розвалену готувати", – розповів Сашко.
У Підгірному невдовзі теж почалися обстріли, а у квітні ЗСУ звільнили Степове. Водночас військові попередили, що всім треба виїхати, бо село опинилося на лінії фронту. Забрати з Підгірного дітей сім'я не могла, бо воно все ще перебувала в окупації. Сашко залишався там, тоді як його родичі перебралися до Запоріжжя. Карина почала дізнаватися, як можна евакуювати сина, організувати це допомогли волонтери.
"Я взяв речі, документи. Булочку взяв, цукерки, які мамі привіз і всій родині", – поділився хлопчик.
Він їхав через блокпости, переходив пішки із села в село, увесь цей час Карина не мала зв'язку із сином. Сашко зміг дістатися сім'ї, зараз волонетри влаштували їх жити в аптеці. Дитина розповідає, що літаки в Запоріжжі не літають, тільки ракети, працює ППО. Тепер він дбає про маленьку сестру й хоче повернутися додому.
Повну історію Сашка можна прочитати за посиланням.
