+3 Київ
Мама Андрія хворіла. Першого дня війни вона сказала: "Це кінець". Із кожним вибухом жінці ставало все гірше, і незабаром вона пішла з життя... Сестра забрала маму з Маріуполя, вона не хотіла ховати її у дворі, як робили інші жителі. Певний час вона не казала братові, що мами вже немає, бо хвилювалася, що він намагатиметься приїхати в Маріуполь.
"Напевно, тому я ще не до кінця усвідомлюю, що мами не стало, тому що я не бачив могили. Коли побачу, напевно, тоді зрозумію, що мами немає", – зізнається Андрій.
Ведучий просив знайомих сходити в район, де проживали його близькі. Йому повідомляли, що бачили сестру, вона готувала їжу у дворі. Квартира, у якій народився Андрій, згоріла в перші дні після влучання снаряда. Він розповів, що деякі люди, виїхавши із Маріуполя, не могли розмовляти від шоку.
"Це моє рідне місто. Це пекельний біль. Я в житті стільки не плакав, скільки за ці дні війни. Не тільки за особистою раною, за мамою, а й за містом – я дуже його люблю. І дуже чекаю того дня, коли всі ми поїдемо додому", – розповів ведучий.
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова – це найбільший у світі архів історій мирних жителів України, які постраждали від війни. Архів музею вже нараховує понад 20 тис. історій.
Розповісти свою історію можна так:
- написати її на своїй Facebook-сторінці з хештегами #Голоса_Мирных #расскажите_свою_историю та запросити друзів і рідних приєднатися;
- відвідати портал музею та натиснути "Розповісти історію";
- зателефонувати на безплатну гарячу лінію 0 (800) 509 00.
