+11 Київ
"Мене не було поруч, я була за кордоном і ніколи собі цього не пробачу. Ти казав: "Ніколи не розповідай, що я комусь допомагав". Вибач, я все ж розповім – про всі ці численні збори для поранених, про організацію автобусів із їжею на фронт, про бабу Катю на два поверхи нижче, якій ти купував їжу, бо вона самотня і ще годує котів у під'їзді. Дев'ять останніх років ти жив тим, що допомагав тим, хто цього потребував", – написала Солодовнікова.
За її словами, Скоропадський довго лікувався, проходив терапію, але "знав, що згасав".
"Ти радів, що можеш бути корисним на інформаційному фронті, хоча, незважаючи на свою хворобу, рвався на реальний фронт", – додала вона.
Солодовнікова зазначила, що прощання відбудеться "найближчим часом за православним обрядом", місце вона повідомить пізніше.
Селик зазначив, що уродженець Москви, випускник МДУ Скоропадський свідомо вивчив українську, "коли це ще не було в тренді", і лише минулого року "нарешті здійснив мрію – став громадянином України по паспорту, а не тільки душею”.
"Скільки спільних акцій за спиною. Ти ж фактично був літописцем протестного вуличного руху Києва, працюючи кореспондентом у "Коммерсантъ-Украина"... І здавалося, все тільки починалося. Ти одружився, очолив журнал, розочолив журнал. І тут... Ти так і не дочекався здійснити найжаданішу мрію останніх років – відпочити в теплому (а може, й осінньому) Симеїзі, дорогою заїхавши в Орджо і рідний тобі Севас. У твоєму особистому раю ти туди точно повернешся", – написав Селик.
