+11 Київ
"Ні, не працював токарем. Практику проходив на заводі. Прийшов на завод: "О-хо-хо! Я тут ніколи не з'явлюся". Ну, звісно, не сподобалося. Там нічого не може сподобатися творчій душі, як у мене. Тобто я танцював без зупинки, я приносив майстру, тобто мастачці шоколадку – вона мене відпускала в лаборантську… І крутився на голові. Усі знали, що я займаюся культурою. І коли були конкурси мистецької самодіяльності, ми посідали перші місця. Три курси", – зазначив музикант.
Він також пояснив, що дала йому токарна справа.
"Машину я відчуваю добре. Я керую машиною, відчуваю, як прилади всі працюють, як працює двигун. Дуже небезпечна історія", – сказав Бардаш.
Гордон запитав його, чи добре платили на заводі.
"Я ж кажу, як платили на заводі. От у мене батько пропрацював… Він був бригадиром. Він отримував, здається, на 40 грн більше за всіх інших. Він був електриком, ремонтником. Тобто, можливо, якісь зварювальники заробляли трохи більше. Шахтарі ще... Взагалі до трудового класу, як до худоби, ставляться і завжди ставилися. Не пам'ятаю я нічого доброго", – заявив музикант.
Бардаш: Із дитбудинку мене брали прийомні батьки, а потім віддавали назад. Читайте повну версію інтерв'ю
