+6 Київ
"Учора був останній день, коли переможець торгів із приватизації заводу "Електронмаш" мав підписати договір і внести оплату. Проте інвестор не з'явився, чим зірвав конкурс. 20 грудня має відбутися аукціон із продажу ОГХК, однак, судячи з настрою інвесторів, у цього кейсу теж не надто багато шансів на успіх. Поки що єдиним великим успіхом "Великої приватизації" цього року залишається "Більшовик". Отже, судячи з інформації "ProZorrо.Продажі", покупець не підписав угоди. Отже, конкурс не відбувся, гроші у скарбницю не надійшли, а на багатостраждальний "Електронмаш" очікує нове коло приватизаційного процесу. Тепер із нетерпінням чекаємо на 20 грудня, коли продаватимуть не менш багатостраждальну Об'єднану гірничо-хімічну компанію (ОГХК)", – написав експерт.
Він зазначив, що аукціон переносили вже двічі, і особливих сподівань на те, що він відбудеться і буде успішним, поки що немає.
"На конкурс у серпні подавали щонайбільше троє претендентів, двоє з яких мали проблеми з документами. А наступного разу, у жовтні, з'явився лише один охочий придбати компанію. Цілком імовірно, що продаж ОГХК стане черговою ланкою в ланцюзі невдач Фонду держмайна України (ФДМУ). Учорашній зірваний конкурс із продажу "Електронмашу", фіаско із приватизацією електростанцій та обленерго (перші повернули у власність держави, а приватизацію обленерго перенесли на наступний рік)... Окрема історія – приватизація Одеського припортового заводу (ОПЗ). Він і так був проблемним, але раніше за нього можна було щось вторгувати. А зараз він просто нікому не потрібен, бо за ціни на газ у $1500 за 1000 м3 виробництво нерентабельне без держпідтримки", – наголосив Гаврилечко.
Він вважає, що така сама доля чекає й на ОГХК.
"Це тоді як об'єкт же – золотий. У компанію входять два найбільші титанові комбінати – Вільногірський гірничо-металургійний та Іршанський гірничозбагачувальний. Наразі Україна є одним зі світових лідерів із виробництва титанової сировини. Запаси титанової руди в нашій країні оцінюють у 184 млн тонн, а кінцева вартість продукції становить 300 млрд грн. Непогана окупність за стартової ціни лота – 3,7 млрд грн, чи не так? Але чомусь інвестор не біжить на цей об'єкт. А ті, хто ризикує вплутуватися в цю сумнівну аферу, вимагають гарантій від держави. Не дивно: ОГХК стала настільки токсичною, що потенційні покупці бояться і близько до неї підходити. Але держава в особі Фонду держмайна не може дати жодних гарантій захисту інвесторів. Вигрібайте як хочете. Власне, така сама ситуація була і з "Більшовиком". Щоправда, на відміну від ОГХК з його заводами, покладами дорогоцінної руди, що постійно зростає в ціні, і потенційним прибутком у сотні мільярдів гривень, покупцеві вбитого заводу дісталася промислова земля, яка потребує оформлення, борги на 800 млн, знищене виробництво і необхідність поступатися частиною території місту", – перерахував експерт.
Він вважає, що з огляду на ці обставини ціна, яку переможець заплатив за об'єкт, – 1,4 млрд грн – "щоякнайкраща".
"Навіть більше: переможець торгів уже вніс необхідну суму до держбюджету. Це тоді як Антимонопольний комітет досі не дав однозначної відповіді, чи можна його вважати офіційним власником цього об'єкта. Здавалося б, нарешті хоч один успішний приклад на тлі невдалих і проблемних угод. Але ні: АМКУ, схоже, намагається скасувати угоду, а різноманітні активісти та ЗМІ ополчилися проти інвестора. Чого домагаються? Скасування результатів аукціону із продажі "Більшовика"? Ну, тоді точно можна ставити хрест і на "Великій приватизації", і на наповненні бюджету від приватизаційних надходжень, та й на інвестиційному кліматі країни. Тому що який інвестор у здоровому глузді наважиться інвестувати у країну, де, навіть якщо ти ризикнеш узяти участь у конкурсі та переможеш, немає жодних гарантій, що конкурс не скасують і ти не залишишся ні з чим... І ніякі інвест-няні не допоможуть!" – резюмував Юрій Гаврилечко.
