У Києві відбувся вечір пам'яті видатного поета і радянського дисидента Івана Світличного G

20 вересня виповниться 89 років із дня народження великого українського поета, літературного критика, перекладача і радянського політичного в'язня Івана Світличного. Напередодні цієї дати в київському Будинку актора відбувся вечір пам'яті, під час якого лунали уривки з творів поета і музика українських класичних композиторів, повідомив кореспондент видання "ГОРДОН".

Спеціально до вечора пам'яті поета було видано книгу, до якої увійшли вибрані твори Світличного та спогади про нього. Скан: Gordonua.com

Ініціатором заходу став голова Асоціації психіатрів України Семен Глузман. Він розповів, що вважає себе не тільки другом Світличного, але і його учнем.

"Світличний – мій табірний учитель і друг. Саме в зоні ми з ним познайомилися. Він був дійсно визначною людиною. Інтелігент у першому поколінні, справжній європейський інтелектуал. У зоні перекладав французьких поетів, багато писав і був нашим духовним наставником", – підкреслив Глузман.

Він зазначив, що Світличний був для багатьох моральним авторитетом, і сьогодні особливо важливо популяризувати його творчу спадщину.

Це була школа під платанами. Мудрий учитель і спраглі знань учні. Від знань конспірації до знань поетики. І знання, як усе це поєднати. В одній голові, в одному дні, в одній хвилині... Сидимо в бараці, тихо обговорюємо деталі виносу інформації, що цекав на нас завтра, і тут же, без паузи проникливі слова Вчителя: "Обов'язково подивіться свіжий номер "Іноземної літератури". Там чудовий роман Фолкнера "Шум і лють". Я впевнений, ви зрозумієте й оціните його. Знайдіть час...".

А потім був останній етап. У засилання. Іван готувався заздалегідь, болісно перебирав раз за разом накопичені журнали і книги. Центнери журналів і книг. Розумів, що з таким вантажем у СРСР на етап не йдуть. Зрештою, повідомив нам: "Усе, залишив мінімум. Найважливіше. Усіх вітчизняних графоманів залишаю тут. Нехай "посидять" замість мене..."

Як і завжди, Івана забрали раптово. Прийшло троє, сказали: "Світличний, збирайте речі і йдіть на вахту". Етап! Іван пішов із ними в каптьорку, щоб забрати свій відфільтрований мінімум... Це були картонні ящики, дерев'яні валізи. Десятки. Розгублені наглядачі викликали в зону коня з возом. Завантажилися. Ми, німі свідки, стояли віддалік. І, незважаючи на гостре відчуття болю через те, що Іван нас покидає, не могли не посміхатися: таких етапів, із конем, зона не знала!

Зі спогадів Семена Глузмана

Семен Глузман розповів про своє знайомство зі Світличним. Фото: Алексей Плиско / Facebook

Також під час літературно-музичного вечора своїми спогадами поділився з гостями двоюрідний брат Світличного, фізик Сергій Твердохліб. Львівська художниця Іванка Демид презентувала триптих "Великомученики ХХ століття", присвячений людям, які постраждали від репресій у СРСР. Національний камерний ансамбль "Київські солісти" виконав музику українських класиків XIX і XX століть – Максима Березовського, Євгена Станковича, Валентина Сильвестрова. Актриса Галина Стефанова прочитала поему Світличного "Курбас".

На сцені актриса Галина Стефанова. Фото: Алексей Плиско / Facebook

Лакримоза

Маестро! Молю, Маестро! 
Благаю: не треба, рідний! 
Кому — в Космічні оркестри! — 
Такий дисонанс потрібний! 
Маестро! Потерпіть трохи... 
Не квапте, Маестро, час: 
Правда самої епохи 
Реабілітує Вас. 
Всім, хто як Ви,— лакузи 
Будуть іще — захланні — 
Ладанами кадити, 
Виспівають осанни, 
Вам, хто краї північні 
Вгноїли, Вам, Маестро, 
Вшкварять пеани Космічні 
Випробувані оркестри. 
Вам монумент поставлять 
Бронзовий, імпозантний 
І пом’януть, прославлять, 
Висвятять, що й казати! 
Вам, хто в сніги-морози 
Дохли, мов сонні мухи, 
Зронять солоні сльози 
Юди, тюхи-матюхи. 
Скажуть: хіба ми знали? 
Скажуть: тепер ви мудрі! 
Скажуть: нам наказали! 
Нас же пошили в дурні! 
Будуть волосся дерти, 
Голову — попелом (чом не..?), 
Щастя (на жаль, посмертне) 
Збудить в них заздрість чорну. 
Ті, хто тоді горою 
Вистояв за Пілатів, 
Вибившись у Герої, 
Нас, не лауреатів. 
Вставлять — самі! — в кіоти, 
В святці, в канон, в реєстри. 
Правда, це буде потім. 
Але... терпіть, Маестро! 
Все буде добре. Вчасно 
Реабілітують трупи. 
Вам же майбутнє щастя, 
Вибачте, не до дупи?

Іван Світличний

На вечорі пам'яті Івана Світличного виступив Національний камерний ансамбль "Київські солісти". Фото: Алексей Плиско / Facebook

Іван Світличний – український поет, мовознавець, літературознавець, літературний критик і перекладач. Був активним учасником руху шістдесятників. Його двічі обвинувачували за антирадянську агітацію і пропаганду. У 1973 році його засудили до 12 років позбавлення волі, зокрема до семи років концтаборів суворого режиму. В ув'язненні він переніс інсульт і став інвалідом. Через тяжку хворобу Світличного звільнили достроково в 1983 році. Він повернувся до Києва, де прожив до своєї смерті в 1992 році.