+10 Київ
Великдень – одне з найшанованіших християнських свят. В Україні традиційно перед Великоднем у будинках наводили лад. У четвер перед Великоднем ходили в лазню і використовували для відвару освячену у попередню неділю вербу. Нею полоскали волосся, мили тіло.
У п'ятницю господині зазвичай пекли паски. Увечері в суботу йшли на церковну службу. Традиційно священик святкову службу присвячував передісторії воскресіння Христа, розповідаючи про його шлях і страждання під час розп'яття.
Фото: pixabay.com
На світанку парафіяни під дзвін обходили церкву по колу. Священик зупинявся перед дверима, що символізували запечатану труну. Двері урочисто відчинялися на знак виходу зі стану смерті та шляху душі до вічного життя.
На службу господині збирали кошик зі святковими продуктами. Обов'язково це була паска, що уособлювала відродження природи, пофарбовані в червоний колір яйця, м'ясні рулети та ковбаси. Кошики прикрашали яскравими рушниками, на яких вишивали літери "ХВ" – "Христос воскрес", гілки верби як символ відродження природи, великодні кошики, птахів, квіти або геометричний орнамент.
У сучасному світі часто освячують вино й навіть міцніший алкоголь. У старовину цього не робили. Могли брати на освячення воду, оскільки запаси освяченої на Водохреща води до весни закінчувалися.
Дівчата, які прийшли на святкову службу, намагалися зробити так, щоб священик, освячуючи кошики, покропив водою їхні обличчя. Вони вірили, що це додасть краси і привабливості.
Фото: EPA
Після служби сім'я "христосувалася": потрібно було поцілуватися з кожним родичем тричі зі словами "Христос воскрес", відповідаючи: "Воістину воскрес". Після цього сім'я поверталася додому й сідала за святковий стіл, на який виставляли продукти з кошика.
Починали трапезу паскою або яйцем, після цього їли м'ясо. Вважалося, що всі крихти, які впали на стіл не можна викидати, – тільки кидати в річку, спалювати або закопувати.
Після Великодня протягом тижня ходили один до одного в гості, беручи із собою паску та яйця.
