+15 Київ
До кінця дня, протягом якого на всіх ресурсах обговорювали тему "часткової" мобілізації та пов'язані з нею питання, я задумався не так про цей процес, як про ті оберти, яких можуть набрати події на фронті в найближчому майбутньому, – і мені, чесно кажучи, здалося, що вони можуть виявитися небезпечнішими, ніж це зараз здається (хоча куди вже може бути небезпечніше).
Отже, з подій останніх днів випливає, що Кремль наказав "владі" окупованих територій провести якісь ритуальні дійства, які будуть визнані "референдумами" і результатом яких стане оголошення всенародної підтримки ідеї вступу цих регіонів та їхніх частин до складу Російської Федерації (тут є одне дике нестикування, яке мало б усіх збентежити, але нікого не бентежить: у лютому Москва визнала незалежність "ДНР" у межах Донецької області – і, відповідно, для вступу цього новоутворення до складу Росії свою волю мають висловити всі жителі області, значна частина якої так і залишається частиною України, і що робити із цим, незрозуміло). Але, звичайно, такі дрібниці Кремль не бентежать.
Не збентежать вони і Державну думу, чиї депутати приймуть самопроголошені території до складу Росії. Судячи зі швидкості розвитку процесу, цей історичний день припаде на кінець наступного тижня або, у крайньому разі, на початок жовтня. Відтоді для деяких осіб у Москві (але ні для кого більше в цілому світі) український наступ, який триває, стане агресією проти Російської Федерації.
Тепер ідемо далі. Щоб отримати перші результати мобілізації, потрібно роздати повістки, забезпечити їхню явку, провести медичний огляд, приписати до військової частини, відправити на пункти навчання або підвищення кваліфікації, видати спорядження і зброю та доправити на фронт. Ураховуючи кілометрові черги, які негайно утворилися на багатьох прикордонних пунктах Росії, повну відсутність авіаквитків у безвізові країни та небачену популярність запитів про те, як відкосити від призову, силовикам доведеться досить активно побігати за патріотами – тож гуртування цього стада триватиме щонайменше місяць (і це за найскромнішими оцінками). Наскільки ефективно зібраний наспіх натовп воюватиме – це інше питання, я поки що лише про строки.
Отже, протягом щонайменше всього жовтня 2022 року позиції російських військ в Україні – які відразу перетворяться на державні кордони Російської Федерації – захищатиме давно змочалена армія, фізично не здатна тримати фронт довжиною понад 1 тис. км. Це означає, що в цей час Путін буде активніше, ніж будь-коли, погрожувати Україні ядерним ударом (який буде допустимим, зважаючи на чинну редакцію військової доктрини, – завжди можна сказати, що український наступ створює екзистенційну загрозу Росії).
І оскільки цілком очевидно, що українське командування не чекатиме на підтягування російських резервів, ми входимо в період, коли ситуація може почати розвиватися непередбачувано – тим паче, що стало зрозуміло: для Путіна не має значення, скільки десятків і сотень тисяч його підданих мають загинути для того, щоб він зміг просидіти у Кремлі ще кілька місяців (здається, уже не років)...
Джерело: Vladislav L Inozemtsev / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
