+10 Київ
Україна і Білорусь під час агресії Кремля.
Усі молоді держави, що перебувають у зоні агресивного впливу путінської Росії, нещасливі по-різному. Україна, Казахстан і Білорусь – кожна по-своєму страждає від Москви. Хоча Білорусь – не Україна, зараз ми можемо порівняти, як обидві держави входять і виходять із політичної кризи, нав'язаної Кремлем.
Наприклад, неважливо, чи дозволяв президент Лукашенко раніше використовувати Білорусь як перевальну базу. Важливим є те, що зараз, віддавши наказ про арешт у Мінську бойовиків із російської ПВК "Вагнер", президент Білорусі Лукашенко показав приклад особистої мужності, якого так бракувало нашим політикам у 2014–2015 роках. Хоча сили нерівні, він показав, що готовий чинити опір будь-яким формам агресії Кремля, на відміну від нашого політичного керівництва (Турчинов – Парубій – Порошенко), у якого не знайшлося ні мужності, ні любові до України, щоб чинити опір російській агресії під час захоплення Криму та Донбасу і віддати наказ силовикам.
Неважливо, чим закінчиться особиста битва Лукашенка та Путіна, зрозуміло, що Кремль сильніший і може вибирати будь-який спосіб усунення Лукашенко. Важливо, що саме зараз президент Білорусі не злякався погроз Кремля, віддав наказ про затримання найманців, довів свою мужність і підняв бойовий дух білоруських силовиків.
Найголовніше, що силовики Білорусі не злякалися російських військових, підкорилися президенту Лукашенку й виконали наказ із затримання прониклих на територію країни найманців "Вагнера", на відміну від силовиків України, які 2014 року не чинили опору ні московським бойовикам у Києві на Майдані, ні російським агресорам у Криму.
Тепер, відстежуючи події в Мінську, необхідно дістати відповідь на важливе запитання, яке дасть змогу визначити найближче політичне майбутнє Білорусі в російсько-білоруському конфлікті. Який шлях оберуть силовики Білорусі – виконають свій військовий обов'язок і захищатимуть свою країну від агресора чи стрілятимуть по своєму народові, як це сталося в Україні під час Майдану 2014 року (загибель Небесної сотні).
Джерело: Виктор Небоженко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
