"Зернова угода" знову стає головним і єдиним переговорним козирем для РФ. Щоправда, точок тиску на неї більш ніж достатньо

"Зернова угода". Чи зможуть росіяни продовжити шантаж?

Учора Росія поставила новий-старий ультиматум щодо продовження "зернової угоди". І зробила цей ультиматум спеціально в день візиту Сі Цзіньпіна в Москву (Китай є одним із найважливіших гравців, зацікавлених у продовженні угоди). Таким чином, росіяни намагаються затягнути Китай у свою "зернову гру".

Нагадаю, що два тижні тому Росія змушена була продовжити "зернову угоду" під тиском Туреччини. У Росії не були готові до турецького шантажу (турецька митниця просто перестала оформляти товари).

Із високою ймовірністю можемо говорити про те, що на російські умови ніхто не піде. А відтак, варіантів розвитку небагато:

• ситуація буде підвішена на невизначений час, і РФ розігруватиме "зернову карту" в переговорному процесі;
• турки ще раз провернуть фінт із розмитненням, і почнеться позиційна війна, у результаті якої РФ продовжить угоду ще на кілька місяців;
• російський ультиматум буде частково задоволений (ключова грошова вимога – розблокування аміакопроводу Тольятті – Одеса, яке лобіює Ротенберг). Треба одразу зазначити, що за умови працюючої ГТС відкриття аміакопроводу навряд чи є чимось екстраординарним, хоча в Україні багато хто за таких обставин почне говорити про "торгівлю на крові".

Загалом рано чи пізно, але РФ мала витягнути цю карту і зараз, на жаль, сценарій "підвішування ситуації на невизначений період" стає найімовірнішим. Адже не даремно Росія штучно гальмувала експорт своєї сільгосппродукції навіть на шкоду своїм аграріям.

І тепер "зернова угода" знову стає головним і, мабуть, єдиним переговорним козирем для РФ.

Уявити, що Захід зараз відповість забороною на критично важливий для РФ імпорт у Росію насіння, практично неможливо. Справа в тому, що Захід критично залежить від російських добрив.

Поки що відповіді на питання, як вирішиться ця угода, немає. Росія створила ще одну точку напруги і чекатиме, щоб із нею розпочали переговори. Але при цьому не треба забувати: на першу "зернову угоду" РФ пішла і за менш складних для себе умов. Точок тиску на РФ поки що все ще більш ніж достатньо.

Джерело: Vadym Denysenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора