+10 Київ
Усе частіше чую розповіді знайомих, що Києвом знову ганяють "мажори". А сьогодні побачив черговий пост, мовляв, "мобілізація порушників як покарання – це плювок у професійних військових". І палку дискусію в коментарях з цього приводу. І от що хочу сказати. Тому що мовчати бракує терпіння. Уже бракує.
Здається, хтось досі не розуміє, що є різниця між "продовжувати жити" і "жити так, ніби нічого не відбувається". Якщо хтось не помітив, забув або просто настільки байдужий: Україна воює. І це не право, це обов'язок суспільства жити одним духом. І працювати на Перемогу. Усім.
У тих, до кого не доходить, можна і треба відбирати автівки, знімати бронь і відправляти на фронт. Нічого образливого для наших захисників у тому не бачу. Нехай риють окопи. Буде з них хоч якась користь.
Суспільство має бути солідарним. Розслаблятися рано. Ми на війні.
Джерело: Сергій Тарута – Sergiy Taruta / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
