+16 Київ
24 вересня, шість років тому, на з'їзді фашистської партії "Единая Россия" глав-памперс "усіх медведєв" Дмитро Анатолійович видерся на трибуну і сумним голосом сповістив про те, що "Годзілла має повернутися". Стомлена мордочка "прокладки" буквально волала про те, що її протягом трьох днів возили кремлівською бруківкою, після чого вичавили-таки з організму бажання гріти президентське крісло ще протягом чотирьох років. Саме тоді почалася спецоперація з остаточної узурпації влади в руках тепер уже державного (а пізніше – воєнного) злочинця громадянина Путіна.
У конституції немає згадки про "третій термін", та й не може бути. Іще в 1998 році Конституційний суд виніс ухвалу щодо можливого третього терміну Єльцина: "Два строки повноважень поспіль, про що йде мова у статті 81 (частина 3) конституції Російської Федерації, становлять конституційну межу, перевищення якої конституція Російської Федерації, зокрема пункт 3 її розділу другого "Прикінцеві та перехідні положення", не допускає". Якщо говорити простіше, це означає наступне: "побув двічі президентом – і на цьому все, утретє ні через чотири роки, ні через вісім, ні навіть через сто, якщо доживеш, – претендувати на посаду президента ти не маєш права".
Але бандформування до 2011 року вже склалося, і фашистські ідеологеми визріли. Виникла необхідність в остаточній узурпації влади – так, щоб напевно й назавжди. У цій парадигмі повернення Путіна у Кремль було й логічним, і життєво важливим, бо тільки він міг гарантувати вічне правління вже сформованої групи реваншистів, готових заради збереження накрадених активів на все, аж до війни з усім світом.
І от уже шість років поспіль Путін і його бригада утримують владу – технічно й блискуче. Після перших заворушень, що стихійно пройшли 5 грудня 2011 року у зв'язку з обуренням спостерігачів через украдені вибори до Держдуми, а потім і травневих подій 2012 року, коли "Узурпутін", зґвалтувавши конституцію, повернувся у Кремль, чекісти "закрутили гайки" так, що стало зрозуміло: мирно вони не підуть ніколи.
Анексія Криму і розв'язана війна на Донбасі були органічною частиною операції з утримання захопленої влади. Заради цього група злодіїв і бандитів готова й сьогодні жбурнути в топку війни всю Росію під істеричні заклинання про "імперську велич і підступи внутрішніх та зовнішніх ворогів". Масив нелегітимних законів, наштампованих протягом цих років, а також кількість злочинів, скоєних на різних рівнях величезною кількістю посадовців, силовиків і ошуканих громадян, що приєдналися до них, дають усі підстави вважати, що історичну розвилку між мирним результатом і дорогою до Пекла пройдено.
Росія впевненим кроком рухається у бік Пекла, а 96 грабіжників, що забезпечили зубожілій країні п'яте місце у списку Forbes за кількістю доларових мільярдерів, підштовхують росіян до останньої межі, за якою – розруха і хаос: події, які, на щастя, не трапилися за часів "великої геополітичної катастрофи", про яку так гірко ридала з мюнхенської трибуни наша великодержавна міль.
Увесь 2017 рік вона кидалася між "почуттям та обов'язком" – між страхом перед відповідальністю за скоєне і спрагою вічної пролонгації власного божевілля. Як білочка-склеротичка – між колесом і лісовими горішками. Із Донбасу доводиться відповзати, несучи із собою продукти "воєнторгів" і "відриті в шахтах мотоциклетки, що стріляють". А заодно – відвозити в дерев'яних ящиках вбитих у вогні "Новоросії" доморощених "патріотів". У крайньому разі – спішно заривати їх на два метри вглиб, як оскаженілих бродячих собак.
Сирійська епопея також не дала жодних політичних дивідендів. Життя Асада висить на волосині, і його відсторонення від влади – усього лише питання часу. І скільки не повторюй забороненого страшного слова "ІДІЛ" – людство не здригнеться й не кинеться в "рятівні луб'янські обійми". Дестабілізація "єврозони" привела лише до найвищої точки роздратування європейського істеблішменту щодо Росії. Європейці солідаризувалися з Америкою і вже готові "гнати росіян батогами" до самої Москви. А димова завіса над генконсульством у Сан-Франциско зайвий раз підтвердила справедливість приказки "немає диму без вогню", і в путіністів, дійсно, підгорає...
І от на геополітичний стіл Кремлем було викинуто "північнокорейську карту" – останній "піковий туз", надійно захований у рукаві політичного шулера. Сказ "жировика", набухлого з братньою допомогою ядерним гноєм, не може не сприйматися всерйоз. На те й розрахунок. Узявши до пухких рученят "ракетки", Кім Чен Ин, найімовірніше, не готовий реально їх метнути. Зрештою, у його тата й дідуся непогано виходило шантажувати світ протягом багатьох десятиліть – і нічого. Чучхеподібним кидали до клітки їжу, після чого ті на якийсь час заспокоювалися. Але в тому-то й річ, що ні Кім Ір Сен, ні Кім Чен Ір не мали в союзниках настільки відмороженого "брата", як Путін. Точніше, за часів Татка Кім Чен Іра кремлівський пахан іще не був відмороженим до нинішнього стану.
Сьогодні ж він кровно зацікавлений у тому, щоб подивитися, "як це буде". Його пітна долонька вже давно свербить, потягаючись до кнопочки, але натиснути на неї він ніколи не наважиться. Зовсім інша справа – задовольнити "пацанський інтерес" чужими руками. З одного боку – "це не я", а з іншого – цікаво, чим усе це завершиться. Нарешті, стравити КНДР зі США і, сидячи в бункері, спостерігати, як дядько Сем нещадно тріпає дику мавпу – це й цікаво, і корисно. Поки Америка б'ється – їй не до тебе...
Хай там що, а зовнішньополітичний крах путіністів уже відбувся. Шкода, що його ще не усвідомили всередині Росії. Це усвідомлення прийде разом з економічним обваленням. Поки Центробанк друкує лише перший трильйон грошових знаків (на хвилиночку – одну п'ятнадцяту частину річного бюджету всієї Росії), а це означає, що перша хвиля інфляції накриє країну місяці за два–три. До того моменту напевно вже буде надруковано і другий трильйон, і третій. А потім – ще й ще, без зупинки. Тому що, запустивши маховик інфляції, потім зупинитися буде вже неможливо.
Усе це ми вже проходили в період розпаду СРСР. І відносно безкровно він пройшов лише тому, що населення в ті часи не було налаштоване настільки споживацьки агресивно. Не працювала фашистська пропаганда, та й з Україною ми теж не воювали. Тепер же ґрунт удобрено псевдопатріотичним лайном, і паростки пропагандистського чортополоху вже зійшли в умах здичавілих росіян. І битва деградантів із покидьками буде дійсно масштабною. До останньої краплі імперського гною. До останнього подиху радянського пітекантропа.
Джерело: Sotnik-TV
Опубліковано з особистого дозволу автора
