+10 Київ
Якби Ільф і Петров перенеслися в наш час, одним із прототипів для творів про пригоди бравого Остапа вони, напевно, вибрали б зіц-голову української футбольної федерації Андрія Павелка.
Для кримінальної романтики – він просто незамінний, усім типажам типаж, достатньо почитати біографію та за новинами постежити.
Блакитний злодюжка Альхен, діти лейтенанта Шмідта Балаганов і Паніковський, повітовий провідник Кіса Вороб'янінов і отець Федір, автомобіліст Козлевич і інженер Щукін – для кожного з них у реального Павелко знайшлася б характерна рисочка поведінки і мислення, тієї самої свідомості, яку, як ми пам'ятаємо, визначає буття.
Ну а Бендер і Корейка – тут і вигадувати нічого не треба, бери нашого футбольного героя цілком та на сторінки романів перенось, хіба що дещо підгримувавши, щоб не так нав'язливо пізнаваним був.
Шанувати кримінальний кодекс і водночас активно використовувати порівняно чесні способи відбирання грошей, показово піклуватися про дітей і знаходити щастя в обіймах гарячої хазяйки жаданого стільця, із розмахом організовувати автопробіги і будувати Нью-Васюки, створювати союзи мечів і рал, налагоджувати приймання та збут рогів із копитами, збирати кошти на ремонт провалу – адже це все про нього!
А це – і зовсім точно, у саму "дев'ятку", якщо по-футбольному: "Усі кризи, які трясли молоде господарство, йшли йому на користь, усе, на чому держава втрачала, давало йому прибуток...".
Головне – ширше посмішку, більше пишномовності в гаслах, нулів у цифрах і цинізму у вчинках. І тоді життя буде воістину прекрасним, незважаючи на недоліки.
Хай вибачить читач за такий довгий ліричний вступ. Навіяно початком "епохи VAR" в українському футболі, про що громадянин Павелко з гордістю і пафосом рапортував напередодні старту другої частини сезону. Мовляв, ось він, день втілення великої і світлої ідеї загальної рівності й добробуту.
Насправді виявилося, щоправда, що всі рівні, але дехто рівніший за інших, що й підтвердили вже перші години використання телевізійного дива. А потім з'ясувалося, що "ідея – наша" (тобто їхня – Андрія Васильовича), але "бензин – ваш" (тобто клубів – членів Прем'єр-ліги).
"Сьогодні можливості VAR обмежені двома матчами туру, – то знову запишався, то поскаржився Павелко. – Хотілося б, щоб ближче до баталій за зону УЄФА, за виліт, за розподіл за групами, застосування VAR було на максимальній кількості матчів, які додають турнірну значущості... Це все – дуже дороге задоволення. Щоб забезпечувати роботу VAR на кожному матчі, потрібні фінансові вливання. Це має бути і участь самих клубів. Клуби мають розуміти, що VAR повинен бути на кожному матчі".
"Клієнта треба привчити до думки, що йому доведеться віддати гроші, – схвалив би ідею футбольного Бендера справжній, книжковий Остап. – Його треба морально роззброїти, придушити в ньому реакційні власницькі інстинкти".
Ціна питання? Павелко поки що, очевидно, не має під рукою потрібної калькуляції, але командам елітного дивізіону вже можна починати затягувати пояси. Єдиний фургон з обладнанням VAR, який обслуговує сьогодні поєдинки внутрішнього календаря, коштував €300 тис. А на навчання арбітрів ФФУ/УАФ витратила – увага! – понад мільйон умовних одиниць.
"Вартість навчання одного такого фахівця – $135 600, – поділився розрахунками у своєму акаунті у Facebook журналіст Олександр Монзолевський. – Непогані університети Оксфорд або Кембридж: ціна від $24 тис. до $32 тис. на рік, тривалість бакалавра – три-чотири роки... Беремо найвищу ціну $32 тис. і чотири роки навчання – $128 тис. Отже, УАФ могла б отримати вісім дипломованих фахівців з Оксфорда або Кембриджа, ще й залишилося б понад $60 тис. на гарну зустріч. Зате є вісім фахівців, які вміють дивитися телевізор і натискати кнопку стоп-кадр. Проста математика...".
Мільйон? Тьху – плюнути й забути. Жадати його – доля псевдосліпого, що займається психологічним обробленням підпільного мільйонера. Але аж ніяк не тих, хто заправляє набагато серйознішими сумами, будуючи за гроші УЄФА "свічкові" заводи з виробництва "поля чудес для країни дурнів", закуповуючи за ті самі кошти УЄФА невідомо для чого і діваючи казна-куди тонни чаю, кави і морепродуктів. Не тих, хто у громадській неприбутковій організації ФФУ/УАФ отримує щомісячно шестизначну платню за успіхи у стратегії розвитку вітчизняного футболу (зокрема, звісно ж, і з допомогою VAR!). Не тих, хто добре знається на зовсім не футбольних фінтах і комбінаціях офшорних відкатів і розпилювань у міжнародних масштабах.
Ну то й що, що €1 млн – це бюджет, непідйомний навіть для декількох клубів Прем'єр-ліги, яким і без VAR не до жиру, а залишитися б живими. Хтось народжений повзати, а хтось – літати.
"Паралельно до великого світу, у якому живуть великі люди і великі речі, існує маленький світ із маленькими людьми і маленькими речами. У великому світі людей спонукає прагнення ощасливити людство. Маленький світ далекий від таких високих матерій. У його мешканців прагнення одне – як-небудь прожити без відчуття голоду". Дуже здивуюся, якщо ця цитата із "Золотого теляти" не висить на найвиднішому місці в бухгалтерії ФФУ/УАФ, догоджаючи погляд тамтешніх небожителів і їхніх дипломованих начальників.
Тому міркувати про те, що цілий автопарк фургонів із VAR уже давно міг би їздити Україною, викорінюючи бездоріжжя і нехлюйство, є настільки ж, на жаль, наївним, як вірити обіцяному Андрієм Павелком тотальному вірусному поширенню майданчиків із синтетичним газоном. Мільярдні кошти на них – виділено й навіть "освоєно". А штучна трава – за конкретними адресами, вказаними у звітах, так само не росте. Чи то глобальне потепління в усьому винне, чи чергова "криза, що трясе молоде господарство", чи то підступи численних ворогів згуртованої команди кризових менеджерів із ФФУ/УАФ.
Ех, шкода все-таки, що немає вже з нами Ільфа і Петрова. Такого героя втрачаємо, такий сюжет!..
Джерело: "ГОРДОН"
