У Львові вбито людину. Не ром, не представник соціальної або етнічної групи. Це людина, яка має однакове зі всіма право на життя

Безкарність породжує нові злочини.

Не йде з голови напад на ромське поселення у Львові. На цей раз перейдено червону лінію – убито людину. Я наголошую на слові "людина". Не ром, не представник якоїсь іншої соціальної або етнічної групи. Це людина, яка має однакове зі всіма право на життя, гідність і свободу, незалежно від її соціального становища, кольору шкіри, місця та умов проживання.

Зараз усі реагують на саму трагедію, але проблема значно серйозніша. Вона в атрофованих функціях держави. Чи можемо ми всі сьогодні бути застраховані від подібних нещасть? Від переслідувань за будь-якою ознакою? Ні. Правоохоронні органи України не здатні гарантувати безпеку власним громадянам. Держави забагато там, де вона не повинна бути, але в подібних випадках вона абсолютно бездіяльна.

Події у Львові – це ж не перший прецедент нападу на ромські поселення. Але й досі суспільство не почуло чіткого сигналу про покарання винних і про те, що правоохоронці здатні серйозно боротися з такими проявами насильства. Із безкарності все і починається.

Друзі, у будь-якій ситуації ми повинні передусім залишатися людьми. Після подій у Львові я дуже хочу почути голос церкви. Його бракує. Правоохоронці – ті, хто має попередити злочин або покарати винних. Церква – інституція, яка здатна достукатися до людського серця. Тема прощення та примирення актуальна й у ставленні до ромів. Жодна людина не може бути принижена чи позбавлена життя за расовою, соціальною чи іншими ознаками. Немає аргументів, які можуть виправдати подібні злочини.

Джерело: Роман Безсмертний / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора